4.2.1. Водозбір і басейн річки

Необхідно розрізняти водозбір і басейн річки. Водозбір– це частина земної поверхні та товща ґрунтів і гірських порід, звідки природні води стікають до певного водного об’єкта. Він включає поверхневий водозбір, обмежений поверхневими водами, і підземний водозбір, що включає площу, із якої підземна вода стікає в цю річку (систему). Межі поверхневого й підземного водозборів, як правило, не збігаються. Межі підземного водозбору визначити важко, тому за площу басейну річки беруть площу поверхневого водозбору.

Басейн річки– частина земної поверхні, яка включає в себе дану річкову систему й обмежена орографічним вододілом. Складається з поверхневого і підземного водозборів. Басейн річки може бути на території однієї країни або кількох країн – транскордонний. Наприклад, басейн р. Дніпра знаходиться на території Росії, Білорусі та України. Басейни річок у районах інтенсивного водокористування потребують охорони і відповідно до водної Рамкової директиви Європейського Союзу (2000 р.) вони розглядаються як головні об’єкти сучасного менеджменту водних ресурсів. Басейн річки і водозбір здебільшого збігаються, але іноді водозбірна площа буває менша від площі басейну. Це трапляється тоді, коли в басейні є або площі внутрішнього стоку, або площі, з яких стоку не буває, –поди.

Лінія на земній поверхні, яка розділяє басейни річок і річкових систем – вододіл. Усю земну кулю можна поділити на два основні схили, по яких води збігають з континентів у Світовий океан: Атлантико–Арктичний і Тихоокеансько–Індійський. Вододіл між цими схилами називаютьСвітовимабоГоловним вододіломЗемлі. Він проходить в обох Америках по Андах і Кордильєрах до Берингової протоки , далі по Чукотському хребту, Анадирському плоскогір’ю, гірських хребтах Гидан, Джугджур, Становому, Яблоновому і далі по Центральній Азії, перетинає північні частину Аравійського півострова і переходить в Африку, де пролягає вздовж східного краю материка недалеко від Індійського океану.

Лінії на земній поверхні, які відокремлюють області суходолу, стік з яких іде в різні океани або моря, називаються вододілами океанів і морів. Аналогічно виділяють вододіли, які відділяють частини суходолу, стік з яких іде в ті чи інші річкові системи. Такі вододіли мають назвурічкових вододілів, абовододілів річковихбасейнів. Вододільні лінії проходять по найбільш підвищених точках поверхні між сусідніми річковими басейнами.

Річки збирають воду не лише з поверхні Землі, а й з верхніх шарів літосфери (підземні води). Відповідно до цього розрізняють поверхневі й підземні вододіли. Вододіли визначають картами, а також на основі польових досліджень, особливо на територіях, де внаслідок господарської діяльності відбувається перерозподіл стоку.

В Україні проходить Головний європейський вододіл. Він розділяє басейни річок, що стікають у північні (Балтійське та Північне) і південні (Середземне, Чорне й Азовське) моря. Лінія вододілу проходить через м. Львів, в межах якого починаються 7 малих річок: вода трьох з них стікає у Західний Буг, що прямує до Балтійського моря, а чотирьох – у Дністер, який впадає у Чорне море. Отже, краплини дощу, що впали на гребінь даху львівського будинку, можуть згодом опинитися у різних морях, віддалених один від одного більш як на тисячу кілометрів.

Річкові басейни відрізняються один від одного розмірами і формою.

У більшості випадків площа басейну річки і площа водозбору співпадають, але інколи водозбірна площа буває меншою від площі басейну. Це спостерігається в тих випадках, коли в басейні є площі внутрішнього стоку або площі, з яких стоку взагалі не буває. Наприклад, площа басейну р. Об більша за площу водозбору, тому що має області внутрішнього стоку між річками Об та Іртиш, між Іртишем та Ішимом і між Ішимом та Тоболом.