10.6. Солоність морської води

Солоність морської води– це сумарне утримання твердих мінеральних розчинених речовин, які утримуються в 1 л морської води (г/кг, ‰).

Солоність морської води визначають за вмістом хлору або за електропровідністю води. Хлорність– це сумарний уміст (у грамах на 1 кг морської води) галогенів (хлору, брому, фтору та йоду) при перерахунку на еквівалентний уміст хлору. Визначається за формулою:

S = 1,80655 Cl (‰).

Солоність зменшується в напрямку від низьких до високих широт. Це можна пояснити незначним випаровуванням, значною кількістю опадів, великим річковим стоком (у північній півкулі), таненням льоду. З наближенням до тропіків солоність помітно збільшується і досягає максимальних величин у зоні поміж 20 і 25° широти. Підвищена солоність у тропічному поясі обумовлена великим випаровуванням і малою кількістю опадів. Широтний розподіл солоності води на поверхні Світового океану порушують течії, річки та лід (рис. 33).

Середня солоність водСвітового океану – 35 ‰. До більш солоних відносяться поверхневі води Атлантичного океану (35,4 ‰). Менш солона вода в Тихому (34,9 ‰) та Індійському (34,8 ‰) океанах. Значно опріснена вода верхніх шарів у Північному Льодовитому океані (29–32 ‰,а біля берегів 1–10 ‰). Із загальної схеми розподілу солоності води на поверхні Світового океану випадають внутрішні моря. В одних морях дуже великий опріснюючий вплив річок, тому солоність вод незначна – Чорного моря (16–18 ‰), Азовського (10–12 ‰), Балтійського (10–12 ‰). В інших прісна складова водного балансу невелика, а випаровування води значне, тому солоність вод може досягати 38–39 ‰ (Середземне море, Перська затока) і навіть 40–42 ‰ (Червоне море) (рис. 34).

З глибиною солоність зростає, але існує дуже складна картина вертикального розподілу солоності.

У високих широтах, особливо в полярних районах, солоність із глибиною (до 200 м) спочатку зростає досить швидко, а далі цей процес сповільнюється, і з глибини 400–500 м до дна солоність практично не змінюється.

У помірних широтахспочатку солоність із глибиною (до 100 м) зростає, потім зменшується, досягаючи мінімуму в певному шарі, нижче якого знову збільшується. Такий винятковий мінімум солоності відзначений по всій широті Атлантичного океану між 45º пн. ш. і 20º пд. ш. на глибині 700–800 м. У Тихому та Індійському океанах також є шар зниженої солоності, але він не так різко виражений, як в Атлантичному.В екваторіальних широтахспочатку солоність із глибиною (до 100 м) збільшується, а потім із глибиною (до 1 500 м) зменшується, досягаючи мінімуму.

Рис 34. Середня річна солоність води поверхні Світового океану

(за В. М. Степановим)