2.2. Оцінка стану повітряного середовища

Як уже було сказано вище, нормування якості повітря регламентується встановленням науково-технічних нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин: ГДК_ап, ГДК_мр, ГДК_сд, ГДК_рз, ГДК_нп, ГДК_тп, ОБРВ. Забруднюючі речовини відрізняються за степенем шкідливості: по сукупності токсикологічних характеристик їх відносять до різних класів небезпеки. Тому існує показник – індекс забруднення атмосферного повітря, який об’єднує сукупність характеристик.

Індекс забруднення атмосферного повітря розраховується за сумою нормованих концентрацій, приведених до концентрації речовин 3-го класу небезпеки (всього розрізняють 4 класи небезпеки, найбільш небезпечні відносяться до 1-го класу).

Ступінь забруднення атмосферного повітря встановлюється з врахуванням кратності перевищення речовин ГДК, їх класу небезпеки, допустимої повторюваності концентрації заданого рівня, кількості речовини, яка одночасно присутня в повітрі, коефіцієнтів їх комбінованої дії.

Для оцінки стану повітряного середовища в цілому запропонований ряд комплексних показників забруднення атмосфери (сумісно з декількома забруднюючими речовинами). Найпоширенішим є комплексний індекс забруднення атмосфери (І_за). Його розраховують як суму нормованих за ГДК_сд і приведених до концентрації діоксиду сірки середнього вмісту різних шкідливих речовин:

де: І_і – індивідуальний індекс забруднення для і-ої речовини;

– середня концентрація в повітрі і-ої речовини;

– гранично допустима концентрація середньдобова для і-ої речовини;

a_і – безрозмірна константа приведення ступеня шкідливості і-ої речовини до шкідливості діоксиду сірки, яка залежить від того, до якого класу небезпечності належить забруднююча речовина (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Значення константи a_і залежно від класу небезпечності забруднюючої речовини

Примітка: усі нормовані речовини (ГОСТ 12.1.007) поділені на класи небезпечності див. табл. 2.3.

В теперішній час, у зв’язку з розвитком промисловості, зростанням процесів урбанізації створюються умови надходження в навколишнє середовище і організм людини одночасно декількох шкідливих хімічних речовин. У зв’язку з цим з’явилося таке поняття, як комбінована дія хімічних речовин.

Таблиця 2.3

Класи небезпечності нормованих речовин

Існують три основні типи комбінованої дії хімічних речовин:

• синергізм, коли одна речовина посилює дію іншої;

• антагонізм, коли одна речовина послаблює дію іншої;

• сумація або адитивна дія, коли дія речовин в комбінації сумується.

Накопичені токсикологічними дослідженнями дані свідчать про те, що в більшості випадків промислові викиди і скиди шкідливих речовин в комбінації діють за типом сумації, тобто дія їх додається. Це важливо враховувати при оцінці якості повітряного середовища. Для співставлення даних про забрудненість декількома речовинами атмосферного повітря різних міст або районів міста комплексні індекси забруднення атмосфери мають бути розраховані для однакової кількості (n) домішок.

У випадку присутності в атмосферному повітрі декількох забруднюючих речовин, які мають здатність до сумарної дії їх сумарно допустима концентрація повинна відповідати умові:

де: С₁, С₂,…С_n – фактичні концентрації речовин в атмосферному повітрі (при одночасному відборі проб в одній місцевості, мг м³);

ГДК₁, ГДК₂, ГДК_n – гранично допустимі концентрації цих речовин в атмосферному повітрі, мг/м³.

В кожному конкретному випадку при забрудненні атмосфери декількома речовинами одночасно необхідно робити висновок про характер їх комплексної дії на організм людини.

Потенціонування – взаємне підсилення впливу двох або більшої кількості агентів навколишнього середовища, при якому сумарний ефект їхнього взаємного впливу перевищує суму ефектів, що виникають при ізольованій дії кожного з цих агентів зокрема.

Ефект сумації мають:

• ацетон, фурфурол, формальдегід, фенол;

• всі хлорорганічні пестициди;

• озон, діоксид нітрогену та формальдегід;

• діоксид сульфуру та аерозолі сульфатної кислоти;

• діоксид сульфуру та сірководень тощо.

Ефект потенціонування притаманний таким речовинам:

• флюористий гідроген та фториди з коефіцієнтом 0,8;

• бутилакрилат та метилметакрилат з коефіцієнтом 0,8.

ГДК деяких найбільш поширених шкідливих речовин в атмосферному повітрі наведено в таблиці 2.4.

Як видно навіть з цього невеликого переліку, нижня межа токсичності шкідливих речовин, тобто їх ГДК, дуже відрізняються.

Таблиця 2.4

^{ГДК деяких шкідливих речовин у повітрі населених пунктів мг/м3}

Примітка: 1. ; 2. На територіях, які підлягають посиленій охороні, встановлюють більш жорсткі вимоги – ГДК повинні бути зменшені на 20 %,

При складанні щорічного списку міст з найбільшим рівнем забруднення атмосфери для розрахунку комплексного індексу I_за використовують значення індивідуальних індексів І_і тих п’яти речовин, у яких ці значення найбільші.

Останнім часом зростає кількість відомостей про ефекти дії забруднюючих речовин на біоту, в тому числі атмосферних домішок на рослинність. Так, встановлено, що хвойні породи дерев та лишайники більш чутливо за інші види рослинності реагують на присутність в атмосферному повітрі кислих газів і в першу чергу сірчаного ангідриду. Дослідники пропонують встановити гранично допустимі концентрації для деяких видів забруднюючих речовин, аби використовувати ці нормативи для оцінки збитків і обмеження шкідливого впливу на природні об’єкти, що охороняються (наприклад, заповідні території) див. табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі для рослин

Однак, широке використання чутливості рослин знайшло місце лише в біологічному моніторингу. Екологічне нормування стану атмосферного повітря на практиці майже не реалізується (можливо через те, що атмосфера є по суті системою Лоренцо, тобто системою, чутливою до вихідних, миттєвих параметрів).

Отже, нормативи якості навколишнього природного середовища (ГДК) є тим наріжним каменем, на основі якого розробляються заходи, приймаються рішення, підраховуються затрати на охорону природи і оплату за користування природою.

Щоб знайти компроміс між екологією та економікою, дуже важливо встановлювати науково обґрунтовані, ретельно перевірені і досяжні нормативи.

Також, для оцінки ступеня забрудненості атмосфери проводять визначення категорії небезпечності підприємств, залежно від маси, виду та складу забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу. Категорію небезпечності підприємств (КНП) розраховують згідно з виразом:

де М_і – маса викиду і-ої речовини, т/рік;

ГДК_сд – середньодобова граничнодопустима концентрація і-ої речовини, мг/м³;

п – кількість шкідливих речовин, які викидаються підприємством і забруднюють атмосферу;

а – безрозмірна константа, яка дозволяє порівняти ступінь шкідливості і-ої речовини зі шкідливістю діоксиду сульфуру.

Для класу небезпечності хімічних речовин 1 – а=1,7;

Для класу небезпечності хімічних речовин 2 – а=1,3;

Для класу небезпечності хімічних речовин 3 – а=1,0;

Для класу небезпечності хімічних речовин 4 – а=0,9.

Для розрахунку КНП за відсутності середньодобових значень ГДК використовують значення ГДК_мр або зменшують в десять разів значення ГДК забруднюючих речовин для робочої зони.

За величиною КНП підприємства поділяють на 4 категорії небезпечності. Граничні умови для виділення підприємства за категоріями небезпечності наведено в табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Категорії небезпечності підприємств та граничні значення КНП

Залежно від категорії небезпечності підприємства здійснюється облік викидів забруднюючих речовин в атмосферу і запроваджується періодичність контролю за викидами підприємств, а також визначається розмір санітарно-захисних зон від джерел забруднень до житлових районів.