9.4. Розрахунок конденсаторів
Розрізняють конструктивний і перевірочний розрахунки конденсаторів. Конструктивний розрахунок визначає геометричні розміри (в першу чергу площу поверхні теплообміну). Перевірочний розрахунок має на меті визначення витрат і температурних режимів теплоносіїв для заданого типорозміру теплообмінника. Умови застосування деяких теплоносіїв наведені в додатку .
Витрата охолоджуючого агента на конденсацію пари в конденсаторі змішення визначається з теплового балансу конденсатора:
,
звідки
,
де D − кількість пари, що конденсується, кг/с;
H − ентальпія пари, що конденсується, Дж/кг;
W − витрата охолоджуючого агента, г/с;
со − теплоємність охолоджуючого агента, Дж/(кг.град);
tо.п − початкова температура охолоджуючого агента, °С;
ссм − теплоємність суміші конденсату з охолоджуючим агентом, Дж/(кг.град);
tсм − температура суміші конденсату охолоджуючого з агентом, °С.
Наявність повітря в парі різко знижує коефіцієнт тепловіддачі при конденсації пари і, отже, продуктивність апарату. Тому повітря повинно безперервно відсмоктуватися з конденсатора.
Кількість повітря (кг/с), що відсмоктується з конденсатора змішення, складає:
.
Кількість повітря, що відсмоктується з поверхневого конденсатора, рівна:
Об’єм повітря (м3/с), що відсмоктується з конденсатора, визначається за рівнянням стану:
де 288 − газова постійна для повітря, Дж/(кг∙К);
tп − температура повітря, що відсмоктується з конденсатора, °С;
pп=(p-pпари) − парціальний тиск повітря, що відсмоктується, Па;
p − загальний тиск в конденсаторі, Па;
pпари − парціальний тиск пари в повітрі, що відсмоктується, Па, яке приймається рівним тиску насиченої пари при температурі tп.
Температура повітря, що відсмоктується з конденсатора tп приймає різні значення в конденсаторах різних типів.
Для мокрих конденсаторів змішення температура повітря приймається рівною температурі суміші охолоджуючого агента з конденсатом при виході із конденсатора: tп=tсм.
Для поверхневих конденсаторів температура повітря приймається рівною температурі суміші охолоджуючого агента при вході в конденсатор: tп=tо.н.
Поверхневі конденсатори для обробки концентрованої, насиченої однокомпонентної пари проектують відповідно до стандартних інженерних підходів, характерних для процесів теплопередачі, де потік теплопередачі Q/F, що виражається у ватах на 1 м2 є:
,
де Q − потік тепла, Дж/с;
F − поверхня теплопередачі, м2;
Δtm − середнє значення термічної рушійної сили між парою, що конденсується, і холодагентом, град;
Kt − сумарний коефіцієнт теплопередачі, Вт/(м2∙град), що є складною величиною, в яку входять коефіцієнти для плівки з того боку, де відбувається конденсація; для плівки з боку холодагента; теплопровідність розділяючої стінки, а також компоненти, що дозволяють враховувати можливі перешкоди теплопередачі.
У загальному випадку в поверхневий конденсатор надходить перегріта пара. Дуже часто охолоджуючим агентом є вода.
Ентальпію перегрітої пари, що надходить, можна виразити як:
і представити тепловий баланс процесу у вигляді рівності:
де H − ентальпія пари, що поступає, Дж/кг;
сп − теплоємність перегрітої пари, Дж/(кг град);
tп − температура перегрітої пари, що надходить °С;
tнас − температура насичення (конденсації) пари °С;
r − теплота конденсації пари (теплота випаровування рідини), Дж/кг;
cж − теплоємність конденсату, Дж/(кг град);
D − кількість пари, що поступає в конденсатор, кг/с;
W − кількість охолоджуючого агента (води), кг/с;
cо − теплоємність охолоджуючого агента (води), Дж/(кг.град);
tв.п − початкова температура охолоджуючого агента (води), °С;
tр − температура конденсату на виході з апарату °С;
tв.к − кінцева температура охолоджуючого агента (води), °С;
Qв − втрати тепла в навколишнє середовище, Дж/с.
З цієї рівності визначається витрата охолоджуючого агента (води):
.
За умовами теплообміну охолоджуюча поверхня конденсатора ділиться на три зони:
зону охолодження перегрітої пари;
зону конденсації;
зону охолодження конденсату.
В результаті цього поверхні охолодження доводиться знаходити для кожної зони окремо. Для їх визначення необхідне обчислення кількості тепла, що передається через поверхню охолодження в кожній зоні, і проміжних температур охолоджуючого агента tо1 і tо2.
Кількість тепла, що передається через поверхню охолодження в кожній із зон, знаходять з наступної рівності:
для зони охолодження перегрітої пари
;
для зони конденсації
;
для зони охолодження конденсату
.
З вище наведених рівностей визначаються проміжні температури охолоджуючого агента:
;
.
Проте ці методи проектування непридатні, якщо присутні навіть відносно невеликі кількості неконденсованого газу. Коли відбувається поверхнева конденсація пари з газів, що не конденсуються, необхідні спеціальні методи, що враховують масо- і теплопередачу. В цьому випадку використовується проектування з використанням методу проб і помилок.
Інженерні методики розрахунку пристроїв для конденсації багатокомпонентної пари з потоку газів, що не конденсуються, в даний час відсутні.
Наближені розрахунки конденсаторів для обробки газових викидів можуть виконуватися за наступною схемою.
1. За заданими концентраціями пари забруднювачів і температурі t газових викидів вираховують парціальний тиск інгредієнтів, оцінюють їх агрегатні стани, визначають можливість застосування в розрахунках законів ідеальних або реальних газових сумішей, інших термодинамічних співвідношень.
2. Визначають масові Gг і об’ємні Vг витрати відхідних газів в цілому і по інгредієнтах: повітря − (Gп, Vп), димових газів (Gд, Vд), компонентів забруднювачів (Gзі, Vзі).
3. Задаються температурні характеристики процесу. На відміну від конденсації однокомпонентної пари температура конденсації пари суміші речовин не залишається постійною унаслідок зміни концентрацій інгредієнтів. Облік характеристик всіх компонентів значно збільшує трудомісткість розрахунків, і тому при виборі початкової tп і кінцевої tк температур конденсації можна дотримуватися наступних рекомендацій.
Якщо у складі забруднювачів можна виділити основний компонент, кількість якого складає не менше 75...90% від їх маси (нижня межа − для сумішей, що містять близькі за властивостями компоненти), tп можна прийняти за властивостями основного компоненту, а наявність решти компонентів враховувати адитивним коректуванням його физико-хімічних властивостей.
Якщо ж компоненти суміші забруднювачів мають приблизно однакові концентрації і всі підлягають видаленню, розрахунки слід проводити по найменш сприятливому варіанту, прийнявши в якості розрахункових компоненти з найменшою температурою конденсації.
Кінцеву температуру конденсації tк приймають за кінцевим парціальним тиском розрахункового компоненту, що відповідає необхідному повному η або парціальному ηі ступеню очищення.
За значеннями tн і tк підбирають вид холодоносія, задають його початкову t1 і кінцеву t2 температури, приймаючи орієнтування t1 на 5...10°С нижче tк а t2 − на 5…12°С вище t1. Потім вибирають тип, компоновку апарату і уточнюють схему руху потоків (протитечія або перехресний потік).
У типових розрахунках конденсаторів для пари індивідуальних речовин вибору схем руху потоків не приділяється особливого значення зважаючи на сталість температури конденсації. Якщо конденсуються тільки окремі компоненти потоку газової суміші, то напрями потоків холодоносія і відхідних газів істотно впливають на процес, оскільки температура конденсації безперервно знижується внаслідок зменшення кількості компонентів, що видаляються. При невисокій концентрації пари, що конденсується, процес більшою мірою визначається теплообміном холодоносія і газового потоку, аніж тепловіддачею від забруднювачів, що конденсуються.
Найбільш вигідною схемою руху потоків є протитечія або багатократний перехресний потік.
4. Визначають кількість тепла, що відводиться від відхідних газів при конденсації пари забруднювачів.
Як правило, відхідні гази поступають на конденсаційну обробку з температурою, відповідною перегрітому стану пари забруднювачів. Охолодження таких газів завжди супроводжується конденсацією деякої частини пари на поверхнях теплообміну ще до досягнення температури насичення всього об’єму. Проте математичних залежностей для обліку цього явища немає, і тому для вирішення завдання доводиться спрощено ділити процес на дві стадії: охолодження газового потоку без конденсації від заданої температури tг.п до температури початку конденсації tп і подальше охолодження з конденсацією до температури tк.
Кількість тепла, Вт, що відводиться на першій (QI) і другій (QII) стадіях, складе:
;
,
де cр.п cр.i − середні теплоємності повітря (або частини відхідних газів, що не конденсується) і пари забруднювачів, Дж/(кг∙К);
Iз.i − середня ентальпія конденсації i-того компоненту пари забруднювачів, Дж/кг;
ηi − глибина витягання i-того компоненту забруднювачів (у долях);
N − число компонентів забруднювачів, що конденсуються.
5. Знаходять наближене значення проміжної температури tпк, розподіливши температурний перепад (t2-t1) пропорційно величинам QI і QІІ (див. рис. 9.2).
Рис. 9.2. Залежність тиску насиченої пари від температури
Потім визначають значення середньологарифмічних температурних напорів ΔtmI, ΔtmII на першій і другій стадіях обробки викидів
,
ΔtбI, ΔtбII, ΔtмI, ΔtмІI − вищі і нижчі різниці температур, °С, що визначаються із співвідношень:
; ; .
Попередні значення початкових tп.ст і кінцевих tк.ст температур поверхні теплообміну з боку забруднювачів, що конденсуються, приймають за виразом:
.
6. Прийнявши за дослідними даними орієнтовні значення коефіцієнтів теплопередачі на першій (KI) і другій (KII) стадіях обробки, визначають заздалегідь величини площ теплообміну:
; .
За відсутності відповідних дослідних даних можна приймати орієнтовні значення коефіцієнтів теплопередачі KI=20...50 Вт/(м2∙К) і КІІ=100...150 Вт/(м2∙К).
Подальша схема розв’язку задачі залежить від співвідношення площ теплообміну FI і FII. Розглянемо можливі варіанти для деяких конкретних ситуацій.
Якщо вміст пари забруднювачів в газових викидах високий і FI/FII<0,1, то підбір типорозміру конденсатора проводять за сумарною площею теплообміну FI+FІІ і виконують його уточнений розрахунок за типовою методикою розрахунку конденсаторів чистої пари з емпіричною поправкою на коефіцієнт теплопередачі, що враховує присутність газів, що не конденсуються (див. рис. 9.3).
Рис. 9.3. Співвідношення коефіцієнтів тепловіддачі при конденсації пари, забрудненої повітрям (α1) і чистої пари (α2)
При невисокому вмісті пари забруднювачів в газових викидах і FII/FI<0,1 типорозмір конденсатора також підбирають за сумарною площею теплообміну, а уточнений розрахунок виконують за типовою методикою для газо- або повітронагрівачів (охолоджувачів) поверхневого типу, не враховуючи процес конденсації.
Якщо площі FII і FI співставні, доводиться приймати модель двоступінчатої обробки з автономним розрахунком кожного ступеня теплообмінника. У такому разі для ступеня охолодження газів до температури початку конденсації можна використовувати типову методику розрахунку поверхневих повітроохолоджувачів. При цьому спрощено передбачається, що процес конденсації пари забруднювачів з повітря відбувається тільки на другому ступені, який розраховують як самостійний конденсатор. Методика уточненого розрахунку, що приводиться далі, відноситься тільки до стадії конденсаційної обробки.
7. Визначають середню величину теплового потоку q, Вт/м2, від відхідних газів до поверхні конденсації:
,
де α1 − коефіцієнт тепловіддачі, Вт/(м2∙К);
Δt1=(tп-tк)/2 − середня різниця температур, °С;
βi − коефіцієнти масовіддачі інгредієнтів, що конденсуються, м/с;
ρпi, ρкі − початкові і кінцеві концентрації (густини) забруднювачів, що конденсуються, кг/м3;
Ізі − ентальпія випаровування (конденсації) i-того компоненту забруднювача.
Для стаціонарного процесу теплопередачі справедлива рівність:
де α2 − коефіцієнт теплопередачі через плівку конденсату, Вт/(м2 К);
Δt2 − середня різниця температур на межах плівки конденсату, що підраховується за співвідношенням:
.
В наближених розрахунках для коефіцієнта масовіддачі можна скористатися виразом, отриманим в дослідах із конденсацією водяної пари з повітря на горизонтальних трубах:
,
де Re=w∙l∙ρ/μ − число Рейнольдса;
w − визначальна швидкість, м/с;
l − визначальний розмір, м;
ρ, μ − густина, кг/м3, і динамічна в’язкість, Па∙с, парогазового потоку;
ε − початковий вміст повітря в парогазовой суміші (у об’ємних долях);
ρв=Δp/P − відносний тиск, рівний відношенню перепаду тиску Δр пари в процесі конденсації до загального абсолютного тиску в системі P.
У вище наведеному виразі визначальний розмір l − це зовнішній діаметр трубки конденсатора; визначальна швидкість w − середня швидкість парогазової суміші в міжтрубному просторі. Фізичні параметри розраховують за середньою температурою парогазового потоку біля поверхні конденсації (практично за середньою температурою поверхні конденсації без урахування стрибка температур).
При конденсації водяної пари з повітря коефіцієнт динамічної в’язкості знаходять із співвідношення:
,
де μвп, μп − коефіцієнти динамічної в’язкості водяної пари і повітря, Па∙с.
Коефіцієнти масовіддачі інгредієнтів, що конденсуються, пов’язані з числом Нуссельта Nu таким співвідношенням:
,
де Di − коефіцієнти дифузії компонентів пари забруднювачів, м2/c.
Отримане значення числа Нуссельта Nu доводиться використовувати також для знаходження коефіцієнта тепловіддачі α1. Хоча підставою цьому і служить принцип аналогії, згідно якому схожі процеси тепло- і масообміну повинні описуватися схожими виразами, необхідно приймати зменшені на 15...20% значення Nu, створюючи тим самим запас поверхні теплообміну для деякої компенсації можливих прорахунків:
.
У цьому виразі коефіцієнт теплопровідності λ, Вт/(м∙К), можна обчислювати за принципом адитивності при середній температурі парогазової суміші.
Коефіцієнт теплопередачі α2 через плівку конденсату до зовнішньої поверхні труби можна визначати за рівнянням Нуссельта, яке для випадку конденсації суміші пари забруднювачів можна представити в наступному вигляді:
.
Тут С − чисельний множник, рівний 0,943 для вертикального і 0,728 для горизонтального розташування труб, L − визначальний розмір, м, в якості якого приймається висота Н, м, труб при вертикальному або зовнішній діаметр D, м, труб при горизонтальному розташуванні конденсатора.
Фізичні параметри рідкої суміші ρсм, кг/м3, λсм, Вт/(м∙К), μсм, Па∙с, що складається з N компонентів забруднювачів, що сконденсувалися, знаходять, опираючись на дослідні дані, або підраховують за емпіричними залежностями. За відсутності емпіричної інформації для конкретних складів сумішей обчислюють їх параметри по адитивності. Для цього характеристики індивідуальних речовин, що входять до складу суміші, що сконденсувалася, можна приймати за середньою температурою плівки конденсату tm, а частку внеску кожного компоненту у формування шуканої характеристики суміші вважати рівною ступеню її вилучення з газової фази. Значення tm знаходять із співвідношення:
.
Для підрахунку α2 можуть бути використані також модифіковані формули, що додатково враховують ті або інші особливості процесу теплообміну. Так, змінність фізичних властивостей конденсату внаслідок неізотермічності враховують, умножаючи величину α2 на температурну поправку εt:
де λст, μст − коефіцієнти теплопровідності, Вт/(м∙К), і динамічної в’язкості, Па∙с, конденсату при температурі стінки;
λ, μ − те ж саме, при середній температурі плівки конденсату.
Для випадку конденсації суміші пари забруднювачів рівняння Нуссельта з обліком кількості труб в пучках n і інтенсифікацію теплообміну при хвилеутворенні в ламінарно текучій плівці конденсату можна представити у вигляді:
Коефіцієнт С в цьому виразі рівний 3,78 для вертикального і 1,41 (при n≤100) або 1,21 (при n>100) для горизонтального розташування труб. За визначальний розмір l, м, приймають зовнішній діаметр вертикальних або довжину горизонтальних труб.
8. Якщо величини теплових потоків розрізняються більш ніж на 10...15%, то необхідно задаватися іншими характерними температурами і виконувати розрахунки до ув’язки теплових потоків.
Оскільки початкова і кінцева температури поверхні конденсації жорстко пов’язані із заданими значеннями концентрацій забруднювачів на вході і виході, залишається можливість варіювання температурами холодоносія і стінки. Можна рекомендувати при значних розбіжностях змінювати початкову і кінцеву температури холодоносіїв, а при невеликих − температури стінки. При перерахунку α1, βi, α2 фізичні параметри також перераховують для нових інтервалів температур.
9. Визначають суму термічних опорів м2∙К/Вт стінки труби з відкладеннями на зовнішній і внутрішній поверхні, де δi − товщина стінки і шарів відкладень, м, і величину коефіцієнта тепловіддачі α3, Вт/(м2∙К), від внутрішньої стінки труби до холодоносія.
Орієнтовні значення термічних опорів шарів забруднень для деяких видів омиваючих середовищ представлені в додатку , а коефіцієнти теплопровідності ряду металів і сплавів − в додатку .
Критеріальні залежності для визначення числа Nu і знаходження з нього коефіцієнта тепловіддачі α3 підбирають з урахуванням руху холодоносія в трубах:
для турбулентного режиму Re>104
,
для перехідного режиму 2300<Re<10000
,
для ламинарного режиму без урахування гравітаційних сил (Re<2300, Gr∙Pr<8∙105)
,
для ламінарного режиму з урахуванням гравітаційних сил (Re<2300, Gr∙Pr>8∙105)
,
де − критерій Грасгофа;
− критерій Прандтля;
β − температурний коефіцієнт об’ємного розширення рідини, К-1;
Δt − різниця температур рідини і стінки, К;
l − визначальний розмір, м;
n − інтерполяційний коефіцієнт.
За визначальний розмір приймають внутрішній діаметр трубок конденсатора, м, а за визначальну швидкість − середню швидкість руху потоку в трубках, що розраховується за співвідношенням:
,
де fтр − площа трубного простору конденсатора, м2;
ρ, ср − щільність, кг/м3, і теплоємність, Дж/(кг∙К), холодоносія при його середній температурі.
Фізичні параметри холодоносія для підрахунку чисел Re, Pr, Gr також приймаються при його середній температурі, а для підрахунку числа Prст − по середній температурі внутрішньої стінки, яку орієнтовно можна прийняти на 3...5°С нижче за середню температуру зовнішньої поверхні теплообміну.
Значення коефіцієнта n, пропоновані різними авторами, в основному знаходяться в межах, наведених в додатку .
10. Використовуючи величину α2, отриману після ув’язки потоків (п. 8), а також розраховані в п. 9 значення і α3, обчислюють коефіцієнт теплопередачі від конденсату до холодоносія:
.
Потім знаходять уточнене значення середньологарифмічного температурного натиску ΔtmII для другої стадії обробки газових викидів з урахуванням ув’язки теплових потоків (п. 8) і підраховують величину теплового потоку від плівки конденсату до холодоносія:
.
Якщо результат розрахунку відрізняється від пов’язаних в п. 8 величин теплових потоків більш ніж на 10...15%, то необхідно знову змінити температури холодоносія і виконувати перерахунок до ув’язки.
11. Після ув’язки визначають сумарний коефіцієнт теплопередачі від парогазової суміші до холодоносія для другої стадії обробки:
.
Потім знаходять уточнене значення необхідної площі теплообміну конденсатора FII. Якщо вона перевищує площу теплообміну конденсатора, вибраного для попереднього розрахунку (див. п. 6), то підбирають більший типорозмір апарату і вносять до розрахунків необхідне коректування.
Якщо уточнена величина виявилася набагато нижчою від прийнятої в попередніх розрахунках, можна за допомогою перевірочного розрахунку знайти економічніші режими температур холодоносія.
12. Після завершення теплового розрахунку апарату переходять до гідравлічного розрахунку, який виконують за звичайною методикою: знаходять за довідковими даними опори міжтрубного і трубного простору і обчислюють втрати тиску потоків газових викидів і холодоносія, а потім за відомою витратою потоків і необхідним напорам підбирають пристрої і насоси дуття.
- Атмосферного
- Навчальний посібник Кам’янець-Подільський
- Передмова
- Частина і оцінка антропогенно-техногенного забруднення атмосферного повітря
- Розділ 1 Атмосфера і її роль. Джерела і наслідки забруднення атмосфери
- 1.1. Атмосфера – зовнішня оболонка Землі
- 1.2. Будова атмосфери
- 1.3. Забруднення атмосфери і його види
- 1.4. Джерела забруднення атмосфери
- 1.5. Основні хімічні домішки, що забруднюють атмосферу
- 1.6. Наслідки забруднення атмосфери
- 1.6.1. Зміна природного складу і параметрів атмосфери
- 1.6.2. Кислотні опади
- 1.6.3. Запустелювання
- 1.6.4. Забруднення атмосфери біологічними домішками
- Розділ 2 Нормування впливу техногенних об’єктів на атмосферне повітря
- 2.1. Показники нормування забруднюючих речовин в повітрі
- 2.2. Оцінка стану повітряного середовища
- 2.3. Науково-технічні нормативи на гранично допустимі викиди
- 2.4. Інструменти економічного механізму охорони атмосферного повітря
- 2.5. Порядок встановлення нормативів збору за забруднення і погіршення якості атмосферного повітря
- Розділ 3 Організація спостережень за забрудненням атмосферного повітря
- 3.1. Загальні вимоги до організації спостережень за забрудненням атмосферного повітря
- 3.2. Види постів спостережень, програми і терміни спостережень
- 3.3. Лабораторії спостереження і контролю за забрудненням атмосферного повітря
- 3.4. Автоматизовані системи спостереження і контролю за станом атмосферного повітря
- Розділ 4 Оцінювання забруднення атмосферного повітря на основі даних лабораторних спостережень
- 4.1. Методи оцінювання забруднення атмосферного повітря
- 4.2. Методи відбору проб атмосферного повітря для лабораторного аналізу
- 4.3. Метеорологічні спостереження при відборі проб повітря
- 4.4. Оцінювання стану атмосферного повітря за результатами спостережень
- Розділ 5 Оцінювання забруднення атмосферного повітря на основі спостережень за біологічними об’єктами
- 5.1. Біоіндикація атмосферного повітря
- 5.2. Забруднюючі речовини і їх суміші, які впливають на рослинний покрив
- 5.3. Рослини-індикатори і рослини-монітори
- Частина іі технологія захисту атмосфери від викидів шкідливих газів та пари
- Розділ 6 Методи захисту атмосферного повітря від шкідливих викидів
- 6.1. Основні напрямки захисту атмосфери від шкідливих домішок
- 6.2. Методи і системи очищення повітря від газоподібних домішок
- Розділ 7 Абсорбційна і хемосорбційна очистка газових викидів
- 7.1. Використання методів абсорбції і хемосорбції для вловлювання газоподібних домішок
- 1 − Абсорбер; 2 − холодильник; 3 − десорбер; 4 − теплообмінник
- 7.2. Конструкції і принцип дії абсорберів
- 7.2.1. Насадочні абсорбери
- 1 − Сідло Берля; 2 − кільце Рашига; 3 − кільце Палля; 4 − розетка Теллера; 5 − сідло “Інталокс”
- 7.2.2. Тарілчасті абсорбери
- 7.2.3. Розпилюючі абсорбери
- 7.3. Розрахунок абсорбційних і хемосорбційних апаратів
- 7.3.1. Розрахунок насадочних абсорберів
- 7.3.2. Розрахунок тарілчастих абсорберів
- 7.3.3. Розрахунок розпилюючих абсорберів
- 7.4. Десорбція забруднювачів із абсорбентів
- Розділ 8 Адсорбційна очистка газових викидів
- 8.1. Використання методу адсорбції для вловлювання газоподібних сполук
- 8.2. Будова і принцип дії адсорберів
- 8.2.1. Адсорбери періодичної дії
- 1 − Точка проскакування; 2 − адсорбційна зона; о.Н. − об’єм, заповнений насадкою
- 1 − Адсорбер; 2, 10, 12 − вентилятори; 3 − фільтри; 4 − вогнезагороджувач; 5, 8 − холодильник; 6 − розподільник; 7 − конденсатор; 9 − збірник;
- 11 − Калорифер; 13 − гідрозасув
- 8.2.2. Адсорбери безперервної дії
- 1 − Зона адсорбції; 2 − розподільні тарілки; 3 − холодильник; 4 − підігрівач; 5 − затвор
- 1 − Псевдозріджений шар; 2 − решітка; 3 − переточний пристрій; 4 − затвор
- 1 − Основний псевдозріджений шар; 2 − додатковий шар; 3 − решітка
- 1, 2 − Патрубки; 3 − решітка; 4 − конус
- 1 − Корпус перетоку 2 − щілина; 3 − похила решітка; 4 − решітка
- 8.3. Принципи розрахунку адсорберів
- 8.3.1. Розрахунок адсорберів періодичної дії
- 8.3.2. Розрахунок адсорберів безперервної дії
- 8.4. Десорбція адсорбованих продуктів
- Розділ 9 Конденсаційне очищення газових викидів
- 9.1. Використання конденсаційного очищення газів і пари
- 9.2. Принцип конденсаційного очищення
- 9.3. Типи і конструкції конденсаторів
- 9.4. Розрахунок конденсаторів
- Розділ 10 Термокаталітична і термічна очистка газових викидів
- 10.1. Термокаталітична очистка газових викидів
- 10.2. Термічні методи знешкодження газоподібних сполук
- 10.2.1. Установки термознешкодження газових викидів
- 1 − Гідрозасув; 2 − вогнезагороджувач; 3 − основний пальник; 4 − черговий пальник; 5 − система запалення чергового пальника
- 1 − Реактор; 2 − ежекційний змішувач; 3 − електрозапал; 4 − черговий пальник; 5 − основний пальник; 6 − насадка-вогнезагороджувач
- 1 − Факельний пальник; 2 − труба; 3 − розривні мембрани; 4 − вогнезагороджувач; 5 − інжекційний змішувач з електрозапалом; 6 − система запалення чергового пальника
- 1 − Черговий пальник; 2 − повітряна труба; 3 − захисний козирок; 4 − корпус факельного пальника; 5 − парова дюза; 6 − кишеня для термопари
- 10.2.2. Принципи розрахунку установок термознешкодження
- Розділ 11 Очистка газових викидів автомобільного транспорту
- 11.1. Характеристика викидів двигунів внутрішнього згорання
- 11.2. Зниження викидів двигунів внутрішнього згорання
- 11.3. Нейтралізація вихлопів двигунів внутрішнього згорання
- 11.4. Вловлювання аерозолів, що викидаються дизельним двигуном
- Розділ 12 Оцінка ефективності очищення газових викидів
- 12.1. Оцінка ефективності пристроїв для очищення газових викидів
- 12.2. Вибір варіантів газоочистки
- Частина ііі технологія захисту атмосфери від аерозольних пилових викидів Розділ 13 Методи і системи очищення повітря від аерозолів
- 13.1. Характеристики аерозольних викидів в атмосферу
- 13.2. Класифікація методів і апаратів для очищення аерозолів
- 13.3. Основні характеристики апаратів для очистки аерозолів
- Розділ 14 Механічне пиловловлювання
- 14.1. Пилоосаджувальні камери
- 14.2. Циклонні осаджувачі
- 14.2.1. Конструкції циклонів
- 14.2.2. Розрахунок циклонів
- 14.3. Вихрові пиловловлювачі
- Розділ 15 Фільтрування аерозолів
- 15.1. Волокнисті фільтри
- 15.2. Тканинні фільтри
- 15.2.1. Фільтрувальні тканини
- 15.2.2. Рукавні фільтри
- 15.3. Зернисті фільтри
- 15.4. Розрахунок і вибір газових фільтрів
- Розділ 16 Мокре пиловловлювання
- 16.1. Порожнисті газопромивачі
- 16.2. Зрошувані циклони з водяною плівкою
- 16.3. Пінні пиловловлювачі
- 16.4. Ударно-інерційні пиловловлювачі
- 16.5. Швидкісні пиловловлювачі (скрубери Вентурі)
- Розділ 17 Електричне очищення газів
- 17.1. Принцип дії електрофільтрів
- 17.2. Конструкції електрофільтрів
- 17.3. Підбір і розрахунок електрофільтрів
- Розділ 18 Вдосконалення процесів і апаратів для пилогазоочистки
- 18.1. Спеціалізація апаратів
- 18.2. Попередня обробка аерозолів
- 18.3. Режимна інтенсифікація
- 18.4. Конструктивно-технологічне вдосконалення
- 18.5. Багатоступінчате очищення
- Додатки
- Нормативи збору, який справляється за викиди основних забруднюючих речовин від стаціонарних джерел забруднення
- Технічні дані лабораторії “Атмосфера-іі”
- Технічні дані станції “Повітря-1”
- Технічні дані електроаспіратора типу еа-1
- Технічні дані електроаспіратора типу еа-2
- Технічні дані повітровідбірника “Компонент”
- Блок-схема структури технічних засобів станції “Повітря-1”
- Класифікація засобів відбору проб повітря
- Характеристики фільтрів, які використовуються при відборі проб атмосферного повітря (аналітичні фільтри для аерозолей афа)
- Характеристики витратомірних приладів
- Значення коефіцієнтів b, с для розрахунку швидкості газу при захлинанні
- Характеристики насадок (розміри дані в мм)
- Значення коефіцієнта Генрі e для водних розчинів деяких газів (у таблиці дані значення e∙10-6 в мм рт. Ст.)
- Коефіцієнти дифузії газів і пари в повітрі (за нормальних умов)
- Атомні об’єми деяких елементів і молярні об’єми деяких газів
- Рівноважні дані по адсорбції пари бензолу із їх суміші з повітрям на активному вугіллі різних марок
- Значення коефіцієнтів а1 і в1 для деяких речовин розчинних у воді
- Фізико-хімічні властивості речовин
- Межі температур і величини тиску, що рекомендуються, для деяких рідких холодоносіїв
- Термічний опір δ/λ відкладення на стінці труби при обмиванні її різними середовищами
- Коефіцієнти густини ρ і теплопровідності λ деяких металів і сплавів
- Межі рекомендованих значень коефіцієнта n для визначення числа Nu в перехідному режимі
- Температури самозаймання Tс найбільш поширених горючих забруднювачів відхідних газів промисловості
- Література