11.1. Характеристика викидів двигунів внутрішнього згорання
Забруднення навколишнього середовища викидами двигунів внутрішнього згорання представляє останніми роками все більшу небезпеку через зростання загрози здоров’ю людини і навколишньому середовищу.
У загальному балансі забруднення атмосфери антропогенними джерелами транспортні засоби є найбільш істотним джерелом, хоча основну частку цих забруднень складають відносно неотруйні оксиди вуглецю.
Сучасний спосіб життя і розвинене виробництво тісно пов’язані з автомобільним транспортом, який набув широкого поширення, маючи ряд переваг: 1) відносно високу швидкість руху по вдосконалених дорогах; 2) хороша прохідність і маневреність; 3) можливість економічного перевезення дрібних партій вантажів; 4) менш високі капітальні вкладення в будівництво автодоріг порівняно із залізничним транспортом. На початку XX ст. на нашій планеті налічувалося 6 тис. автомобілів. До 1998 р. число транспортних засобів з бензиновим двигуном у всьому світі перевищило 1,5 млрд. Протяжність автомобільних доріг з асфальтовим покриттям тільки в Європі і Північній Америці досягла майже 10 млн. км. По ним щорічно перевозиться 16 млрд. т вантажів.
Разом з тим автомобілі є одним з основних джерел забруднення навколишнього середовища, перш за все повітряного басейну, такими токсикантами, як монооксид вуглецю, оксиди азоту, свинець, вуглеводні і ін. Загалом у викидах двигунів внутрішнього згорання (ДВЗ) міститься понад 100 шкідливих речовин, які умовно поділяють на шість груп:
СО2, водяна пара, водень, кисень, азот (нетоксичні);
оксид карбону;
оксиди нітрогену;
вуглеводні (в тому числі бенз(а)пірен);
альдегіди;
кіптява.
Розвиток і збільшення автомобільного парку породжує зростання забруднення атмосфери. Приблизно 60% забруднення атмосфери припадає на автотранспорт. На інші види транспорту доводиться невелика частина забруднень атмосфери. Так, в 1990 р. викиди автотранспорту по основних забруднювачах в світі склали, млн. т: вуглеводні − 39, монооксиди вуглецю − 231, діоксид вуглецю − 3969, оксиди азоту − 32. До 70% токсичних з’єднань свинцю, що містяться в етилованому бензині, також потрапляють в атмосферу. Токсичними викидами автомобілів, окрім вказаних вище вихлопних газів, є також гази картерів, пари палива з карбюратора і паливного бака.
Автотранспорт істотно забруднює також воду (нафта, мастила, розчинники) і грунт (нафта, нафтопродукти, кольорові метали і гума як наслідок стирання деталей автомашин і покришок). На місці масляних плям протягом 20 років нічого не росте, смуга шириною 50...100 м по обидві сторони від доріг є зоною деградації грунтово-рослинного покриву з надлишком важких металів (10...20 ГДК) і дефіцитом біогенних елементів.
У забрудненні атмосферного повітря великих міст світу частка автомобільного транспорту варіює, %: 88...97 СО, 31...33 NOx, 63...95 вуглеводнів. Особливо високий вміст оксиду вуглецю в повітрі відмічений на вуличних перехрестях, де двигуни автомобілів працюють на збагачених сумішах перед світлофором. Вихлопні гази і сильні коливання ґрунту від автомобілів прискорюють процес старіння будівель, призводять до деградації придорожньої рослинності.
У районах з вузькими вулицями і високими будинками велика концентрація оксиду вуглецю розсівається поволі і викликає хронічні отруєння людей, що тривалий час знаходяться в цих районах, особливо на перехрестях (регулювальників вуличного руху, вуличних торговців і так далі).
Основні екологічні занепокоєння пов’язані з високою токсичністю вихлопних газів і незадовільними шумовими характеристиками автомобілів. Пробіг в 1000 км для кожного легкового автомобіля супроводжується використанням значної кількості кисню і викидом з вихлопної труби до 40 кг речовин, що забруднюють атмосферу.
Кількісний склад газоподібних викидів ДВЗ залежить передусім від типу двигуна, режиму його роботи та справності. Зношування частин двигунів, як карбюраторних, ежекторних, так і дизельних, призводить до збільшення витрат палива. Це, в свою чергу, призводить до збільшення кількості шкідливих речовин у викидах. Так, при збільшенні витрат пального на 10%, кількість шкідливих речовин у викидах збільшується на 15…50%.
Речовини, які містяться у відпрацьованих газах автомобілів − десятки компонентів, значна частина з яких канцерогенні, що викликають кисневе голодування, порушення функцій центральної нервової системи, роздратування слизистих оболонок очей, носа. Основними забруднювачами транспортних засобів є вуглеводні, оксид вуглецю і оксиди азоту.
Вуглеводні − це широкий клас абсолютно довільних сумішей вуглеводневих сумішей. Вони походять з бензину, дизельного палива і продуктів їх згорання. До складу цих палив входять сотні вуглеводневих сполук. Для спрощення зазвичай з вуглеводнів виділяють якусь певну сполуку і оперують надалі з нею, припускаючи, що останні еквівалентні їй. В якості такої сполуки вибирають зазвичай метан (СН4), пропан (С3Н8) або гексан (С6Н14).
В інженерній термінології для невідомої суміші оксидів азоту прийнято позначення NOx. Як правило, у викидах оксидів азоту домінує оксид азоту (NO) з невеликою домішкою (<10%) діоксиду азоту (NO2). У атмосферних умовах NO перетворюється на NO2.
Викиди двигунів внутрішнього згорання діляться на викиди від карбюраторних і дизельних двигунів. Такий розподіл пов’язаний з тим, що карбюраторні двигуни (КД) працюють з однорідними паливноповітряними сумішами, тоді як дизельні двигуни (ДД) − з гетерогенними сумішами.
Викиди забруднень від двигунів внутрішнього згорання карбюраторного типу включають вуглеводні, оксиди вуглецю, оксиди азоту і нерегулярні викиди. Забруднення виникають внаслідок реакцій і в процесі горіння в об’ємі і на поверхнях. Прорив газів через поршневі кільця і вихлоп з циліндрів є менш інтенсивним джерелом викидів забруднень.
У 1980 р. 4% легкових і вантажних автомобілів, що випускаються в світі, було оснащено дизелями, а до кінця 80-х років цей показник зріс до 25%. Основні викиди забруднень дизельних двигунів ті ж самі, що і карбюраторних двигунів (вуглеводні, оксид вуглецю, оксиди азоту, нерегулярні викиди), але до них додаються частинки вуглецю (аерозоль сажі).
Вміст шкідливих речовин у викидах автомобілів коливається в широких межах і залежить від багатьох чинників, наприклад, при швидкості 70 км/год у вихлопі автомобіля міститься 0,2...0,3% СО, при швидкості більше 100 км/год і при роботі двигуна на холостому ходу вміст цього небезпечного газу досягає 12%.
Легковий автомобіль викидає оксиду вуглецю СО до 3 м3/год, вантажний, − до 6 м3/год (3...6 кг/год).
Про склад вихлопних газів автомобілів з різними типами двигунів можна судити з даних, приведених в табл. 11.1.
Таблиця 11.1
Склад вихлопних газів автомобілів
Компоненти | Вміст, % (об.) | |
карбюраторний двигун | дизельний двигун | |
N2 | 74...77 | 76...78 |
О2 | 0,3...8,0 | 2...18 |
H2О (пара) | 3,0...5,5 | 0,5...4,0 |
СО2 | 5,0...12,0 | 1,0...10,0 |
СО | 5,0...10,0 | 0,01...0,50 |
Оксиди азоту | 0...0,8 | 2∙10-3...0,5 |
Вуглеводні | 0,2...3,0 | 10-3...0,5 |
Альдегіди | 0...0,2 | 1 10-3...9∙10-3 |
Сажа | 0...0,4 г/м3 | 0,01...1,1 г/м3 |
Бенз(а)пірен | (10...20)∙10-6 г/м3 | до 1∙10-5 г/м3 |
Викиди оксиду вуглецю і вуглеводнів у карбюраторних двигунів істотно вищі, ніж у дизельних двигунів.
- Атмосферного
- Навчальний посібник Кам’янець-Подільський
- Передмова
- Частина і оцінка антропогенно-техногенного забруднення атмосферного повітря
- Розділ 1 Атмосфера і її роль. Джерела і наслідки забруднення атмосфери
- 1.1. Атмосфера – зовнішня оболонка Землі
- 1.2. Будова атмосфери
- 1.3. Забруднення атмосфери і його види
- 1.4. Джерела забруднення атмосфери
- 1.5. Основні хімічні домішки, що забруднюють атмосферу
- 1.6. Наслідки забруднення атмосфери
- 1.6.1. Зміна природного складу і параметрів атмосфери
- 1.6.2. Кислотні опади
- 1.6.3. Запустелювання
- 1.6.4. Забруднення атмосфери біологічними домішками
- Розділ 2 Нормування впливу техногенних об’єктів на атмосферне повітря
- 2.1. Показники нормування забруднюючих речовин в повітрі
- 2.2. Оцінка стану повітряного середовища
- 2.3. Науково-технічні нормативи на гранично допустимі викиди
- 2.4. Інструменти економічного механізму охорони атмосферного повітря
- 2.5. Порядок встановлення нормативів збору за забруднення і погіршення якості атмосферного повітря
- Розділ 3 Організація спостережень за забрудненням атмосферного повітря
- 3.1. Загальні вимоги до організації спостережень за забрудненням атмосферного повітря
- 3.2. Види постів спостережень, програми і терміни спостережень
- 3.3. Лабораторії спостереження і контролю за забрудненням атмосферного повітря
- 3.4. Автоматизовані системи спостереження і контролю за станом атмосферного повітря
- Розділ 4 Оцінювання забруднення атмосферного повітря на основі даних лабораторних спостережень
- 4.1. Методи оцінювання забруднення атмосферного повітря
- 4.2. Методи відбору проб атмосферного повітря для лабораторного аналізу
- 4.3. Метеорологічні спостереження при відборі проб повітря
- 4.4. Оцінювання стану атмосферного повітря за результатами спостережень
- Розділ 5 Оцінювання забруднення атмосферного повітря на основі спостережень за біологічними об’єктами
- 5.1. Біоіндикація атмосферного повітря
- 5.2. Забруднюючі речовини і їх суміші, які впливають на рослинний покрив
- 5.3. Рослини-індикатори і рослини-монітори
- Частина іі технологія захисту атмосфери від викидів шкідливих газів та пари
- Розділ 6 Методи захисту атмосферного повітря від шкідливих викидів
- 6.1. Основні напрямки захисту атмосфери від шкідливих домішок
- 6.2. Методи і системи очищення повітря від газоподібних домішок
- Розділ 7 Абсорбційна і хемосорбційна очистка газових викидів
- 7.1. Використання методів абсорбції і хемосорбції для вловлювання газоподібних домішок
- 1 − Абсорбер; 2 − холодильник; 3 − десорбер; 4 − теплообмінник
- 7.2. Конструкції і принцип дії абсорберів
- 7.2.1. Насадочні абсорбери
- 1 − Сідло Берля; 2 − кільце Рашига; 3 − кільце Палля; 4 − розетка Теллера; 5 − сідло “Інталокс”
- 7.2.2. Тарілчасті абсорбери
- 7.2.3. Розпилюючі абсорбери
- 7.3. Розрахунок абсорбційних і хемосорбційних апаратів
- 7.3.1. Розрахунок насадочних абсорберів
- 7.3.2. Розрахунок тарілчастих абсорберів
- 7.3.3. Розрахунок розпилюючих абсорберів
- 7.4. Десорбція забруднювачів із абсорбентів
- Розділ 8 Адсорбційна очистка газових викидів
- 8.1. Використання методу адсорбції для вловлювання газоподібних сполук
- 8.2. Будова і принцип дії адсорберів
- 8.2.1. Адсорбери періодичної дії
- 1 − Точка проскакування; 2 − адсорбційна зона; о.Н. − об’єм, заповнений насадкою
- 1 − Адсорбер; 2, 10, 12 − вентилятори; 3 − фільтри; 4 − вогнезагороджувач; 5, 8 − холодильник; 6 − розподільник; 7 − конденсатор; 9 − збірник;
- 11 − Калорифер; 13 − гідрозасув
- 8.2.2. Адсорбери безперервної дії
- 1 − Зона адсорбції; 2 − розподільні тарілки; 3 − холодильник; 4 − підігрівач; 5 − затвор
- 1 − Псевдозріджений шар; 2 − решітка; 3 − переточний пристрій; 4 − затвор
- 1 − Основний псевдозріджений шар; 2 − додатковий шар; 3 − решітка
- 1, 2 − Патрубки; 3 − решітка; 4 − конус
- 1 − Корпус перетоку 2 − щілина; 3 − похила решітка; 4 − решітка
- 8.3. Принципи розрахунку адсорберів
- 8.3.1. Розрахунок адсорберів періодичної дії
- 8.3.2. Розрахунок адсорберів безперервної дії
- 8.4. Десорбція адсорбованих продуктів
- Розділ 9 Конденсаційне очищення газових викидів
- 9.1. Використання конденсаційного очищення газів і пари
- 9.2. Принцип конденсаційного очищення
- 9.3. Типи і конструкції конденсаторів
- 9.4. Розрахунок конденсаторів
- Розділ 10 Термокаталітична і термічна очистка газових викидів
- 10.1. Термокаталітична очистка газових викидів
- 10.2. Термічні методи знешкодження газоподібних сполук
- 10.2.1. Установки термознешкодження газових викидів
- 1 − Гідрозасув; 2 − вогнезагороджувач; 3 − основний пальник; 4 − черговий пальник; 5 − система запалення чергового пальника
- 1 − Реактор; 2 − ежекційний змішувач; 3 − електрозапал; 4 − черговий пальник; 5 − основний пальник; 6 − насадка-вогнезагороджувач
- 1 − Факельний пальник; 2 − труба; 3 − розривні мембрани; 4 − вогнезагороджувач; 5 − інжекційний змішувач з електрозапалом; 6 − система запалення чергового пальника
- 1 − Черговий пальник; 2 − повітряна труба; 3 − захисний козирок; 4 − корпус факельного пальника; 5 − парова дюза; 6 − кишеня для термопари
- 10.2.2. Принципи розрахунку установок термознешкодження
- Розділ 11 Очистка газових викидів автомобільного транспорту
- 11.1. Характеристика викидів двигунів внутрішнього згорання
- 11.2. Зниження викидів двигунів внутрішнього згорання
- 11.3. Нейтралізація вихлопів двигунів внутрішнього згорання
- 11.4. Вловлювання аерозолів, що викидаються дизельним двигуном
- Розділ 12 Оцінка ефективності очищення газових викидів
- 12.1. Оцінка ефективності пристроїв для очищення газових викидів
- 12.2. Вибір варіантів газоочистки
- Частина ііі технологія захисту атмосфери від аерозольних пилових викидів Розділ 13 Методи і системи очищення повітря від аерозолів
- 13.1. Характеристики аерозольних викидів в атмосферу
- 13.2. Класифікація методів і апаратів для очищення аерозолів
- 13.3. Основні характеристики апаратів для очистки аерозолів
- Розділ 14 Механічне пиловловлювання
- 14.1. Пилоосаджувальні камери
- 14.2. Циклонні осаджувачі
- 14.2.1. Конструкції циклонів
- 14.2.2. Розрахунок циклонів
- 14.3. Вихрові пиловловлювачі
- Розділ 15 Фільтрування аерозолів
- 15.1. Волокнисті фільтри
- 15.2. Тканинні фільтри
- 15.2.1. Фільтрувальні тканини
- 15.2.2. Рукавні фільтри
- 15.3. Зернисті фільтри
- 15.4. Розрахунок і вибір газових фільтрів
- Розділ 16 Мокре пиловловлювання
- 16.1. Порожнисті газопромивачі
- 16.2. Зрошувані циклони з водяною плівкою
- 16.3. Пінні пиловловлювачі
- 16.4. Ударно-інерційні пиловловлювачі
- 16.5. Швидкісні пиловловлювачі (скрубери Вентурі)
- Розділ 17 Електричне очищення газів
- 17.1. Принцип дії електрофільтрів
- 17.2. Конструкції електрофільтрів
- 17.3. Підбір і розрахунок електрофільтрів
- Розділ 18 Вдосконалення процесів і апаратів для пилогазоочистки
- 18.1. Спеціалізація апаратів
- 18.2. Попередня обробка аерозолів
- 18.3. Режимна інтенсифікація
- 18.4. Конструктивно-технологічне вдосконалення
- 18.5. Багатоступінчате очищення
- Додатки
- Нормативи збору, який справляється за викиди основних забруднюючих речовин від стаціонарних джерел забруднення
- Технічні дані лабораторії “Атмосфера-іі”
- Технічні дані станції “Повітря-1”
- Технічні дані електроаспіратора типу еа-1
- Технічні дані електроаспіратора типу еа-2
- Технічні дані повітровідбірника “Компонент”
- Блок-схема структури технічних засобів станції “Повітря-1”
- Класифікація засобів відбору проб повітря
- Характеристики фільтрів, які використовуються при відборі проб атмосферного повітря (аналітичні фільтри для аерозолей афа)
- Характеристики витратомірних приладів
- Значення коефіцієнтів b, с для розрахунку швидкості газу при захлинанні
- Характеристики насадок (розміри дані в мм)
- Значення коефіцієнта Генрі e для водних розчинів деяких газів (у таблиці дані значення e∙10-6 в мм рт. Ст.)
- Коефіцієнти дифузії газів і пари в повітрі (за нормальних умов)
- Атомні об’єми деяких елементів і молярні об’єми деяких газів
- Рівноважні дані по адсорбції пари бензолу із їх суміші з повітрям на активному вугіллі різних марок
- Значення коефіцієнтів а1 і в1 для деяких речовин розчинних у воді
- Фізико-хімічні властивості речовин
- Межі температур і величини тиску, що рекомендуються, для деяких рідких холодоносіїв
- Термічний опір δ/λ відкладення на стінці труби при обмиванні її різними середовищами
- Коефіцієнти густини ρ і теплопровідності λ деяких металів і сплавів
- Межі рекомендованих значень коефіцієнта n для визначення числа Nu в перехідному режимі
- Температури самозаймання Tс найбільш поширених горючих забруднювачів відхідних газів промисловості
- Література