49. Основні організаційні рівні геосистем.

Три головних уровня организации геосистем (або три розмірності): планетарний, регіональний і локальний, або топический (місцевий).

Планетарний рівень представлений на Землі в єдиному екземплярі - географічною оболонкою. Термін «географічна оболонка» походить від назви науки і не несе жодного змістовного навантаження (у назвах окремих земних сфер таке «навантаження» міститься: атмосфера переводиться як повітряна оболонка, гідросфера - як водна оболонка і т. д.). Тому пропонувалися різні найменування цієї оболонки. Найбільш короткий і точний термін - эпигеосфера, що в буквальному перекладі означає «зовнішня земна оболонка», як її вперше і визначив ще в 1910 р. П. І. Броунов.

До геосистем регіонального рівня відносяться великі і досить складні по будові структурні підрозділи эпигеосферы - физико-географические, або ландшафтні, зони, сектори, -страны, провінції і ін.

Під системами локального рівня маються на увазі відносно прості ПТК, з яких побудовані регіональні геосистеми - так звані урочища, фації і деякі інші. Регіональні і локальні геосистеми, або природні територіальні (географічні) комплекси, і є безпосередніми об'єктами ландшафтного дослідження. Таким чином, ми можемо визначити ландшафтоведение як розділ фізичної географії, предметом якого є вивчення геосистем регіонального і локального рівнів як структурних частин эпигеосферы (географічної оболонки). Це визначення підкреслює нерозривний зв'язок ландшафтоведения і загальній фізичній географії.