65. Ландшафтна карта і її аналіз.

Ландшафтні карти – це графічні результати вивчення природно-територіальних комплексів різних категорій і таксономічних рангів.

Вивчення ландшафтних карт дозволяє отримувати уявлення про фактори та закономірності просторової диференціації природного середовища, генетичних та динамічних зв’язках ПТК.

Ландшафтні карти складаються в різних масштабах: крупних, середніх, дрібних. При дрібномасштабних дослідженнях вивчають ландшафтну структуру ПТК регіонального рівня. При крупномасштабних – властивості, динаміку, взаємозв’язки і закономірності розвитку елементарних ПТК.

За змістом ландшафтні карти поділяються на загальнонаукові та тематичні (прикладні). Загальнонаукові ландшафтні карти дають уявлення про морфологічну диференціацію території, що вивчається, якісні і деякі кількісні характеристики виявлених одиниць, дозволяє визначити характерні ландшафтні сполучення та ін.

Ландшафтні карти будуються за принципом «зверху – вниз» (місцевості, урочища, фації).

Складання фрагменту ландшафтної карти.

Хід виконання.

1. Виділити мезоформи рельєфу та їх елементи як основу ландшафтно-морфологічних одиниць.

Діагностичні ознаки морфологічних одиниць ландшафту (за А.А.Відіною та ін., 1980):

фація – елементарний ПТК, що характеризується положенням в межах одного елемента мезоформи рельєфу, однаковим літологічним складом поверхневих відкладень, режимом зволоження, однією ґрунтовою відміною і одним біоценозом;

підурочище – характеризується положенням на одному елементі мезоформи рельєфу однієї експозиції, однотипним режимом зволоження (наприклад, фації схилу горба південної експозиції);

просте урочище – поєднання фацій в одній мезоформі рельєфу з відповідними їм біоценозами (наприклад, горб, яр тощо);

складне урочище – суміщається зазвичай з мезоформою рельєфу (або її багатоелементної частиною), характеризується однотипним поєднанням режимів зволоження, ґрунтоутворюючих порід, грунтів і біоценозів;

місцевість – складається з урочищ, які утворюють характерне просторове поєднання, суміщається з певним комплексом мезоформ рельєфу (позитивних, негативних) зі схожим гідро кліматичним режимом, характерним поєднанням грунтів і біоценохіів (великі ерозійні балки; гірські пасма, масиви).

2. Виділити ландшафтні місцевості. За малюнком ізогіпс (на топокарті) та геоморфологічною картою виділити межу ландшафтних місцевостей, які суміщаються з певними мезоформами рельєфу (хребтами і пасмами, долинами річок, великих балок тощо). Починати доцільно з виділення долинно-річкового типу місцевості, включаючи русло річки, заплави, тераси, схили річкової долини тощо. Вододільно-пасмовий тип місцевості суміщається з позитивними формами рельєфу (горбами, пасмами тощо).

3. В межах ландшафтних місцевостей визначають та наносять контури певних урочищ у відповідності до належності їх до різних мезоформ та елементів мезоформ рельєфу, враховуючи особливості грунтів і рослинності. При можливості (якщо дозволяє масштаб карти) виділити фації (табл. 2). Межі між ландшафтними виділами показують лінійними знаками: лініями різної товщини (товщина лінії межі зменшується зі зменшенням рангу виділу).

4. Ландшафтні виділи на карті індексуються. Індексацію місцевостей і урочищ доцільно проводити „зверху-вниз”, починаючи з вододільних. При цьому місцевості індексуються римськими, а урочища – арабськими цифрами. Типологічно схожі контури одержують один цифровий індекс.

5. Оформити легенду до складеної ландшафтної карти як текстову субординаційну або табличну.

Аналіз складеного фрагменту ландшафтної карти.

Під ландшафтним малюнком розуміють просторову мозаїку, яку утворюють на земній поверхні ділянки, які відповідають розвинутим на цій території ПТК або мікро утворенням комплексного характеру (Вікторов, 1986). Класифікація ландшафтних малюнків базується на геометричній формі, площі контурів та їх направленості (орієнтованості). Типи ландшафтних малюнків виділяються в межах підкласів за основними особливостями пануючих форм ландшафтних контурів: концентричний, плямистий, деревовидний, віялоподібний, паралельний, лінзоподібний, дактилоскопічний, ячеїстий експозиційний тощо.

Проаналізувати характер малюнку території картографування і визначити індикаційну роль ландшафтних контурів. Зазначити ведучі фізико-географічні процеси, які утворили цю ландшафтну структуру. Такими процесами можуть бути тектонічні, водно ерозійні (деревовидний малюнок), зсувні, абразійні, гравітаційні, карстові (плямисто-кільцевий малюнок) акумулятивні тощо.

Згідно методики О.С. Вікторова (1986), коефіцієнт складності ландшафтної структури території (К) вираховується за формулою:

K=n²/S,

де n – кількість ландшафтних виділів,

S – площа території.

3. Виявити характерні ландшафтні сполучення (схил пасма – тераса, схил горба – днище яра, вершина горба – схил горба – днище балки, схиловий яр – днище балки та ін.). Вказати тип зв’язків ландшафтних комплексів і виділити парадинамічні та парагенетичні ландшафтні системи. Враховуючи ведучі фізико-географічні процеси для території, що досліджується, визначте найбільш характерні прості (двохчленні) та складні (багаточленні) парадинамічні ландшафтні системи. Дайте характеристику типовим парадинамічним комплексам (склад, тип зв’язків, характер взаємодії тощо).

Парадинамічний комплекс – система просторово суміжних ландшафтних одиниць, що характеризуються наявністю між ними взаємо обміну речовиною та енергією (Мільков, 1977). Для парагенетичних комплексів характерна спільність походження, генетична єдність членів, що входять до них (тобто одночасне або поступове виникнення в ході розвитку взаємозв’язаних комплексів під впливом певного виду процесів і факторів). Наприклад, яружно-балковий (улоговина стоку, балка, яр, конус виносу), долинно-балковий (яр, балка, тераси, днище із заплавою, дельта).

Інформація, яка міститься в легенді ландшафтної карти.