2.1. Польові екологічні маршрути

Маршрути проводились протягом 1995-1999 років. В них брали участь асис-тент-аспірант Л.В.Міщеенко, керівник роботи О.М.Адаменко, а також наукові співро-бітники С.П.Черняков, В.Г.Омельченко, Я.І.Лопушняк, студенти-екологи М.І.Багнюк,В.В.Гнатюк, Н.В.Кузьмин, О.В.Дубнюк. Осно­вна мета польових екологічних маршру­тів - картування деградаційних явищ на основі ві­зуальних спостережень для скла­дання карт забруднення ґрунтів, поверхневих вод, дон­них відкладів, атмосферного повітря та порушень геологічного середовища. Під час марш­рутів, крім польового картування окремих компонентів екосистем, відбирались проби (зразки) ґрунтів, дон­них відкладів, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, снігу, сільсь­когос­подарської продукції рослинного і тваринного походження (табл. 2.2). Особлива увага зверталась на місця активної дії джерел забруднення, сільськогосподар­ські поля з систематичним застосуванням пестицидів та мінеральних добрів, зони ски­дан­ня стічних вод, склади отрутохімікатів тощо. Для вивчення динаміки атмосферної циркуля­ції враховувалась тривалість односпрямованого атмосферного переносу, при можливості товщина забрудненого шару повітря над містом або промисловим комплексом. Серед річ­ного режиму вітрів вибирались два-три основні напрямки рози вітрів. Важливе значення мала тривалість штильового періоду, з яким пов’язано за­стоювання повітря та акумуляція полютантів в улоговинних формах рельєфу. При цьому враховувався також вплив глобальних та регіональних повітряних переносів. Оцінювались також форми рельєфу та їх розміщення по відношенню до переважаю­чих напрямків вітрів та джерел забруднення. Визначались, також, так звані ''динамі­чні труби", де постійні вітри переносять газові ви­киди.

Польові екологічні маршрути проводились двома способами: паралельних маршрутів та петель.

Спосіб паралельних маршрутів застосовувався для картування ландшафтно-еколо­гічних зон, які мають в дослідженому районі північно-західне - південно-східне простя­гання. І тому маршрути проходили з південного заходу (від ріки Прут) на північний схід (до ріки Дністер) і навпаки. Маршрути, по можливості, були приурочені до доріг, стежок, просік у лісі, польових меж та інших ліній на карті. Точки спостережень та відбору проб на різні аналізи були розташовані на лініях маршрутів через 0.5-1 км.

Спосіб петель (радіально-петлевий) полягав у тому, що територія досліджень діли­лася на окремі ділянки, які вивчалися в радіальних та кругових напрямках. Спосіб петель дозволяє детально обстежити ландшафтні виділи складної форми, оконтурити вплив джерел забруднення та деградацію геологічного середовища, ґрунтового та рослинного покривів.

Таким чином, з допомогою маршрутів була вивчена більш-менш рівномірно вся те­риторія досліджуваного району.