14.1. Основні екологічні проблеми території досліджень

Процеси економічного і соціального розвитку, які здійснювались в районі на принципах максимального використання природних ресурсів без дотримання екологічних вимог, привели до зниження стійкості ландшафтів, їх здатності до самоочищення і самовідновлення, загострили протиріччя між зростаючими потребами суспільства та можливостями природних комплексів витримувати антропогенне навантаження і забезпечувати всю сукупність факторів, які визначають якість середовища, його комфортність та екологічне благополуччя населення.

На території Івано-Франківської області склалася напружена екологічна ситуа­ція, а в деяких районах навіть критична. Не краще положення і в Снятинському ра­йоні. Довготривале, недостатньо екологічно обгрунтоване використання природно-ресурсного потенціалу призвело до посилення ресурсної напруженості, виникнення цілого ряду екологічних проблем і прогресуючого зростання факторів “екологічного ризику”.

До основних з них належать:

забруднення атмосферного повітря;

активізація негативних процесів і явищ – водна ерозія, зсуви, руйнування берегів річок;

дегуміфікація, зниження родючості грунтів та продуктивності сільськогосподарських і лісових угідь;

зростання ймовірності виникнення вітровалів і катастрофічних паводків;

поглиблення процесів вичерпання водних ресурсів, зниження водності рік у меженні періоди, замулювання і зникнення малих річок;

забруднення і погіршення якості природних вод, зменшення рибопродуктивності;

втрата естетичної цінності і рекреаційного потенціалу ландшафтів;

погіршення умов проживання людей внаслідок радіаційного забруднення.

Екологічна специфіка району полягає в тому, що природні ландшафти надзвичайно вразливі до антропогенного впливу і легко руйнуються, а відтворення їх — процес складний, тривалий і вимагає значних матеріальних затрат. У зв’язку з необхідністю збільшення виробництва продукції для задоволення зростаючих суспільних потреб, цілком правомірно очікувати зростання обсягів використання природних ресурсів і ще більш глибокого трансформуючого впливу людини на довкілля. Виходячи з цього, очевидною є необхідність застосування в процесі господарської діяльності принципів охоронного ресурсозберігаючого природокористування, які, в першу чергу, передбачають як оптимізацію впливу людини на природні комплекси, так і регульовану реконструкцію та оптимізацію сучасних антропогенізованих ландшафтів.