12.1 Основні підприємства-забруднювачі

В межах України, як і у всьому світі, за останні роки значно ускладнилась екологічна ситуація. Це пов’язано з значним ростом промислового будівництва, що викликало різкий ріст техногенного навантаження на природне середовище грунтів, вод та атмосферне повітря, від ступеню забруднення яких в значній мірі залежить здоров’я людини, а також багатство, різноманітність і продуктивність тваринного і рослинного світу. Якщо врахувати, що практично до останніх років контроль за екологічним станом в межах окремих підприємств та районів був недосконалий, а в більшості районів нашої держави відсутній, то зрозуміло, чому екологічна ситуація в більшості районів знаходиться на критичному рівні. Це в значній мірі відноситься і до Івано-Франківської області, в тому числі і до Снятинського району (табл. 12.1).

Снятинський район відноситься до районів, в яких майже відсутні викиди в атмосферу та інші компоненти навколишнього середовища відходів промислового виробництва. Основними забруднювачами навколишнього середовища тут є тваринницькі комплекси — птахофабрики, свиноферми, ферми по відгодівлі великої рогатої худоби. Справжнім лихом для водойм є стічні води тваринницьких комплексів. Віками люди, займаючись сільським господарством, підвищували родючість грунтів, використовували для цього відходи тваринництва. Нині ж грунти виснажуються через недостатнє внесення добрив, особливо органічних, а гноївка скидається в річки. До цього часу ні на жодному із тваринницьких комплексів району не вирішено проблеми утилізації стічних вод.

До досить великих підприємств, які в значній мірі забруднюють атмосферне повітря і водні об’єкти району, є птахофабрика “Снятинська”. В грунтах птахофабрики “Снятинська” та прилеглих територій виявлено наявність важких, кольорових, рідкісних металів. Так, підвищений вміст миш’яку пов’язаний, в першу чергу, з застосуванням отрутохімікатів, які мають в своєму складі цей елемент. Деяке відносне підвищення в пробах грунтів міді, свинцю, хрому, нікелю, кобальту, ванадію та деяких інших елементів має чисто техногенне походження і пов’язане з попаданням в грунти різноманітного металевого брухту, з його наступним розкладенням і міграцією цих елементів в грунти. Вміст заліза і фенолу в потічку Татарський, який протікає по території птахофабрики, значно перевищує ГДК. Це пов’язано з антропогенною діяльністю технічних служб птахофабрики, особливо в періоди санації (очищення) пташників і змиву очисних вод в потік Татарський. Птахофабрика також викидає в повітря багато інших шкідливих речовин, таких як аміак, оксид вуглецю, оксиди азоту і кормовий пил, а також в незначних кількостях фреон, оксиди марганцю, оксиди хрому, фтористий водень, зварочний аерозоль, сажа та деревний пил.

Одними з найбільших підприємств-забруднювачів району є Снятинський меблевий комбінат та Джурівський хімкомбінат, а також Заболотівський асфальтобетонний завод, цегельний завод та ін. Але в даний час в зв’язку з складною економічною ситуацією в Україні ці підприємства зовсім або майже не працюють.

Снятинський меблевий комбінат виробляє плити двох типів, ящикові комплекти, садові будиночки та будиночки пасічника-бджоляра, товарні пиломатеріали. стінки, кухонні меблі та заготовки до них і ін. Характеристика викидів забруднюючих речовин в атмосферу наведена в табл.12.2.

Асфальтобетонний завод у смт.Заболотів виробляє гарячий асфальтобетон. Характеристика викидів забруднюючих речовин в атмосферу наведена в табл.12.3.

В районі також діють спиртовий завод у с.Горішньому Залуччі, ремонтно-транспортне підприємство, швейна і харчосмакова фабрики, сироварний завод, об’єднання “Сільгоспхімія”, райагропостач та інші.

Енергопостачання району здійснюється від повітряних мереж, на території району є 7 підстанцій загальною потужністю 19.4 тис.кВт.

Водопостачання здійснюється з артезіанських свердловин з глибини 60-350 м та з шахтних колодязів з глибини 4-15 м.

На території району проходять різноманітні транспортні комунікації, які з’єднують район з сусідніми територіями.

Залізнична магістраль проходить через станції Снятин, Заболотів, Завалля, Видинів. Через район також проходить автомагістраль державного значення Івано-Франківськ — Чернівці, яка перетинає всю територію району. Загальна довжина автомобільних шляхів становить близько 316 км (усі з твердим покриттям).

Територію району також перетинає газопровід, який забезпечує газом м.Снятин.

Аналіз структури валових викидів в атмосферу показав, що на частку промислових підприємств припадає 37 % викидів, а від автотранспорту в атмосферу поступає 63 %. Із шкідливих речовин, які викидаються в атмосферу автотранспортом, найбільшу частку мають оксид вуглецю, оксиди азоту, сажа, важкі вуглеводні.

Як бачимо, ситуація з промисловими викидами в Снятинському районі не надто складна, але ми живемо на території області, в якій зосереджені такі потужні підприємства-забруднювачі як Бурштинська ТЕС, фірма “Барва”, концерн “Оріана”, Надвірнянський нафтопереробний завод АТ “Нафтохімік Прикарпаття” та ін., що звичайно не може не мати впливу на екологічну ситуацію і в Снятинському районі.

Загальна кількість викидів в атмосферу в цілому по області залежить від викидів Бурштинської ТЕС, які складали протягом цих років 75-80 %. Запроектована на спалювання вугілля Львівсько-Волинського басейну, ТЕС поступово переводилась на спалювання вугілля з різних вугільних родовищ, як правило, з низькою калорійністю та високим вмістом золи. В 1990 р. при повному використанні встановлених потужностей станція викинула в атмосферу трохи більше 300 тисяч тонн золи, оксидів сірки і азоту. Забезпечення величин ГДВ по викидах золи та сірчистого газу планувалася до 1993 року за рахунок 70 % використання природного газу в паливному балансі станції. Однак економічні причини зробили неможливим виконання цих заходів. В умовах, що склалися за останні три року станція при роботі 7-9 енергоблоків викидає біля 200 тис. т шкідливих речовин. Подальший стан викидів залежить від якості вугілля, навантаження станції, виконання заходів по реконструкції електрофільтрів енергоблоків та будівництва сіркоочистки.

Основними забруднювачами, які надходять в атмосферу від теплових електростанцій, є зола, оксиди вуглецю, сірки, азоту і важкі метали. Із всіх забруднювачів останні є найбільш небезпечними, тому що вони не розкладаються в навколишньому середовищі, нагромаджуються в живих організмах, мають мутагенні та канцерогенні властивості. До елементів підвищеної токсичності належать кадмій, свинець, ртуть, нікель, миш’як, хром, мідь і цинк. Внаслідок техногенного забруднення довкола великих промислових центрів можуть утворюватися антропогенні біогеохімічні аномалії з підвищеним вмістом важких металів в грунтах, воді і рослинах, що і було показано на прикладі Снятинського району у попередніх розділах.

Значним забруднювачем атмосфери в області є концерн “Оріана”. Викиди хлору, хлористого водню, хлорорганічних сполук мають вплив на стан атмосфери не лише в Івано-Франківській області та її районах, а й сусідніх областей України. Після завершення реконструкції виробництва вінілхлориду, викиди значно зменшилися. За останні три роки на підприємстві проведено низку технічних та організаційних заходів по зменшенню викидів хлору та хлористого водню відповідно на 50 % і 75 % в порівнянні з 1989 роком.

Актуальним залишається питання зменшення викидів хлорорганічних сполук, в тому числі мономеру вінілхлориду, зменшення викидів якого до рівня ГДВ можливе лише за рахунок повної реконструкції виробництва полівінілхлориду, але через відсутність коштів цей захід з року в рік переноситься.

Одним з найбільших забруднювачів в області є АТ “Нафтохімік Прикарпаття”. Він забруднює атмосферу вуглеводневими та синтетичними жирними кислотами.

За останні роки питомі викиди на один квадратний кілометр території області зменшилась з 46.5 т в 1988 р. до 22.4 т в 1998 р., відповідно і питомі викиди на одного жителя області скоротились з 0.47 т до 0.22 т. Однак при збережені сучасного технічного стану виробництв і невиконанні передбачених повітроохоронних заходів зберігається потенційна можливість зростання питомих викидів до рівня 1988-1989 рр. при роботі підприємств області на повному навантажені. Порівняно з 1991 роком, як результат часткового виконання заходів по зменшенню викидів хлору та хлористого водню, на підприємствах концерну “Оріана” зменшилась частота перевищень ГДК хлору та хлористого водню майже вдвоє, при цьому кратність перевищень ГДК знизилась по хлору з 4.4 до 2.6, по хлористому водню з 4.9 до 2.0. За даними обласної СЕС, спостерігається зменшення як кратності, так і частоти перевищень ГДК в містах і населених пунктах області по основних і специфічних речовинах.

Слід врахувати, що необлікованими поки що залишаються викиди в атмосферу зна-чної кількості сільськогосподарських об’єктів, опалювальних печей власних будинків громадян, де в основному спалюється низькокалорійне, високозольне, з великим вмістом сірки вугілля. Вирішення цієї проблеми повністю залежить від газифікації населених пунктів.