14.7. Захист гідросфери та раціональне використання водних ресурсів

Вода є необхідною і незамінною умовою життя. Із водою пов’язаний розвиток промисловості, сільського господарства, транспорту, відпочинок населення. Багато річок та водойм використовується для забезпечення населення питною водою. Вода набула значення як сировина, нерідко дефіцитна і дорога. Немає жодного виробу, жодного продукту, при виготовленні якого не витрачалася б вода. І немає, на жаль, нічого такого іншого, до якого було б таке недбале становлення, як до води. Це явище має місце і в Снятинському районі.

Важливою проблемою є охорона малих річок, збереження їх водності і чистоти, від яких залежать стан великих річок і перспектива водопостачання. Дуже важливо запобігати їх обмілінню, замулюванню і забрудненню. Причин цих негативних явищ багато. Це і розрегульованість стоку внаслідок порушення природного співвідношення структури угідь на водозаборах, екологічно обгрунтоване і недоцільне збільшення питомої ваги на водозборах рік сільськогосподарських угідь і особливо ріллі, розорювання прибережних захисних смуг і заплав, зниження лісистості території, випрямлення русел рік, осушення перезволожених земель. “Реконструкція” природи порушила природні процеси розподілу атмосферної вологи і надходження її в річки.

Причиною того, що ріки стали маловодними є не тільки відсутність в окремі роки необхідних для постійного поповнення водою рік об’ємів атмосферної вологи, а й нераціональні методи ведення господарства. Внаслідок антропогенної діяльності порушилась цілісність рослинного і грунтового покриву. Рослинність і грунтовий покрив у непорушеному стані “законсервували” древні форми рельєфу і тим самим зупинили можливість розвитку ерозійних процесів. Антропогенне втручання в природу порушило статичність цього процесу і зумовило посилення процесів змиву і розмиву грунтів. При цьому в періоди сніготанення і випадання зливових дощів в заплави і русла рік поверхневим стоком транспортується велика кількість теригенного матеріалу, що призводить до замулювання рік. Мулисті речовини сприяють кольматації русла, порушуючи цим самим процеси взаємозв'язку між річковими і підземними водами, обмежуючи надходження останніх у річку. Порушується структура річкового стоку внаслідок зменшення долі підземного живлення.

Надзвичайно важливим є також виділення вздовж річок та інших водойм району, передбаченим Водним кодексом України, прибережних смуг з режимом обмеженої господарської діяльності, які повинні відводитись під залуження або залісення. Для річок в районі ще в 1983 році розроблені проекти створення таких смуг. На жаль, до цього часу з вини землекористувачів і через недостатню вимогливість за виконанням цього заходу з боку контролюючих організацій та місцевої виконавчої влади захисні смуги на жодній річці в повному обсязі не створені. В процесі роздержавлення і приватизації земель необхідно враховувати, що прибережні захисні смуги відносяться до земель водного фонду і не підлягають приватизації.

Справжнім лихом для водойм є стічні води тваринницьких комплексів. Віками люди, займаючись сільським господарством, підвищували родючість грунтів, використовували для цього відходи тваринництва. Нині ж грунти виснажуються через недостатнє внесення добрив, особливо органічних, а гноївка скидається в річки. До цього часу на жодному із тваринницьких комплексів району не вирішено проблеми утилізації стічних вод.

Почастішали випадки пошкодження нафтопродуктопроводів. При цьому велика кількість нафтопродуктів, потрапляючи у водне середовище, завдає великої шкоди навколишньому середовищу.

Майже на всіх берегах річок, які протікають в межах міст та населених пунктів району, розміщені неорганізовані звалища для сміття, що призводить до забруднення природних вод. На ріках експлуатується багато кар’єрів по видобуванню гравію і гравійно-піщаної суміші. Крім того, різними організаціями і громадянами ведеться безсистемний самовільний видобуток цих матеріалів без врахування існуючих вимог, що завдає шкоди рибному господарству, призводить до зміни параметрів русел рік і руйнування берегів, пониження рівня грунтових вод і пересихання колодязів.

Найголовнішою річкою, яка протікає по території Снятинського району, є ріка Прут. Якість води в річці контролюється в шести створах. Прут в останні роки – чиста тече по території області на протязі 150 км, пересікає також і Снятинський район на ріка і в усіх створах, крім, нижче випуску стоків Коломиї, її води відповідають нормам за всіма показниками якості вод. Нижче випуску стічних вод в м.Коломиї перевищення норм спостерігається по БСК – до 1.4 ГДК та амонію сольовому – до 7.0 ГДК. Після впадіння Рибниці до границі з Чернівецькою областю води Пруту за всіма показниками відповідають нормам. З основних приток забруднена солями р.Лючка. Концентрація солей коливається від 0.9 до 1.5 ГДК, але це забруднення природне. В районі с.Березів та Уторопи йде вимивання засолених горизонтів.

У відповідності до існуючого гідрологічного районування України, в межах Івано-Франківської області виділяють два гідрологічні райони першого порядку: Волино-Подільський артезіанський басейн і Карпатська гідрогеологічна складчаста область.

Територія Снятинського району розміщена в межах першого гідрогеологічного району. Режим водотоку в усіх природних джерелах не постійний, а залежить від кількості опадів і рівня води в потоках і ріках всього району. Амплітуда рівня грунтових вод коливається в межах від 0.5 м до 2 м. В самих верхніх шарах Карпатських галечників подекуди в цьому районі залягають делювіально-алювіальні суглинки. Проблема забезпечення населення району чистою питною водою стала актуальною і для Снятинського району. Незважаючи на те, що споживання свіжої води, в основному, складає лише 10 відсотків всіх водних ресурсів у маловодні роки, уже тепер в окремих місцях відчувається нестача води. Це пов’язано з нерівномірним розподілом річкового стоку як протягом року, так і по території. В періоди літніх і весняних повеней за короткий проміжок часу стікає більше половини річної норми. Природний режим стоку не збігається з графіком водоспоживання. У зв’язку з цим надзвичайно важливою проблемою є охорона малих річок, збереження її водності і чистоти. Дуже важливо запобігти їх прогресуючому обмілінню, замулюванню і забрудненню. Одною з причин того, що ріки стають маловодними є й відсутність в окремі роки необхідних для постійного поповнення водою рік об’ємів атмосферної вологи (опадів). Водні ресурси на території району, як і на території всієї області, формують і регулюють переважно малі ріки. Великих рік в області всього 2 (Дністер і Прут). Ріка Прут, яка бере свій початок на східному схилі Говерли і протязі багатьох десятків кілометрів. Річний рівень води характеризується весняним підйомом під час сніготанення і дощовими повенями. Для осіннього періоду характерний стабільний низький рівень вод, хоча бувають і значні повені. Максимальні розходи від дощів перевищують максимальні розходи від танення.

Основним методом охорони водних ресурсів від забруднення є очищення стічних вод на очисних спорудах перед скиданням їх у ріки і водойми. При цьому застосовуються механічний, фізико-хімічний, хімічний і біохімічний способи очищення забрудненої води. Механічним способом очищають воду від нерозчинених домішок шляхом проціджування, відстоювання, фільтрування і центрифугування.

Для очищення стічних вод від колоїдних і розчинених речовин застосовують хімічні і фізико-хімічні способи. До основних хімічних методів відносяться коагуляція - введення у забруднені води спеціальних препаратів, які прискорюють виділення з них розчинених речовин, нейтралізація – введення препаратів з кислою або лужною реакцією, які забезпечують в стічних водах рН в межах 6.5-8.5.

У біологічних фільтрах стічні води проходять через аеруючий шар матеріалу (гравій, пісок, шлак), поверхня якого вкрита шаром живих бактерій та інших мікроорганізмів, так званою активною біологічною плівкою. В процесі життєдіяльності організми розкладають органічні речовини і таким чином поліпшують якість води.

Проблема чистої води на даному етапі може бути вирішена лише з переходом на замкнуті (безстічні) системи зворотного водопостачання, в яких очисні споруди призначені не для підготовки води до випуску її у природні водотоки, а для багаторазового використання у виробничих циклах.