14.14. Виховання екологічної свідомості та екологічного мислення

Однією з принципових особливостей нового підходу до проблеми охорони довкілля повинна стати екологічна революція у свідомості людини. Вона полягає в повороті її світогляду від споживацького використання природи до раціонального використання її багатств на основі поєднання науково обгрунтованих вимог економіки і екології.

Більшість недоліків в розробці і застосуванні екологічно-правових норм полягають у відношенні до природи, як до безкоштовного невичерпного джерела ресурсів. Враховуючи цю обставину, одним із основних принципів охорони навколишнього природного середовища повинно стати формування у населення екологічного світогляду, усвідомлення того, що природа є цілісним, саморегульованим, живим організмом, частиною якого є людина, і що порушення функції однієї із частин природи викликає захворювання всього організму. Такий підхід передбачає самоорганізацію соціально-економічних систем і розвиток культури екологічної розсудливості. Необхідним є також введення норм про обов’язковість і загальність екологічної освіти та професіональної підготовки кадрів.

Все ще не ефективно діє природоохоронне законодавство, що несе відповідальність за проектування і будівництво об’єктів, які завдають шкоди навколишньому середовищу і людям. Будь-яка правова норма для свого виконання потребує відповідного матеріального забезпечення, що стане можливим лише при підйомі економіки незалежної України.

РОЗДІЛ 15 ВПЛИВ ПРИРОДНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ, ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ ТА ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ НА УРОЖАЙНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

В умовах реформування земельних відносин на селі важливо різко підвищити продуктивність агропромислового комплексу. Адже ця галузь народного господарства може дати істотний поштовх розвитку економіки України за один рік, вивести нашу державу із кризового стану. Для цього необхідно забезпечити економічну та екологічну стабільність (той самий сталий розвиток, що був декларований світовою спільнотою в Ріо-де-Жанейро [27] в 1992 р.) агропромислового виробництва.

В цьому дослідженні ми не торкаємось економічних важелів підвищення урожайності сільськогосподарських культур, а розглядаємо лише екологічні чинники. Для аналізу був обраний Снятинський район Івано-Франківської області – найбільш розвинутий в сільськогосподарському відношенні. Крім того, ця територія Прут-Дністровського межиріччя (Покуття) за своїм агроекологічним потенціалом є типовою для України: вона розташована в лісостеповій зоні і несе в собі багато рис як передгірської, так і степової зон.

В Снятинському районі вже в значній мірі проведено реформування аграрного сектору (табл.15.1), тут виділяються різні за ступенем інтенсивності зони техногенного забруднення (рис.15.1) при відносно одноманітних природних агроекологічних умовах. За останні 15 років в районі накопичено великі статистичні масиви, що дозволило створити відповідні бази даних по урожайності сільськогосподарських культур та внесенню мінеральних і органічних добрив (табл.15.2, 15.3, 15.4, 15.5, 15.6, 15.7). Для аналізу були обрані найбільш поширені в районі культури – озима пшениця, цукровий буряк і картопля.

Щоб максимально сконцентруватись на залежності урожайності від кількості внесених мінеральних та органічних добрив і техногенного забруднення, ми провели дослідження таким чином, щоб всі інші природні (агроекологічні) чинники урожайності (тип грунтів, його бонітет, ступінь еродованості, уклін та експозиція поля, глибина залягання грунтових вод, кількість опадів) були приблизно однаковими в межах усіх обраних господарств. Так, із всієї різноманітності типів грунтів, а їх в Снятинському районі більше 20, були обрані лише 7, при цьому установлено співвідношення між типом грунтів і зонами техногенного забруднення (табл.15.8). Середній розмір поля для всіх культур теж приблизно однаковий – 50-70 га. Далі, на основі екологічного стану грунтового покриву (див.табл. 15.8) та користуючись базами даних по урожайності і кількості внесених добрив, була створена база даних залежності урожайності від усіх вищенаведених екологічних чинників (табл.15.9).

Аналізуючи залежність урожайності озимої пшениці, цукрового буряка і картоплі від кількості внесених мінеральних та органічних добрив (рис.15.2, 15.3, 15.4, 15.5, 15.6, 15.7), можна бачити, що така залежність є прямою, тобто чим більше добрив внесено, тим більше отримано урожаю. Особливо це стосується мінеральних добрив для всіх трьох культур. Це свідчить про правильність технології внесення мінеральних добрив, дотримання відповідних норм, якщо ці добрива є в наявності.

Інша картина спостерігається при аналізі залежності урожайності від кількості внесених органічних добрив. Тільки урожайність цукрового буряка має пряму залежність від внесеної кількості органічних добрив (рис.15.5). Озима пшениця (рис.15.3) і

картопля (рис.15.7) такої закономірності не показують. Тобто складується враження, що скільки б гною ми не вивозили на поля, урожайність озимої пшениці і картоплі лишається такою ж, як і без добрив. Це явний нонсенс і з цим потрібно розібратись на рівні керівництва агропромисловим комплексом району.

Як же залежить урожайність озимої пшениці, цукрового буряка і картоплі від техногенного забруднення? Аналізуючи показники урожайності цих культур в межах забруднених зон 2б, 3б, 4б (важкі метали і нафтопродукти), зон радіонуклідного забруднення Сs137 і порівнюючи їх з відносно екологічно чистими зонами 2а, 3а, 4а, 4в і 6 (рис.15.8, 15.9, 15.10), можна зробити висновок, що якихось залежностей не спостерігається. Урожайність сільськогосподарських культур на забруднених важкими металами, нафтопродуктами і радіонуклідами територіях і за їх межами коливається у відносно незначних межах, що пояснюється як різною кількістю внесених добрив, так і різним типом грунтів, які відрізняються своїм бонітетом.

Таким чином, сільськогосподарські культури озима пшениця, цукровий буряк, картопля, вирощені на екологічно чистих і техногенно забруднених територіях відрізняються не кількістю отриманого урожаю, а його якістю, можливою забрудненістю токсичними елементами. Це треба враховувати при веденні сільськогосподарського виробництва і не тільки в Снятинському районі, а й на інших територіях України, де є техногенне забруднення.

Висновки

Урожайність і якість вирощених сільськогосподарських культур залежить від природних екологічних чинників (типу грунтів, його бонітету, еродованості, експозиції поля, рівня грунтових вод, кількості опадів), кількості внесених мінеральних та органічних добрив, а також антропогенного забруднення. Це підтверджує ті закономірності, що були встановлені і в інших районах передгірської та лісостепової зон [75, 76, 77, 78]. Залежності урожайності від кількості внесених мінеральних добрив – прямопропорційні, що свідчить про правильність технологій внесення мінеральних добрив. Інша картина встановлена з внесенням органічних добрив: тільки для цукрового буряка є прямо пропорційна залежність його урожайності від кількості внесених органічних добрив. Інші культури – озима пшениця і картопля – такої залежності не показують. Мабуть щось не в порядку з обліком внесених органічних добрив, або треба шукати інші причини.

Якщо виключити вплив на урожайність усіх можливих природних агроекологічних чинників і вплив внесення добрив, а аналізувати лише вплив техногенного забруднення, то можна бачити, що він мінімальний на кількісні показники урожайності, але істотно може зіпсувати якість вирощеної сільськогосподарської продукції. Все це необхідно враховувати