9.1. Загальна характеристика рослинного покриву

По характеру розподілу рослинних асоціацій досліджуваний нами полігон поділяє­ться на дві частини: Прикарпатське Покуття (південніше р.Прут) і Придністровське Покуття або власне Прут-Дністровське межиріччя (Тлумач-Городенківська височина).

Прикарпатське Покуття характеризується лісовою рослинністю з чагарниками і луковим різнотрав'ям. Тут переважно розвинуті злакові різнотравні та бобово-злакові різно-травні. Ландшафти та ґрунтово-кліматичні умови, геологічна будова та інші природні фак­тори зумовили різноманітність та багатство рослинного світу. Природна рослинність Снятинського району представлена лучною з буковими лісами (30% площі лісів), дубовими і дубово-грабовими лісами (40%). Площа лісів поступово зменшується з 3.6 тис.га в 1990 році до 3.0 тис.га в 1996 році і продовжує зменшуватись.

Більшу частину району займає Обертинський грядово-терасовий лісостеповий ра­йон, який знаходиться в центральній і північно-західній частинах району. Південну частину району широкою смугою охоплює Косівський горбисто-грядовий лісовий район. Східну частину району займає Кіцманський терасовий лісостеповий район. І зовсім незначну пів­нічно-східну частину району охоплює Заставнівський карстовий степовий район.

Відповідно до ландшафтного районування, спостерігається і поширення різних видів рослинності.

Дубово-грабові ліси, які поширені в південній частині району, являють собою дво­ярусні насадження. Перший ярус менш розвинений. Основу його становлять дуб звичай­ний, ясен звичайний, клен гостролистий, липа серцелиста. У другому ярусі панує граб, який утворює густі зарослі, тому чагарниковий ярус практично відсутній. Трав'яний покрив завжди рясніший у мало змінених порубами двоповерхових деревостанах.

Діброви з дуба звичайного поширені теж в південній частині району, частково - в за­хідній. Це ліси деревно-чагарникового типу, з добре розвиненими не лише деревними яру­сами, а й з суцільним підліском, що зберігається протягом усього існування лісу. В цих лісах також ростуть граб, ясен, осика, берези. У трав'яному ярусі (покриття до 40 відсотків) переважає осока трясучковидна. Є також маренка запашна, розхідник звичайний, медунка темна та інші види.

Дубово-букові ліси поширені в південно-західній частині району, а також, фрагментарно, по всій території району. Вони складаються з одноярусних або двоярусних дерево-станів. У першому ярусі домінують бук, дуб звичайний, домішані ясен, явір, клен гостроли­стий, черешня, липа серцелиста. Другий ярус іноді формує граб. У слаборозвиненому під­ліску переважає ліщина, калина, бузина чорна і червона, глід. Основу трав'яного ярусу становлять осока волосиста, маренка запашна, зеленчук, шавлія клейка та інші види.

Лучна рослинність поширена на решті території району, в місцях, ще не порушених людською діяльністю. Найбільше їх є в заплавах річок. На найвищих ділянках річкових заплав поширені тонкомітлицеві, дернистощучникові, лучнокострицеві та різнотравні луки. У травостоях низинних лук переважають щучник дернистий, очеретянка звичайна, очерет звичайний, осока струнка, пухирчаста, звичайна, просяна, щетиниста, пухівка вузьколиcта.

Зустрічаються прибережні та водні рослини: аїр тростинний, гадючник в’язолистий, осока гостра, осока загострена, очерет звичайний, півники болотні, рогіз широколистий, ряска мала, хвощ річковий.

Представниками лучної рослинності є такі види як: буквиця лікарська, конюшина лучна, конюшина повзуча, підмарежик весняний, тонконіг болотний, чина лучна.

Є в районі відносно багатий видовий склад лікарських рослин. Правда промислове значення мають лише деякі з них, а саме:

Треба відмітити, що у флорі району зустрічаються рідкісні рослини: горицвіт весняний, латаття біле, лілія лісова, підсніжник звичайний, росичка круглолиста, черевички зозулині, рослини занесені до Червоної Книги України (білоцвіт весняний, белладонна лікарська, пізньоцвіт осінній, тис ягідний), реліктові, тобто рідкісні рослини, що існують на обмеженій території. Вони зберігаються з минулих геологічних часів. Ці рослини мають велике значення для вивчення історії Землі, зокрема еволюції флори, — це верба трав’яниста, верба сітчаста, анемона нарцисоцвіта. Є також степові рослини. Унікальним для Прикарпатського Покуття є ділянка площею 10 га біля с.Острівець Городенківського району — урочище “Мавок”, яке має горбистий рельєф з виходами на поверхню вапнякових і гіпсових порід, що якраз сприяло утворенню тут цінного осередку степових рослин. Основу рослинного покриву становлять злаки титчас борознистий, колорія струнка, ковила волосиста, пирій середній, осоки низька і рання, з бобових — еспарцет піщаний.

Крім згаданих видів, тут росте гадючник звичайний, валеріана цілолиста, горицвіт весний, дивина ведмежа, дзвоники персиколисті, люцерна серповидна, материнка звичайна, наперстянка великоквіткова, оман мечолистий, шавлія лучна.

Внаслідок господарської діяльності (тут культивують різноманітні сільськогосподарські культури, основним з яких є пшениця, кукурудза і цукровий буряк), заготівлі лікарсько-технічної сировини (щорічно в Снятинському районі заготовляють декілька десятків тонн лікарської си­ровини, переважно загальнопоширених видів рослин — плоди шипшини, звіробій, кропива, підбіл, череда, подорожник), збору декоративних рослин, ареали окремих видів звужуються, а деякі з них знаходяться під загрозою зникнення. А відомо, що серед усіх живих організмів, що населяють нашу Землю, рослини є найбільш беззахисними живими істотами перед наступом технічного прогресу.

Придніст­ровське Покуття - дуже своєрідна фізико-географічна область. Зона поділяється на кілька природних районів: Бистрицько-Тлумацький, Олешанський, Чорнолицький, Городенківський, Припрутський.

Аналіз антропогенної трансформації біогеоценотичного покриву Українських Карпат, в тому числі і Покуття, засвідчив, що в гірських районах середня лісистість зменшилась з 97-98% до 55.4%. А ерозія ґрунтів прогресує і сьогодні. Тому особливої уваги заслуговують процеси деградації сільськогосподарських угідь, а це відбивається не лише на продуктив­ності агрофітоценозів, але й на багатьох інших показниках функціонування ландшафтної сфери. Відчутною на значних територіях є фізична деградація ґрунтів, зокрема, ущільнен­ня, втрати структури, проникності, поруватості внаслідок інтенсивного механічного наван­таження ґрунтів.

Усі ці зміни в навколишньому природному середовищі негативно позначаються на житті тварин і рослин.

Особливе місце в забрудненні довкілля відіграють азотні і фосфорні добрива та пестициди. Слід звернути особливу увагу на те, що хімічне забруднення спричиняє відчутне погіршення умов існування і здоров'я людей. Тому необхідним є моніторинг теперішнього стану і по­дальшої антропогенної динаміки земельних ресурсів, ґрунтового покриву, та опрацю­вання заходів щодо охорони й розумної експлуатації цього важливого природного ресурсу - ґрунту Покуття.

9.2. Забруднення сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження токсичними хімічними елементами і пестицидами

З метою визначення вмісту токсичних хімічних елементів (важких металів та інших — всього 21) і пестицидів (всього — 19) було проведено опробування буряка, картоплі, капусти, кукурудзи, моркви, молока і м’яса свиней, а також рослинних кормів — сінажу, ґрунтів, поверхневих і ґрунтових вод та донних відкладів вздовж профілів 1-1, 2-2, 3-3, що перетинають територію Снятинського району з південного заходу на північний схід (див. рис. 2.2).

9.2.1. Забруднення хімічними елементам

Проби сільськогосподарської продукції були відібрані Л.В.Міщенко і Д.Д.Ган-жою в пунктах спостережень по профілях 1-1, 2-2 і 3-3 (див. рис.2.2, табл..2.2). Всього було відібрано і проаналізовано 135 проб. Аналізи виконувались Д.Д.Ганжою в Івано-Франківській обласній санітарно-епідеміологічній станції, в Українському науково-дослідному інституті гірського лісівництва та Івано-Франківській медичній академії на рентгенофлюорисцентному НАТ-аналізаторі. Визначались елементи I (As, Cd, Hg, Se, Pb, Zn, F, Tl, Be), II (B, Co, Ni, Mo, Cu, Sb, Cr IV) і III (Ba, V, W, Mn, Sr) класів токсичності. Результати аналізів зведені в базу даних по забрудненню сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження (табл. 9.1).

Комп’ютерна обробка результатів аналізів дозволила побудувати електронні еколого-техногеохімічні карти вмісту кожного із 21 токсичного хімічного елементу в буряку, картоплі, капусті, кукурудзі, моркві, молоці і м’ясі. Для прикладу ми приводимо лише кілька таких карт (рис. 9.1, 9.2, 9.3, 9.4, 9.5, 9.6, 9.7, 9.8, 9.9, 9.10, 9.11, 9.12). Їх аналіз показує, що розподіл забруднення сільськогосподарської продукції по площі в основному повторює контури як зон забруднення, так і відносно екологічно чистих зон на Карті сучасної екологічної ситуації Снятинського району (див. рис.14.1). Це свідчить про прямий зв’язок якості та екологічної чистоти сільськогосподарської продукції з екологічним станом того чи іншого ландшафту. Тобто, забруднення буряка, картоплі, капусти, кукурудзи, моркви, молока і м’яса залежить від забруднення природних компонентів навколишнього середовища — ґрунтового покриву, поверхневих і ґрунтових вод і т.д.

Із графіків забруднення того чи іншого сільськогосподарського продукту видно (рис. 9.13, 9.14, 9.15, 9.16, 9.17, 9.18, 9.19), що вміст основних забруднювачів — Zn, Pb, Cu і Sr — коливається вздовж профілів 1-1 і 2-2, але їх екстремальні значення співпадають між собою і, як правило, приурочені до зон забруднення, що визначені на Карті сучасної екологічної ситуації.

Вміст інших хімічних елементів 1, 2 і 3 класів токсичності незначний, але також заслуговує уваги і подальшого вивчення.

Таким чином, для визначення екологічної чистоти сільськогосподарської продукції необхідно керуватись картою сучасної екологічної ситуації, щоб виключити із зони виробництва екологічно чистої продукції смуги забрудненого ландшафту.

В межах екологічно чистих ландшафтних смуг і зон необхідно вести аналітичний контроль сільськогосподарської продукції, в першу чергу, на вміст Pb, Zn, Cu і Sr. Інші хімічні елементи-забруднювачі так чи інакше корегуються з вищеназваними елементами-індикаторами, що підтверджується відповідними графіками (рис.9.20).