logo
КРАЄЗНАВСТВО

15. Автохтоність східно-словянського населення Закарпаття.

Сучасні археологічні дослідження довели, що

слов’яни є автохтонним населенням басейну

Карпат. Слов’яни поступово заселяють усю

територію Верхнього Потисся. У другій

половині І тисячоліття білі хорвати жили в

невеликих поселеннях, розташованих у

низинних районах, найчастіше в долинах річок.

Зараз там розташовані Ужгород, Зняцево,

Клячаново, , Мукачево, Холмок, Кам’яниця,

Мочола, Дяково. Жили люди в напівземлянках

прямокутної, квадратної та овальної форми. В

середині будівлі була піч, зроблена з глини або

каменю.

Крім неукріплених поселень, у слов'янського

населення Закарпаття були і городища з

великими земляними валами і ровами. Можна

назвати Ужгородське та Боржавське

городища. Недалеко від них було розташоване

Земплинське городище (Східна Словаччина).

Крім оборонного, вони мали важливе

економічне та політичне значення, бо були

центрами верхньопотиських слов’ян. Укріплені

городища для захисту від ворогів Були в Малій

Копані, Білках, Олександрівці, Данилові,

Дулові.

Сім’ї у слов’ян об’єднувалися в сільські

общини. Слов'яни Верхнього Потисся були

язичниками. Вони вірили в очисну силу вогню,

спалювали тіло померлого та розкладали

ритуальне багаття під час обряду поховання.

Археологи засвідчили, що стародавні слов’яни

вірили у загробне життя. Під час формування

класового суспільства на слов’янських землях

на зміну язичництву приходить християнство.

У ІХ столітті в Закарпатті утворилося

князівство білих хорватів. Їх політичним

центром був Ужгород. Білі хорвати

підтримували тісні зв'язки з сусідами та з

Києвом. У часи найбільшого розквіту Київської

Русі закарпатські землі входили до її складу.

Білі хорвати брали активну участь у

політичному житті Київської Русі, під

знаменами київських князів вони ходили в

походи на Візантію та на кочівників. У 907

році брали участь у спільному поході

давньоруських племен на Візантію. Князь Олег

ішов по Дніпру, а білі хорвати зі своїм князем

– по Тисі та Дунаю. На Чорному морі білі

хорвати об'єдналися з дружиною князя Олега і

разом напали на Царград.

Останнє письмове повідомлення про хорватів

відноситься до 992 року, тобто до часу походу

київського князя Володимира Святославича до

західних кордонів Київської Русі. У ІХ – Х ст.

білі хорвати разом з іншими

східнослов'янськими племенами об'єдналися

навколо Києва, злилися в єдину давньоруську

народність і прийняли спільну назву «Русь».

З тих давніх часів жителів Верхнього Потисся,

нащадків білих хорватів, називають руськими,

руснаками, русинами .

Деякі укріплені поселення згодом

перетворилися в міста. Ужгород і Мукачево за

часів Київської Русі були порівняно великими

містами. У ІХ ст. в Ужгороді існував за-мок.

Тоді ж побудували фортецю у Севлюші

(Виноградові), а в ХІІ ст. – в Середньо-му.

У 896 році почався перехід угорських племен

через Карпати

Yandex.RTB R-A-252273-3
Yandex.RTB R-A-252273-4