§9. Вивчення території України в XIX - на початку XX ст.

[Гг

Географічна розминка

З курсу «Загальна географія* згадайте, що було характерно для періоду пізнання земної кулі, який назвали Новим часом. Назвіть наших спів­" вітчизників, які брали участь у географічних дослідженнях Нового часу.

Період XIX - початку XX ст. був дуже насичений науково-геогра­фічними дослідженнями різноманітних природних компонентів і при­родних ресурсів території України. Ретельно вивчали і суходіл, і моря, а результати досліджень мали величезне практичне значення і здобули світове визнання.

Василя Назаровича Каразіна (1773—

1842) за всебічну обдарованість іноді назива­ють «українським Ломоносовим» (мал. 29).

У 1810 році в рідному селі Кручик, що в Бого- духівському районі на Харківщині, він за­снував першу в Україні метеорологічну стан­цію. На цій станції вчений регулярно (близь­ко 30 років) спостерігав за станом атмосфе­ри. Усвідомлюючи важливість систематич­них метеорологічних спостережень для гос­подарства, далекоглядний учений одним із перших обґрунтовував необхідність ство­рення державної метеорологічної мережі.

Ідею В.Н. Каразіна про безперервні метео­рологічні спостереження по всій країні вдалося втілити в життя ще одному нашому видатному співвітчизнику - Олександру Вікентійовичу Клосовському (1848-1917).

Він став одним з організаторів метеороло­гічної мережі на українських землях. До того ж О.В. Клосовський створив одну з перших шкіл метеорологів.

У другій половині XIX ст. наш співвітчиз­ник, військовий картограф Олексій Андрі­йович Тілло (1839-1900) досліджував рель­єф території України (мал. 30). Тілло став одним із перших творців карт України. Так, 1889 року була видана карта, на якій уперше дуже точно за допомогою горизонталей і певних кольорів були зображені такі відомі нині форми рельєфу, як Середньоросійська і Волино-Подільська висо­чини. Ця карта привернула увагу вчених далеко за межами країни. А самого Тілло за видатну роботу було обрано членом-кореспондентом Російської, а також Паризької академій наук.

Оскільки для вимірювання висот на земній поверхні використову­вали дані з атмосферного тиску, то Тілло досліджував водночас і роз­поділ тиску на території України.

Крім точного вимірювання земної по­верхні, Олексій Андрійович цікавився ще й водними об’єктами. За його ініціативою і на чолі з ним 1894 року організували комплексну експедицію, яка досліджувала витоки і верхів’я великих європейських річок, зокрема і Дніпра.

Приблизно у цей самий час дуже плідно працював дослідник-народознавець Павло Платонович Чубинський (1839-1884) (мал. 31). Він очолював організовану Геогра­фічним товариством експедицію, яка відві­дала численні області й райони України. Зібраний багатющий матеріал, у тому числі краєзнавчий, було узагальнено та опубліко­вано під назвою «Праці етнографічно- статистичної експедиції в південно-західний край». За цю роботу П.П. Чубинського на­городили золотою і срібною медалями Російського географічного товариства, а також премією Академії наук. До того ж найкращі з експонатів, зібрані під час експе­диції, були представлені на виставці Міжна­родного географічного конгресу в Парижі (1875 p.), де вони здобули золоту медаль.

Важливою сторінкою в житті П. Чубин­ського стала також його активна участь в організації й роботі Географічного товари­ства в Києві, яке тоді було щойно створено (1873 p.). Учений став одним із керівників цього Товариства, при якому вже тоді існу­вали велика бібліотека й музей із кількома тисячами експонатів. За безпосередньої участі Чубинського товариство склало велику програму найрізнома­нітніших наукових досліджень в Україні. Фактично планували всебічно науково дослідити природу, населення й господарство України. Однак, на жаль, цю програму не вдалося здійснити. Відділ Географічного товариства в Києві був розігнаний царською владою.

Географія культури

Гімн від географа. П.П. Чубинський є автором тексту україн­ського національного гімну. Цікаво, що в цьому гімні згадано кілька географічних об’єктів. Насамперед, це головну ріку України - Дніпро, а також ріку Сан і Чорне море. Автор гімну згадує також ріку Дон, що впадає в Таганрозьку затоку Азовського моря, де пролягла частина східного кордону України (з Росією). А рядки «Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці» - приклад образного географічного порівняння, що дає підставу для пригадування утворення такого виду атмосферних опадів, як роси.

У 1888-1894 pp. засновник наукового ґрунтознавства Василь Васильович Докуча­ев (1846-1903) вивчав геологічну будову, ґрунти, рельєф і рослинність Лісостепу і Степу України (мал. 32). Він не лише склав оригінальну карту ґрунтів цих регіонів, а й дав комплексну фізико-географічну харак­теристику причорноморських степів. Крім того, В. Докучаев досліджував природу Криму і склав її географічний опис.

Уродженець Одеси, академік Микола Іванович Андрусов (1861-1924) упро­довж 30 років досліджував природу рідного Причорномор’я (мал. 33). Йому, зокрема, належить перший геологічний опис Керченського півострова. Однак М. Анд­русов захоплювався не лише суходільними дослідженнями. У 1890 році за підтримки Географічного товариства вчений взяв участь в експедиції в Чорне море. її нау­кові результати виявилися дуже цікавими і стосувалися фізичної географії океану - температури, густини, солоності чорно­морських вод тощо. Саме тоді й було відкрито добре відоме нині явище - зара­женість глибинних вод Чорного моря сірководнем.

Крім наукової роботи, вчений працював ще й викладачем: читав лекції в різних університетах країни, у тому числі й у рідному Одеському. Певний час він завідував кафедрою геології Київського університету.

М.І. Андрусов вивчав мешканців Чор­ного моря - молюсків дрейсен. Вони при­кріплюються до різних предметів, до днищ кораблів. Проте ці молюски можуть бути й корисними, оскільки сприяють очищенню води. Результати дослідження М.І. Андру- сова виявилися настільки цікавими і важ­ливими для науки, що він був удостоєний спеціальної Ломоносовської премії Росій­ської академії наук.

Вінничанин академік Павло Аполло­нович Тутковський (1858-1930) ціка­вився природою в усій її різноманітності (мал. 34). Він вивчав сліди давнього льо­довика на території України і висунув оригінальну гіпотезу походження лесу - дуже поширеної в нашій країні гірської Мал. 34. ПА. Тутковський

породи. Досліджуючи геологічну будову різних регіонів нашої країни, вчений успішно здійснював пошуки корисних копалин. Вивчаючи підземні води, він з’ясував закономірності поширення артезіанських джерел. Відкрив і описав карстові явища на Поліссі. Академік плідно працював над проблемою історії геологічного роз­витку території України і створив класифікацію її ландшафтів.

Свої багатющі знання видатний вчений часто прагнув застосувати для вирішення важливих практичних завдань. Саме П.А. Тут- ковський, спираючись на особливості геологічної будови території, ще 1895 року передбачив можливість забезпечення Києва водою з артезіанських джерел. А коли працював на Волині, то запропонував способи осушення перезволожених районів Полісся, заклавши нау­кові основи сучасної меліорації.

П.А. Тутковський був одним з ініціаторів створення Академії наук України. З 1924 р. він керівник науково-дослідної кафедри геології, а з 1926 р. - Інституту геології, до якого увійшла кафедра. П.А. Тутковський один з організаторів і перший директор Націо­нального геологічного музею України, ініціатор проведення заходів щодо охорони і раціонального використання водних ресурсів.

Практичне завдання

За додатковими літературними джерелами (Інтернетом) підготуйте коротку доповідь про географічні дослідження одного з українських учених XIX - початку XX ст.

УЗАГАЛЬНЕННЯ 4- XIX ст. - початок XX ст. - це період систематичних науково-гео­графічних досліджень на території України.

4 Дослідження цього періоду були присвячені вивченню різноманітних природних компонентів.

Видатні постаті

В. До-

В. Каразін О. Клосовський О. Тілло П. Чубинський кучаєв М. Андрусов П. Тутковський

Самоперевірка

Хто з учених і які саме компоненти природи успішно досліджував на території України впродовж XIX - початку XX ст.?

Які дослідження наших співвітчизників були визнані світовою науковою спільнотою?

Коли в Україні вперше було створене Географічне товариство і яка його подальша доля? Хто був одним з його керівників?

учений ще наприкінці XIX ст. передбачив можливість забезпечення водою з артезіанських джерел?

10 . Вивчення території України в XX ст.

17,

Географічна розминка

За матеріалами географії для 6-го класу пригадайте найважливіші гео­графічні експедиції та дослідження XX ст.

У 1918 р. в Києві була заснована Ака­демія наук України. Для численного заго­ну вчених-природознавців це стало новим поштовхом до активних досліджень при­родних умов і ресурсів нашої держави.

Засновником і першим президентом Академії наук України став академік Воло­димир Іванович Вернадський (1863-1945), який розробив учення про біосферу (мал. 35). Він досліджував основні геохімічні законо­мірності будови і складу Землі (земної кори, атмосфери, гідросфери) і заснував вітчизняну школу геохімії. Його праці ві­діграли важливу роль у розвиткові охорони природи, ландшафтознавства, палеогеогра­фії. В.І. Вернадський очолював комісію з вивчення природних багатств України.

Одні з найвидатніших досліджень цього періоду здійснив Георгій Миколайович Висоцький (1865-1940), що родом із Сум­щини (мал. 36). Його вважали авторитетом у найрізноманітніших галузях наукових знань - у степовому лісівництві, ґрунто­знавстві, екології, гідрології, кліматології, фізичній географії і навіть у зоології. Саме завдяки своїм різнобічним знанням Г.М. Висоцький переконався в тому, що природа є єдиним цілим. Тому окремі ком­поненти природи він розглядав як частини одного складно влаштованого механізму.

І всі ці частини, на думку вченого, були однаково важливі. Такі погляди і сприяли тому, що Г.М. Висоцький став одним із засновників ландшафтознавства.

У цілісності природи вчений переконався на власних практичних дослідах. Так, він з’ясував закономірності утворення ґрунтів залежно від рельєфу і вплив рельєфу на тем­пературу приземних шарів повітря. Г.М. Ви­соцький вивчав вплив лісу на клімат і клі­мату на умови зростання рослин. Учений

також розрахував показник зволоження території, досліджував значення черв’яків, мурашок і деяких землерийних тварин для поліпшення властивостей ґрунтів тощо.

Прагнучи збагнути природу в усій пов­ноті та незліченності її взаємозв’язків, Г.М. Висоцький одним з перших звернув увагу на зміни рослинного покриву під впливом господарської діяльності людини.

Академіка Степана Львовича Рудни- цького (1877-1937) вважають засновником української національної школи фізичної географії (мал. 37). У своїй науковій діяль­ності вчений широко використовував польові географічні дослідження. Крім численних закордонних поїздок, він здійснив велику кількість експедицій в улюблені йому Українські Карпати. Цей видат­ний географ досліджував також Поділля і Волинь, Придніпров’я і Донецький кряж, вивчав природу Криму та Азовського моря.

Як географа-природодослідника C.JI. Рудницького більше вабив рельєф території України, його походження та закономірності поши­рення. Він, зокрема, намагався з’ясувати причини виникнення чис­ленних річкових долин у басейні головної водної артерії на західноук­раїнських землях - р. Дністер. Одним із перших Рудницький вивчав у Карпатах прояви молодих тектонічних рухів і пов’язані з ними форми рельєфу, детально описав залишки давніх згаслих вулканів у Закарпатті тощо.

Чудово розуміючи значення географічних карт, C.JI. Рудницький велику увагу приділяв їхній підготовці та створенню. Перша фізична карта України (та багато інших) українською мовою в масштабі 1:1 000 000 побачила світ саме завдяки його активній участі. В окре­мих своїх працях він прагнув показати, наскільки важливим є гео­графічне місце України на політичній карті Європи і яке воно має міжнародне значення. Вчений першим дав комплексну географічну характеристику України, її національних територій.

Володіючи величезним обсягом знань, академік С.Л. Рудницький наполегливо прагнув поліпшити географічну освіту. Конкретним його внеском у справу географічної освіти в Україні був перший підручник з географії України українською мовою - результат багато­річної тяжкої праці. Значну увагу вчений приділяв дослідженню української географічної термінології. Наукові праці академіка

JI. Рудницького, визнаного авторитета в багатьох галузях географії, видавали не тільки на батьківщині, а й за кордоном — у Відні, Нью- Йорку, Берліні тощо. Вчений-географ був членом кількох європейських географічних товариств та академій наук.

Із нагоди 130-річчя від дня народження видатного географа Укра­їнське географічне товариство оголосило 2007 рік «Роком академіка Степана Рудницького в Україні». У різних регіонах країни відбулися різноманітні заходи щодо вшанування світлої пам’яті вченого.

Назавжди увійшов до славетної когорти українських учених зі світовим ім’ям і академік Петро Степанович Погребняк (1900-1976). Він був природодослідником- енциклопедистом, який залишив велику спадщину в різних галузях наук — у лісів­ництві, лісовій екології, ґрунтознавстві, геоботаніці, ландшафтознавстві та інших науках про Землю (мал. 38).

Одним із найвагоміших результатів досліджень ученого стала його кла­сифікація типів лісів Українського Полісся.

Докладно вивчивши властивості ґрунтів у взаємозв’язку з біологічними й екологічними властивостями деревної та чагарникової рослинності, він зробив висновок, що ліс - це природна цілісність. Інакше кажучи,

ліс - це своєрідний природний комплекс, в якому не тільки рос­линність, а й усі компоненти відіграють надзвичайно важливу роль. Праці П.С. Погребняка видавали і перевидавали за кордоном багать­ма європейськими та іншими мовами.

Ідеї вченого, підкріплені власними польовими дослідженнями, дали новий потужний поштовх розвиткові фізичної географії та одного з її наукових напрямків - ландшафтознавства. Для вивчення природ­них процесів, які відбуваються в ландшафтах, П.С. Погребняк органі­зував мережу еколого-географічних стаціонарів у різних природних зонах України.

Розглядаючи ліс як географічне явище, академік П.С. Погребняк добре усвідомлював, наскільки сильно здатна людина вплинути не тільки на окремі компоненти природи, а й на будь-який природний комплекс у цілому. Тому природа, на думку вченого, потребує піклу­вання й навіть охорони. За ініціативою П.С. Погребняка було створе­но Українське товариство охорони природи.

Географія культури

Поет - ученому. Завдяки авторитету вченого до справи охорони природи України в 50-60-ті роки минулого століття були залучені й відомі культурні діячі. Адже багато з них, як-от український поет М.Т. Рильський, розуміли, що природа всебічно впливає і на культуру людини. Високо цінуючи внесок ученого у всенародну справу охорони природи, М. Рильський присвятив П. Погребнякові вірш:

Той, хто любить паростки кленові,

Хто діброви молоді ростить,

Сам достоїн справжньої любові,

Бо живе й працює для століть.

Серед учених, що присвятили своє життя дослідженню земної ко­ри, й автор численних праць про геологічну будову території України та її корисні копалини академік Володимир Гаврилович Бондарчук (1905-1993). Цей видатний геолог багато років досліджував різні

райони України - від Полісся до Причорномор’я і від Українських Карпат до Донецької височини. Він започаткував новий науковий напрямок, що ґрунтується на врахуванні єдності розвитку тектонічних, геологічних структур і рельєфу.

Практичне завдання

За додатковими літературними джерелами (Інтернетом) підготуйте коротку доповідь про географічні дослідження одного з українських учених XX ст.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Заснування в першій половині XX ст. Академії наук України стало новим поштовхом для досліджень учених-природознавців.

4- Географічні дослідження XX ст. були спрямовані на вивчення природних зв’язків і природи як єдиного комплексу.

Видатні постаті

В. Вернадський + Г. Висоцький +С. Рудницький 'г П. Погребняк В. Бондарчук "f

Самоперевірка

Розкажіть, як завдяки географічним дослідженням збагачува­лися відомості про природу України.

Що спільного в дослідженнях Г. Висоцького і П. Погребняка?

Хто з українських учених-природознавців розглядав природу як єдиний комплекс, де все взаємопов’язано?

Назвіть видатних співвітчизників - дослідників природних умов і природних ресурсів України.