§19 . Нерудні корисні копалини

Географічна розминка

Знайдіть у себе дома корисну копалину, яку ви вживаєте в їжу. З’ясуйте, які корисні копалини-ліки продають у найближчих мага- ■ зинах.

Нерудні корисні копалини поширені по всій території України і є найрізноманітнішою та найпоширенішою групою корисних копа­лин. Особливо цінні з них утворилися в осадових відкладах. За запа­сами окремих нерудних корисних копалин Україна посідає одне з

провідних місць у світі. Поклади деяких з них, як-от пісків або глин, практично необ­межені.

Родовища нерудної сировини. Серед таких, зокрема, промислові поклади калій­них солей (мал. 77), які є сировиною для виробництва калійних добрив. Родовища калійних солей зосереджені в Передкар- патському соленосному басейні на площі близько 5 тис. км2 і належать до Передкар- патського прогину. Основні з родовищ калійних солей - Калусько-Голинське, що на Івано-Франківщині, а також Стебницьке, Доброгостівське і Бориславське у Львівській Мал. 77. Калійна сіль області тощо.

В Україні виявлено також величезні поклади кам’яної солі. Найбільші поклади солі високої якості утворилися в прогинах Донецької складчастої області. Найвідоміші серед родовищ Артемівське і Слов’янське. Інше ве­лике родовище - Солотвинське - також належить до прогину і розташо­ване в Закарпатській западині (мал. 78). Так само з давніх часів добувають кам’яну сіль в Україні з природної ропи соляних озер поблизу Азовського та Чорного морів, у тому числі з відомого озера Сиваш.

Історична довідка

Як козаки сіль добували на Донбасі. У середині XVII ст. один із козаків Ізюмського полку (мешканець Тора - сусіднього селища солеварів) знайшов неподалік р. Бахмут джерела. Вони були багатші на сіль, ніж Торські, тобто Слов'янські, ропні озера. До кінця XVII ст. ізюм- ські козаки спорудили в районі Бахмута свій промисел та селище (нині - м. Артемівськ). Праця солеварів була тяжкою. Вручну заливали ропою так звані «сковороди» (по 200-300 відер ропи в кожну), вручну заго­товляли дрова для випарювання ропи, вручну збирали та сушили сіль.

Проблема

0 Упродовж останнього періоду через економічну скруту занепали деякі відомі родовища солі, серед яких і Сиваш. Висловіть своє ставлення до цієї проблеми і запропонуйте можливі способи її вирішення.

На межі Східноєвропейської платформи і Передкарпатського прогину в межах Львівської та Івано-Франківської областей розташовані унікальні родовища (Роз- дольське, Яворівське, Немирівське тощо) самородної сірки Передкарпатського сір­коносного басейну (мал. 79). Сірка тут залягає неглибоко від поверхні (до 50 м), тому її розробляють відкритим способом.

Застосовують сірку в хімічній промисло­вості (для виробництва сірчаної кислоти), у гумовій промисловості, для виробництва сірників, фарб тощо.

Широко застосовують і вогнетривкі глини, з яких, зокрема, виробля­ють будівельну кераміку - керамічну плитку, плитку для підлоги, обли­цювальну глазуровану плитку, каналізаційні труби тощо. Вогнетривкі глини - це також сировина і для чорної металургії. Великі родовища таких глин експлуатують у Донбасі та в межах Українського щита. Найкращу за властивостями вогнетривку глину видобувають на Часово- ярському та Новорайському родовищах, що в Донецькій області.

Найбільші в Україні родовища флюсових вапняків розташовані на півдні Донбасу, де товща цієї металургійної сировини разом із доломіта­ми має потужність 150-200 м, простягаючись смугою завдовжки понад 50 км. Групу родовищ флюсових вапняків розробляють і в західній час­тині Головного пасма Кримських гір.

Ч

м

О

о.

В Україні є в достатній кількості й такі цінні корисні копалини, як крейда (Донецька, Харківська, Луганська, Рівненська, Львівська об­ласті) і мергель (Донецька, Івано-Франківська області, Крим).

У межах Українського щита поширені численні родовища кам’яних будівельних матеріалів (мал. 80). Так, рожеві граніти ви­добувають у Житомирській області, червоні граніти - у Кіровоградській області, сірі та світло-сірі граніти - у Запорізькій області, темно-сірі граніти - у Вінницькій.

Великої слави як чудовий облицюваль­ний і будівельний матеріал набув сірий ко- ростишівський та червоний коростенський граніт. Назви цих порід пов’язані з назва­ми міст, біля яких їх видобувають, - Корос­тень і Коростишів.

Не меншу славу здобули собі фіолетово- й синьоокии лабрадорит, найбільші родо­вища якого на Житомирщині. Так само широковідомий і смугастий, часом дуже витіювато «розписаний» білий, сірий чи рожевий мармур.

Родовища дорогоцінних каменів. На те­риторії України виявлено родовища різних дорогоцінних каменів, як-от: алмазу, рубіну, смарагду, топазу тощо (мал. 81).

З моменту відкриття 1949 року на нашій території перших алмазів у долині р. Ба- завлук цей мінерал потім траплявся в понад сотні місць. Найперспективнішими щодо алмазів є окремі райони Українського щита - Волино-Подільський, Побузький, а також Західно-Приазовський та Східно- Приазовський.

За видобутком дорогоцінного каменю то Мал. 80. Кам’яні будівельні пазу Україні належить одне з перших місць матеріали у світі. Топази трапляються в різних місцях

виходу на поверхню гірських порід Укра­їнського щита. Родовища топазів на Волині належать до найвідоміших у світі. Унікаль­ні кристали масою 68 кг і 117 кг знайдено на Житомирщині.

В Україні є родовища й таких дорого­цінних каменів, як опал, що переливається кольорами веселки, а також зелений, жовтувато-білий або сірий берил з усіма різновидами. Надзвичайно рідкісним і найдорожчим різновидом берилу є зелений смарагд, а також прозорий блакитно-зеле­ний аквамарин, що кольорами й справді нагадує морську воду.

До групи дорогоцінних каменів належать і різновиди кварцу: з фіолетовим забарвлен­ням - аметист, безбарвний гірський криш таль, в якому наче грають різні кольори світла, а також чорний моріон.

В Україні також є дорогоцінні камені ор­ганогенного походження, наприклад бурш­тин (янтар). Головні його запаси виявлено в осадових відкладах Українського щита у правобережній частині Полісся (північна частина Волинської, Рівненської, Житомир­ської та Київської областей). Низку родовищ утворив тут Прип’ятський янтароносний басейн. Найбільші з таких родовищ - Кле- сівське. Вільне, Дубовське, Вікторівське, Вьюрківське тощо.

Родовища напівдорогоцінних каменів. У межах Українського щита, а також в окре­мих районах складчастої системи Українсь­ких Карпат і Кримських гір, Донецької складчастої області залягає й різноманітне напівдорогоцінне каміння (мал. 81). Це, наприклад, схожий на шаруватий пиріг агат, зелений або голубувато-зелений ама­зоніт, строката яшма, в’язкий різновид кам’яного вугілля - гагат (у перекладі з грецької — «чорний янтар»), рожевий або червоний сердолік, напівпрозорий халцедон, а також скам’яніле дерево та ін.

Мінеральні води. За цілющий вплив на людський організм мінеральні води назива­ють ще «рідкими ліками». Про джерела міне­ральних лікувальних вод в Україні відомо давно. Великою кількістю таких джерел з давніх-давен славляться Карпати, включно з Передкарпаттям й Закарпаттям (мал. 82).

Нині в Карпатах налічують близько 800 мінеральних джерел (мал. 82). А за запасами лікувальних мінеральних вод та їхньою різноманітністю Карпатський регіон не поступається всесвітньо відо­мим курортам, наприклад кавказьким. Добре нині відомі «Поляна Квасова», «Свалява», «Лужанська», «Шаянська» тощо. їхні назви не випадкові й пов’язані з населеними пунктами (часто невеличкими селами), біля яких було виявлено мінеральні джерела - Свалява, Кваси, Поляна, Шаян. Світову славу собі здобули «Лужанська-7», а також унікальна «Нафтуся», що містить органічні речовини.

/

Історична довідка

Початки біографії мінеральних вод. Перші письмові відо­мості про «Лужанську-7» (історична назва «Маргіт») датовані 1463 ро­ком. А вперше використовувати мінеральні води в Закарпатській області почали ще 1600 року. На базі мінеральних джерел тут працю­вало кілька приватних «купалень». А з 1631 року в м. Ужгороді почала діяти водолікарня «Купальний дім». Уперше розлив мінеральної води відбувся на Свалявському родовищі 1755 року.

Чимало джерел таких вод виявили й у Подніпров’ї, у районі Донецького кряжа, у Криму. Добре відома в нашій країні вода «Миргородська» з джерел біля одноймен­ного міста в Полтавській області, «Бере- зовська» з джерел Харківщини та інші. Саме завдяки цілющим мінеральним дже­релам славу цілющих набув і цілий ряд населених пунктів України — Миргород (мал. 83) і Трускавець, Слов’янськ і Мор- шин, Східниця і Немирів, Шкло і Синяк та багато інших.

Лікувальні грязі. Саме мінеральні лікувальні грязі принесли велику популяр­ність двом відомим містам-курортам - Саки і Євпаторія. Саки - найстаріший грязелікувальний курорт в Україні. Грязе­лікування тут було поширено ще за часів Золотої Орди (XIII-XIV ст.). Саки як ку­рорт почав постійно функціонувати з 1827 року, коли тут було відкрито першу лікарню. Про користь лікування на саксь- ких грязях ще 1835 року писав М.В. Го­голь. Так само широковідомий і курорт Євпаторія, який використовує мінеральні лікувальні грязі солоного Мойнацького озера (120-130 %0).

Практичне завдання

Знайдіть і покажіть на карті України основні рудні родовища.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № З

Встановлення взаємозв’язків між тектонічними структурами, формами рельєфу та корисними копалинами на території України

Зіставте тектонічну, геологічну, геоморфологічну і фізичну карту України й визначте:

а) які форми рельєфу переважають у межах основних тектонічних структур;

б) з якими головними тектонічними структурами пов’язані родовища основних корисних копалин.

Запишіть результат роботи в таблицю.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

+ За запасами нерудних корисних копалин Україна посідає одне з провідних місць у світі.

4- В Україні є родовища нерудної сировини, дорогоцінних каменів, мінеральні води і грязі.

Ключові терміни і поняття

нерудні корисні копалини Передкарпатський соленосний ба­сейн Передкарпатський сірконосний басейн

Самоперевірка

..... і

Визначте, які нерудні корисні копалини поширені у вашій облас- ■ ті. З якими тектонічними структурами пов’язане їхнє утворення?

Складіть перелік галузей людської діяльності, в яких використо-

вують нерудні корисні копалини.

Покажіть на карті тектонічні структури, з якими пов’язані нерудні корисні копалини.

На які групи поділяють нерудні корисні копалини?

Б ажливість клімату в житті окремої людини або цілих на­родів і держав добре відома. А все ж чи варто мати певний багаж знань про клімат людям різних, нібито далеких від клімату професій? Міркуйте самі. Знання про клімат допомагають правильно моделювати одяг і обирати його модель залежно від того, де живе людина - на дощовитій Волині чи в посушли­вому південному степу, на вологому заході чи морозному південному сході нашої країни. Так само зважатиме на кліма­тичні умови нашої країни і досвідчений архітектор, який подбає, наприклад, про те, щоб спекотне сонце щонайменше турбувало влітку мешканців півдня України, а в Карпатах обов’язково захистить місцеві житлові споруди від прита­манних цьому регіону злив стрімкими дахами. На знаннях про клімат ґрунтується добре відома на українських курортах «кліматотерапія», тобто «лікування кліматом», і робота авіадиспетчера, що керує польотами авіалайнерів. Не стоїть осторонь знань про клімат і винахідник сучасних комфорт­них транспортних засобів громадського призначення, який зобов’язаний брати до уваги чергування літньої спекоти і зи­мової холоднечі в центральних та східних областях України. Щодо землеробів або скотарів, то їхнє незнання кліматичних умов країни завжди дорого коштує для населення, адже спричиняє серйозні проблеми в економіці держави. Зрештою, кожний з нас у повсякденному житті теж користується своїми знаннями про клімат. Перевірити, наскільки вони глибокі, й дасть змогу вам тема, яку ви розпочинаєте вивчати.