§37 . Фізико-географічна характеристика зони степу

Географічна розминка

Пригадайте з курсу географії 7-го класу, як називають степову зону на тих материках, де вона поширена.

Зазирніть у §30 і 31 і назвіть приклади степової рослинності й ґрунтів.

Географічне положення і назва зони. Степ це не тільки тип рослин­ності, про який ви дізналися раніше, це й величезна за розмірами при­родна зона на півдні нашої країни, це й тип ландшафтів, головною ознакою якого є безлісся та безмежність відкритих просторів (мал. 163).

Степова природна зона охоплює південну та південно-східну частини країни від лісостепу до узбережжя Чорного й Азовського морів. У межах України це справді найбільша природна зона: її площа становить близь­ко 40 % території країни! У цій зоні розташовані південні райони Кіро­воградської та Харківської областей, а також Одеська (крім північної окраїни), Миколаївська, Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Луганська області та рівнинна частина АР Крим.

Ширина зони змінюється від 100 км на заході до 300 км на сході. Відхилення степової зони від широтного напрямку і зміщення її північної межі на північ зумовлено закономірною зміною циркуляції повітряних мас. На сході послаблюється вплив вологих повітряних мас із Середземного моря і посилюється роль східних і південно- східних континентальних мас повітря помірного й тропічного поясів.

Степова зона в межах території України є порівняно молодою. Вона утворилася після відступу четвертинного Дніпровського зледеніння і накопичення лесових гірських порід унаслідок збільшення континен- тальності клімату. Існує думка, що попередницею степів була давня лісостепова зона.

Зональні особливості природи. Рельєф українських степів рівнинний, але неоднорідний. Південно-західна, центральна і північнокримська частини степів розташовані на Причорноморській низовині. Вона майже плоска, лише подекуди ускладнена неглибокими ярами, балками та западинами, які дещо підняті по краях і тому мають назву степові блюдця. Великі степові блюдця називають подами.

На сході Причорноморська низовина переходить у Приазовську низовину, хвилясту і дуже вузьку. На півночі у степову зону заходять південні окраїни Придніпровської височини та Придніпровської низовини, які порізані ярами і балками. На північному заході до цієї зони підходять південні відгалуження Подільської височині, порізані густою сіткою глибоких балок. На сході степової зони розташувалися Донецький кряж і Приазовська височина, на південних схилах якої виступають кристалічні породи - «могили».

Рівнинний Крим як складова частина зони степів на заході характе­ризується височинним рельєфом, з виходами напівскельних вапняків, а на сході горбистою рівниною з групою невисоких грязьових вулканів. Тектонічний фундамент зони, як і рельєф, дуже різноманітний. Тут по­єднуються різновікові й різноманітні за будовою структури земної кори.

Більша частина поверхні степової зони складена лесами і лесо- подібними суглинками, які є основою формування чорноземів, у межах річкових долин - пісками, на височинах - давніми гірськими породами: гранітами, гнейсами та вапняками.

Степова зона розміщена в континентальній кліматичній області. Річний радіаційний баланс коливається від 4100 МДж/м2 на півночі до 5320 МДж/м2 на півдні. Пересічна температура липня становить +20...24 °С, а в січні вона сягає -2...-Э °С. Сніговий покрив нестійкий, зима з відлигами. Річна кількість опадів незначна і змінюється від 450 мм на півночі до 300 мм на півдні. Випаровуваність при цьому перевищує опади вдвічі. Зволоження в зоні степів недостатнє, що зумовило слабкий розвиток річкової мережі (пересічна густота 0,1-0,2 км/км2). Основні річки - Дніпро, Південний Буг, Дунай - є для зони транзитними. Річки, стік яких формується в межах природної зони, маловодні, особливо влітку, часто високомінералізовані. У зоні степів зрідка трапляються й інші водні об’єкти, зокрема озера і болота. Більшість озер зосереджені в лиманах, а болота утворюються переважно в гирлових частинах великих річок, формуючи плавні (мал. 164).

Зональними типами ґрунтів є чорноземи, які охоплюють близько 90 % площі зони, та каштанові. (Згадайте їхні види.) На окремих ділянках трапляються солонці.

Факти сьогодення

Будівельний матеріал світового значення. Такий ма­теріал останніми роками постачають на експорт в окремі країни Європи з придунайських плавнів (мал. 164). Так називають надмірно зволожені, часто заболочені ділянки заплав річок, укриті вологолюб­ною рослинністю. Що слугує своєрідним українським будівельним матеріалом тут? Виявляється, це висушений очерет і рогіз, які в багатьох країнах використовують як екологічно чисту сировину для дахів.

За умовами зволоження і теплозабезпечення степову зону поділя­ють на три підзони: північностепову, середньостепову і південносте- пову (сухостепову). У кожній підзоні розрізняють своєрідні степові ландшафтні краї.

ГІівні чностепова підзона. Вона має найсприятливіші для рослинності кліма­тичні умови. Тут на чорноземах звичайних утворився різнотравно-типчаково-ковило- вий степ. Значна протяжність підзони із заходу на схід і неоднорідність рельєфу сприяли виокремленню тут чотирьох країв.

Дністровсько Дніпровський край виріз­няється пануванням схилово-височинних гіівнічностепових ландшафтів з інтенсив­ним розвитком ерозійних процесів. У сухих балках і ярах часто можна побачити деревну

рослинність: дуб звичайний, з домішками клена, ясеня, береста, липи, а серед чагарників - крушини, глоду, шипшини. Це так званий байрачний ліс, або байраки (мал. 165).

Лівобережно-Дніпровсько-Приазовський край характеризується чергуванням низовинно-височинних північностепових ландшафтів. У Донецькому північностеповому краю у зв’язку з більшим зволоженням території поширені гіівнічностепові височинні ландшафти з фрагмен­тами лісостепів та байрачних лісів. Донецько-Донський край, як і Дністровсько-Дніпровський, вирізняється схилово-височинними степовими ландшафтами.

Середньостепова підзона, або Причорноморський середньо- степовий край. Для цього краю характерні майже однакові кліматичні умови й однотипний низовинний рельєф. Вона володіє більшими теп­ловими ресурсами при недостатньому зволоженні. За таких умов, коли випаровуваність значно перевищує кількість опадів, сформувався переважно типчаково-ковиловий степ, де поширена й значна кількість рослин-сухолюбів. Кліматичні особливості підзони досить чітко відобразились і в ґрунтовому покриві, за яким визначають межі поширення середньостепових ландшафтів. Північною такою межею є лінія суцільного поширення чорноземів південних, а південною - смуга контакту цих чорноземів із каштановими ґрунтами, які вже належать до південної підзони степів.

Південностепова (сухостепова) підзона. Вона охоплює найнижчу частину Причорноморської низовини, Присивашшя та північну частину рівнинного Криму. Кліматичні особливості, зокрема сухість, підкреслені навіть у самій назві підзони. її межі визначають за поширенням полинно-злакових степів на каштанових ґрунтах, характерною особливістю яких є засоленість. Причорноморсько При азовський край цієї підзони вирізняється не лише найнижчим рель­єфом (абсолютні висоти становлять 10-50 м), а й найменшим показ­ником коефіцієнта зволоження - 0,33. За таких умов на засолених ґрунтах сформувалися низовинні та терасово-дельтові степові ланд­шафти, де росте найбільш засухостійка степова рослинність. Кримський

К»/?

йятвт

сухостеповий край характеризується зворотним щодо загальних закономірностей ходом зональних рис природи. Так, у північній час­тині провінції поширені каштанові ґрунти, які з рухом на південь змі- 202 нюються на чорноземи, що пояснюється зростанням висоти місцевості у цьому ж напрямку. В цілому ж тут чергуються низовинно-височинні та горбисто-пасмові степові ландшафти, подібні до середньостепових.

Нині в зоні степів інтенсивно розвиваються негативні природні процеси. Це, наприклад, водна і вітрова ерозія, яка призводить до ут­ворення ярів, зсувів, розвіювання гірських порід. Це просідання, у ре­зультаті чого формується западинний рельєф. Це й засолення ґрунтів і водночас заболочення перезволожених ділянок у заплавах річок. Це й небезпечні метеорологічні явища: суховії, посухи, пилові бурі. Май­же всі процеси підсилюють свою активність завдяки діяльності люди­ни. Тому тут часто вживають словосполучення «вторинна ерозія», «вторинне засолення», які є результатом недбалого господарювання.

Ресурси зони та їхнє використання. Українські степи багаті на різно­манітні природні ресурси: земельні, мінерально-сировинні, рекреаційні, водні, які є реальними передумовами розвитку тут різноманітних галу­зей господарства. Ця зона має найбільшу в Україні розораність - понад 80 %. Тут зосереджено 48 % всіх орних земель України. Крім сільсь­когосподарського виробництва, у зоні степів розвиваються й інші га­лузі: видобуток різноманітних корисних копалин та їхня обробка, транспорт, зокрема морський, рекреація і туризм.

Факти сьогодення

Мовою цифр. На степову зону припадає майже 50 % виробництва продовольчого зерна країни, близько 60 % - кукурудзи, 80 % - со­няшнику, 60 % овочів, понад 40 % - фруктів і ягід. 100 % - рису, 95 % - винограду, 45 % - яєць, майже 40 % - м'яса.

Проблема

Умови степової зони сприятливі для розвитку фермерства, яке мас вико­ристати унікальні можливості для розвитку садівництва, виноградарства, городництва. Вирощування та переробка овочів і фруктів з подальшим екс­портом їх за межі південного регіону України може дати додаткові робочі місця і суттєві прибутки виробникам. Однак для вирішення цієї важливої проблеми є багато як природних, так і економічних перешкод. Які, на вашу думку, є перешкоди? Запропонуйте способи подолання проблем.

Тривала експлуатація ресурсів зони призвела до серйозних змін її природних ландшафтів. На місці колись диких степів повсюдно поши­рилися антропогенні ландшафти: сільськогосподарські ниви,

кар’єри, шахти, терикони (мал. 166), промислові споруди, канали, водосховища тощо. Природний степ зберігається лише у природоохо­ронних територіях. До них належать біосферні заповідники Асканія- Нова, Чорноморський та Дунайський; природні заповідники - Лу­ганський та Дніпровсько-Орільський; заказники - Молочний лиман та Чорноліський. Є достатньо багато пам’яток природи, які також зберігають незайману природу степу.

Практичне завдання

За картами атласу «Забруднення навколишнього середовища», «При­родокористування» і «Охорона природи» визначте райони зони степів, які потребують різноманітних природоохоронних заходів.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №6

Складання порівняльної характеристики природних зон і країв України (за вибором)

Складіть порівняльну характеристику двох зональних природних комплексів України (за власним вибором), користуючись планом харак­теристики природно-територіального комплексу, що наведений у додатку, та тематичними картами атласу.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

•4 Зона степів розташована на півдні країни і є найбільшою природною зоною.

За умовами зволоження і теплозабезпечення степову зону поділяють на трн підзони: північностепову, середньостепову та південностепову (сухостепову).

4- У зоні степів переважають природні степові низіїнно-височиїїні ланд­шафти та різноманітні антропогенні ландшафти.

4 Зона степів найбільше змінена господарською діяльністю людей і по­требує проведення системи природоохоронних заходів.

Ключові терміни і поняття

степові ландшафти степові блюдця поди байрачні ліси Самоперевірка

■■Запропонуйте способи відтворення степових ландшафтів. Знайдіть на карті назви, що характеризують природу степової зони. Поясніть їхній смисл.

Назвіть фізико-географічні процеси, які найбільше розвиваються в зоні степу на сучасному етапі.

Назвіть зональні особливості степів.

ого, хто потрапляє в Карпати з рівнинних просторів України, дивує, приголомшує, зачаровує тут все: багато­манітний рельєф, стрімкі дзвінкоголосі річки, мальовничі долини, перевальні дороги, краєвиди, що відкриваються з гірських вершин, цілющий клімат і мінеральні води. Все це та багато іншого є не лише природними умовами, а й багат­ством Українських Карпат. У Карпатах зосереджені лісові ресурси, будівельне каміння, різноманітні паливні корисні копалини, солі. А ще більше тут туристичних ресурсів. Щоб раціонально використовувати природні багатства гір, не­обхідно однаково добре знати географічні особливості цієї гірської країни як лісникам, так і медикам, промисловцям, хімікам, будівельникам, менеджерам з туризму, усім людям, які створюють тут останніми роками численні власні підприємства в різних галузях економіки країни.