§16 . Геоморфологічна будова

Географічна розминка

'ЧІг Зважаючи на закономірності формування рельєфу, назвіть чинники,

що зумовили сучасний характер поверхні території України.

Визначте дрібні форми рельєфу вашої місцевості.

Геоморфологічна будова і геоморфологічна карта. Поверхня кожної з великих форм рельєфу далеко не однорідна. І на рівнинах, і в горах можна натрапити на безліч дрібніших форм рельєфу. Так само як основні форми рельєфу, вони є наслідком безперервної взаємодії внутрішніх і зовнішніх сил Землі. Саме під одночасним впливом та­ких сил і виникає закономірне утворення та розташування форм рельєфу на певній території - геоморфологічна будова.

Геоморфологічну будову можна описати або відтворити за допомогою спеціальної геоморфологічної карти. На відміну від фізичної, вона не лише відображає основні форми рельєфу, а й містить відомості про закономірності утворення і поширення різних типів рельєфу. Типи рельєфу України безпосередньо пов’язані з тектонічними структурами і геологічною будовою її території. Крім того, на їхнє утворення дуже сильно вплинули й зовнішні чинники - кліматичні процеси, діяльність поверхневих і підземних вод тощо.

Поширення різних типів рельєфу. Вулканогенні типи рельєфу ви­никли внаслідок вулканічної діяльності. Такі форми рельєфу трапля­ються, зокрема, в Криму, як-от згаслий вулкан Карадаг. Подекуди в Криму магма, яка піднімалася по глибоких розломах із земних надр, так і не вийшла на поверхню. Вона посту­пово охолонула і застигла, сховавшись під осадовими породами. Тепер ці породи поде­куди зруйнувалися й розмилися, оголивши вулканічні породи. До таких гір належать Аюдаг і Кастель, що так само розташовані на південному узбережжі півострова.

Вулканогенні типи рельєфу трапляються також у Карпатах. І не тільки у Вулканічно­му хребті, а й на Закарпатській низовині.

Так, в околицях міста Берегове Хустського району, де колись діяли вулкани, тепер впадають в очі численні горби.

і».

ы

Корисні вулкани. У Карпатах та в Закарпатті вулканічні куполи здавна ставали своєрідним міцним фундаментом для середньо­вічних замків і фортець. Так, у центрі Ужгорода на такому куполі свого часу було збудовано фортецю, за що колишній грізний витвір природи і дістав назву Замкова гора. Пам’ятки середньовічної архітектури - Мукачівський (мал. 57) і Хустський замки так само роз­ташовані на вершинах вулканічних куполів. Для спорудження замків зазвичай використовували міцні вулканічні породи.

Нотатки краєзнавця

На Керченському півострові вулкано­генні форми рельєфу пов’язані з діяль­ністю грязьових вулканів (мал. 58). їх тут понад п’ятдесят, переважно невеликих горбів заввишки інколи лише 1-2 м. Поде­куди вони повільно зростають завдяки грязі, що стікає по схилах грязьової сопки. Однак деякі вулкани, що згасли, мають вигляд округлих порівняно невеликих прогинів, які нагадують казани.

ДЕ*-A t-.-Z'M* ШіШШЯ

__J *

Мал. 58. Грязьові вулкани Керченського півострова

Найбільшим грязьовим вулканом Кер­ченського півострова і всієї України є Джау-Тепе (у перекладі з тюркської - «ворожа вершина»). Його абсолютна висота становить близько 120 м, а відносна - 60 м.

Найгрізніший «бруднуля». Грязь незавжди спокійно вилива­лася з жерла Джау-Тепе. Історія зберегла відомості й про катаст­рофічні виверження цього вулкана. Так, 1914 року він нагадав про се­бе страшенним гуркотом, який було чути на відстані 10 км, і стовпом чорного диму, що здіймався до хмар. Разом із гряззю, шматки якої (завширшки до 2 м) розліталися на відстань 500 м, вулкан викидав великі, у зріст людини, брили.

Денудаційні типи рельефу (у перекладі з латинської - «оголення») утворилися внаслідок руйнування гірських порід і перенесення їхніх уламків із підвищених форм рельєфу. Активну участь в утворенні дену­даційного типу рельєфу відіграють води, лід, вітер. Саме завдяки їм та­кий тип рельєфу виник, зокрема, у Кримських горах, де у Внутрішньо­му і Зовнішньому пасмах поширені так звані куести (мал. 59).

Денудаційний тип рельєфу характерний і для Карпат, а також для багатьох височин України, де виникли численні пагорби-«останці», пасма, вали, уступи тощо. Так, наприклад, на Подільській височині майже на 200 км простягаються Товтри - горбисте пасмо. Це залишки

бар’єрних рифів давнього моря на зразок сучасного Великого Бар’єрного рифу біля північно-східних берегів Австралії.

Водно-ерозійні типи рельєфу, що утво­рилися завдяки дії текучих вод, поширені повсюдно (мал. 60-62). Найменші з них - це рівчаки та вимоїни. А серед найбільших, зокрема, річкові долини, що подекуди мають каньйоноподібну форму і сягають завглибшки 180-200 м, як-от на Подільсь­кій височині. Саме тут утворився найдовший в Україні каньйон - Дністровський, що має довжину 250 км і сягає глибини 100-120 м. Так само глибокі (до 100-150 м) подекуди каньйоноподібні річкові долини відомі й на Приазовській височині.

У Кримських горах невелика гірська річка Аузун-Узень спромоглася виробити трикілометрову ущелину завглибшки 250­320 м. За аналогією до відомого каньйону Північної Америки, вона дістала назву Великий каньйон.

З-поміж водно-ерозійних форм досить поширені на території України також бал­ки та яри (мал. 61, 62). Особливо їх багато у східній частині Придніпровської височи­ни, де вони густо, наче шрами, вкривають поверхню. Великі яри, завдовжки кілька кілометрів і завглибшки пересічно 30­40 м, перерізають схили. Тому тут утвори­лися численні горбисто-пасмові підвищен­ня, що відомі як Канівські гори (мал. 63).

Густою мережею ярів та балок вирізня­ється Донецький кряж, передусім його центральна частина (мал. 64). Поверхня тут часом нагадує відомий північноамери­канський бедленд.

Відомим осередком яружно-балкового рельєфу є також Словечансько-Овруцький кряж, що на Поліській низовині. Глибина окремих ярів тут сягає 35-40 м, а довжина вимірюється кількома кілометрами.

Алювіальні типи рельєфу (у перекладі з латинської - «нанесення») утворені від­кладами водних потоків. До них належать заплави і надзаплавні тераси в річкових долинах. Наприклад, у долині Прип’яті за­плави подекуди сягають 20 км, а тераси - 150 км завширшки.

Льодовикові та водно-льодовикові типи рельєфу є наслідком діяльності покривного й гірського льодовиків (мал. 65). На рівни­нах це ками - горби, завширшки іноді понад 1 км і заввишки від 5 до ЗО м, представлені поодинокими формами й цілими полями. Вони трапляються на півночі Волинської, Житомирської та Київської областей. Так само на Поліссі подекуди трапляються й ози — лінійно витягнуті пасма завдовжки понад 20-30 км і заввишки до 30 м. Завдя­ки покривному льодовику минулих часів на півночі території України також поши­рені зандри - піщані (зандрові) рівнини. Вони сформувалися в результаті злиття поодиноких конусів, утворених потоками талих вод біля краю льодовика, і мають вигляд смуг до 20-30 км зав­ширшки.

Ч

м

О

а

На схилах Українських Карпат, зокрема на масиві Чорногора, трап­ляються ерозійні форми рельєфу, як-от кари. Вони мають вигляд крісло- подібних заглиблень, які, розростаючись і зливаючись між собою, мо­жуть утворити цирки - великі заглиблення у вигляді амфітеатру.

Суфозійні типи рельєфу (у перекладі з латинської - «підкопування») виникають унаслідок вимивання водами дрібних часток ґрунту і просі­дання поверхні. Так, на сході Причорноморської низовини на лесовому покриві утворились численні плоскодонні западини і поди (великі запа­дини) овальної форми. Глибина деяких подів сягає 15 м, а площа - 1 км2.

Чимало невеликих (площею лише в кілька метрів квадратних) замк­нутих безстічних поглиблень є і на Придніпровській низовині. За зовнішніми ознаками їх тут називають степовими «блюдцями».

Карстові типи рельєфу - лійки, печери, колодязі - утворилися внаслідок розчинення природними водами крейдових, гіпсових і вапня­кових гірських порід (мал. 66). За сумарною протяжністю найбільших порожнин нашій країні належить одне з провідних місць у світі. Тільки у гірській частині Криму вивчено понад 800 природних печер, шахт і колодязів. Найглибша карстова печера в Україні — Солдатська, що на масиві Карабі-Яйла. Тут водам вдалося проникнути у вапнякову товщу до глибини 517 м.

Близько 100 печер виявлено на Поділлі, у Тернопільській області. Саме тут вода розчинила гіпсові породи в горизонтальному напрямку на відстані понад 200 км! Так утворилася найдовша у світі гіпсова печера, яку назвали Оптимістична. Її ще й досі досліджують, тому протяжність цієї печери поступово «зростає». За останніми даними вона становить 217 км.

Еолові (вітрові) типи рельєфу названі так за ім’ям давньогрецького бога вітрів Еола. Утворені вітром піщані горби і пасма, дюни і кучугури найпоширеніші на Поліссі. Деякі з них простягаються тут на десятки кілометрів, сягаючи до 25 м заввишки. Великий погорбований піщаний масив площею понад 1500 км2 — Олешківські піски - утворився також у пониззі Дніпра.

Морські абразійні типи рельєфу створені процесами абразії (у пере­кладі з латинської - «зіскрібання»). Це руйнування хвилями і прибоєм берегів морів. Унаслідок такого руйнування на берегах утворюються об­риви місцями з вертикальними уступами. Подекуди витвори морських хвиль набувають чудернацьких форм, як-от Карадазькі («Золоті») ворота біля підніжжя Карадагу (мал. 67). Ця скеля-острівець нагадує браму заввишки 25 м і складається з вулканічних порід (базальтів).

Морські акумулятивні типи рельєфу (у перекладі з латинської - «збирання в купу», «накопичення») виникли завдяки акумуляції, тобто накопиченню хвилями гірських порід уздовж узбережжя Чор­ного та Азовського морів. Це пляжі, пересипи, а також видовжені піщані смуги - «стрілки» і «коси» (мал. 68). Найбільша з-поміж них Арабатська Стрілка завдовжки 115 км і завширшки понад 7 км. Тендрівська Коса видовжена на 65 км і має ширину близько 2 км.

Техногенні типи рельєфу спричи­нені діяльністю людини і можуть бути вироблені та насипні. До най­більших за розмірами вироблених техногенних форм рельєфу належать меліоративні канали, приміром Пів- нічнокримський або Каховський. Численні вироблені техногенні форми пов’язані з видобуванням корисних копалин, як-от: у Дніпропетровсь­кій, Кіровоградській, Житомирсь­кій, Вінницькій областях, Криму тощо (мал. 69). Серед насипних техноген­них форм рельєфу дамби, насипи шо­сейних доріг і залізниць. А на Донбасі відходи вуглевидобутку утво­рили цілі «гори» конусоподібної форми - терикони.

РОЗДІЛ Lsb

Проблема

Інтенсивний видобуток корисних копалин на території Донецького кряжа спричинив помітні зміни місцевого рельєфу. Тут виникли не ли­ше штучні ями - кар’єри і штучні горби - насипи, а й штучні «гори» - терикони. Запропонуйте заходи щодо усунення цих негативних явищ.

Практичне завдання

Визначте походження форм рельєфу у вашій місцевості.

УЗАГАЛЬНЕННЯ 4- Геоморфологічна будова — це закономірне утворення та розташування форм рельефу на певній території.

4- Геоморфологічна будова території України зумовлена взаємодією внутрішніх і зовнішніх сил Землі.

Ключові терміни і поняття

геоморфологічна будова геоморфологічна карта типи рельєфу: вулканогенні, денудаційні, водно-ерозійні, льодовикові й водно-льодо­викові, суфозійні, карстові, еолові, алювіальні, морські абразійні, морські акумулятивні, техногенні

Самоперевірка

Назвіть основні типи рельєфу, які ви нанесли б на геоморфо­логічну карту вашої місцевості. Обґрунтуйте відповідь.

Поясніть закономірності поширення різних типів рельєфу на тери­торії України.

Назвіть чинники, що зумовили утворення різноманітних форм рельєфу в Україні.

Що і як зображено на геоморфологічній карті України?

е знаючи мінеральних ресурсів своєї країни, не може успішно працювати ні політик, ні бізнесмен, ні дипломат. Знати мінерально-сировинні ресурси зобов’язаний кожний державний діяч незалежно від посади, яку він обіймає. Воло­діти інформацією про мінеральні ресурси мають керівники багатомільйонних металургійних комбінатів і шахт, нафто­хімічних заводів і підприємств харчової промисловості.