Чорне море

Азово - Чорноморський регіон (прибережна смуга і шельфова зона)у перспективі відіграватиме в економіці і політиці України дуже важливу роль. Широкий розвиток туризму і рекреації на узбережжі, розширення курортно-санітарних зон, розвиток видобування підводних корисних копалин (нафта, газ, газогідрати - у першу чергу), які заплановані на найближче майбутнє, принесуть, як очікується, багатомільярдні прибутки державі й приватному сектору, але, з іншого боку, неминуче викличуть значне збільшення загального антропогенного навантаження на водні екосистеми і прибережні ландшафти. Збільшаться кількість і рівні екологічних ризиків у регіоні, зменшиться ступінь екологічної безпеки для людей, погіршаться умови водних екосистем, що надалі зменшить рибний промисел, який вже сьогодні перебуває у критичному стані. Тому необхідна термінова оцінка сучасного стану як найбільш перспективних щодо розвитку у майбутньому акваторій, так і акваторій, які сьогодні мають найбільш небезпечні екологічні умови, щоб зберегти їх екосистеми від повної деградації. Вкрай необхідно підготувати необхідну екологічну інформацію на основі екологічної паспортизації найголовніших об’єктів узбережжя і прибережної водної смуги для розробки програм ефективної екологічної політики в регіоні. Особливість цієї політики, рівень екологічної безпеки в регіоні мають не тільки важливе національне, але й велике міжнародне значення. Останнє пояснюється наступними причинами:

• близько третини континентальної Європи належить Азово-Чорноморському басейну, який сьогодні став одним з найбільш екологічно неблагополучних у світі;

• в задовільному екологічному стані Чорного і Азовського морів дуже зацікавлені всі 6 країн, береги яких омиваються водами цих морів(Україна, Росія, Турція, Румунія, Болгарія, Грузія): ці країни не тільки основні забруднювачі морів, але також – основні споживачі всіх благ, які представляють їм моря. Вони несуть особливу відповідальність за збереження екосистем морів перед своїми народами і перед всім людством;

• зацікавлені також в цьому і інші країни Європи, пов’язані з морями своїми річковими системами;

• питанням охорони Чорного і Азовського морів і відродженню їх екосистем за останні 15 років велика увага приділяється низкою міжнародних організацій, у тому числі - ЄС і ООН , оцінці екологічного стану і пріоритетів Чорного моря присвячені багато міжнародних програм і проектів (програма ГЕФ, програма ТАСІС та ін, 1993-2003рр), за допомогою яких здійснювався екологічний моніторинг акваторії, вивчався стан біорізноманіття, можливості покращення інтегрального управління береговою зоною, створення Чорноморського екологічного фонду та ін.

У 1996-2003 рр. вирішенню екологічних проблем Чорного моря багато уваги приділялося вченими України (НАНУ, Мінекології України, МНС України та ін.), а також Урядом держави. В 1998р. Постановою КМУ була затверджена Концепція охорони і відродження навколишнього середовища Азовського і Чорного морів , а в 2001р. був прийнятий Закон України “Про затвердження загальнодержавної програми охорони і відродження навколишнього середовища Азовського і Чорного морів (2001-2010роки).

Згадані національні і міжнародні програми і проекти були реалізовані лише частково через відсутність чіткої координації, жорсткого контролю і недостатності фінансування. Загрозливий розвиток деградаційних процесів у регіоні продовжується, катастрофічно зменшуються біологічні запаси моря, збільшується обсяг забруднень, зростає рівень екологічної небезпеки. Це підтверджується даними звітів відповідних служб Міністерства охорони навколишнього середовища України та даними міжнародних інспекцій.

Однією з головних проблем регіону є проблема достатньої кількості якісної питної води, дефіцит якої постійно збільшується.

Серед першочергових завдань щодо покращення екологічної ситуації в регіоні, збереження і відтворення екосистемЧорного та Азовського морів необхідно виконати наступне:

• провести інвентаризацію і екологічну класифікацію всіх основних джерел забруднення довкілля в Кримській АР, південних районах Одеської, Миколаївської, Херсонської та Запорізької областей, оцінити потужність, особливості і ступінь небезпеки цих джерел для наземних екосистем;

• виконати екологічну паспортизацію найбільш екологічно небезпечних об’єктів і районів;

• створити карти екологічної ємності територій і акваторій, найбільш перспективних для розвитку рекреації і туризму, а також функціонуючих рекреаційних і туристичних зон;

• розробити конкретні плани (короткострокові і довгострокові) екологізації енергетики, транспорту, сільського господарства та промисловості в регіоні;

• впровадити найбільш ефективні сучасні технології водочистки і водопідготовки з врахуванням специфіки регіону;

• організувати постійний екологічний аудит на об’єктах підвищеної небезпеки (підводні звалища, місця підводного скиду стічних вод, небезпечні затоплені військові об’єкти, ділянки видобування нафти й газу та ін.);

• сформувати локальні і регіональні бази екологічних даних по шельфу морів;

• розвивати екологічну освіту на захист Чорного і Азовського морів;

У зв’язку з тим, що Азовське море має свої абсолютно специфічні фізико-географічні та соціально-екологічні особливості, потерпає від величезних техногенних навантажень і знаходиться, фактично, у стадії активного розвитку екологічної катастрофи, його проблеми необхідно вирішувати на міжнародному рівні. Необхідно визнати Азовське море в спеціальних національних і міжнародних документах самостійним морським басейном, який повинен мати свій стратегічний план захисту і відродження, свій міжнародний екологічний центр і відповідний екологічний фонд.

Серед завдань міжнародного співробітництва у регіоні необхідно виконати наступні:

• створити Міжнародний Чорноморський науковий координаційний центр (на базі МГІ НАНУ або Одеського державного екологічного університету);

• сформувати єдину базу комплексних екологічних даних як по окремих напрямках (гідроекологія, гідрохімія, геоекологія, соціоекологія, медична екологія тощо) в межах всього регіону, так і по екологічним параметрам окремих об’єктів, ділянок, районів, зон;

• реанімувати і активізувати роботу РЕЦ в країнах Причерномор’я;

• поновити і вдосконалити структуру, функції, джерела надходження коштів та завдання Міжнародного екологічного фонду Чорного моря;

• погодити нову науково-організаційну структуру для чорноморських країн з врахуванням досягнень і недоліків старої;

• погодити план ліквідації “гарячих точок” узбережжя і шельфу у 2006-2008 роках;

• погодити національні плани розвитку й вдосконалення систем очистки каналізаційних мереж всіх населених пунктів Чорноморського узбережжя;

• впровадити методи ефективного контролю за дотриманням екологічних норм, правил і законів всіма морськими транспортними засобами, військовими, об’єктами розвідки й видобування підводних корисних копалин;

• погодити і впровадити національні стратегії екологічного управління береговою зоною морів на основі сучасного міжнародного природоохоронного законодавства.

Розвиток рекреаційно-туристичних і промислових структур у Причорномор’ї повинен здійснюватися на основі ідеології неперевищення господарської (екологічної) ємності біосфери, її окремих компонентів, з забезпеченням, по можливості, рівномірного навантаження на всі площі.