Вплив окремих чинників довкілля на здоров’я населення

Основним проблемним середовищем довкілля, яке спонукало міжнародну спільноту об’єднатися для проведення природоохоронної діяльності, було атмосферне повітря. Саме завдяки неможливості вирішення спільних питань, що стосуються транскордонного перенесення забруднень повітря на далекі відстані, створення умов для впровадження спільних профілактичних заходів та технологічних розробок, у рамках двох міністерських процесів „Довкілля для Європи” та „Довкілля та здоров’я”. В рамках цих двох процесів Україною в Лондоні ще у 1999р був представлений Національний план дій з гігієни довкілля, який включав розділ з гігієни атмосферного повітря з переліком коротко- та довготермінових заходів зниження тиску забрудненого довкілля на здоров’я населення.

На жаль, природа не чекала від нас такого варварського відношення до довкілля і не передбачила в організмі людини міцного бар’єру проти хімічного забруднення атмосферного повітря. Та й ми не можемо індивідуально унебезпечити себе, як робимо це, наприклад, з питною водою, використовуючи різні фільтри. В стосунках з забрудненим повітрям ми залежимо лише від державних чи регіональних дій.

Особлива увага до цієї проблеми викликана хронічною дією атмосферних забруднень. Величезний промисловий потенціал, що був створений на відносно невеликій території України, став основним джерелом викидів шкідливих речовин у повітряне середовище. У 70-80 роках минулого століття обсяги викидів в атмосферу досягали 25-28 млн. тон на рік (понад 0,5 тонн на одну людину). До того ж в кілька разів виріс автомобільний парк країни. Біля 6,5 млн. вантажних та легкових автомобілів викидають в атмосферу до 2 млн.т. шкідливих речовин на рік. За прогнозними оцінками в 2010 р. викиди досягнуть 2,5 млн. т. За умови обладнання автомобілів нейтралізаторами вони можуть знизитися до 1 млн. т на рік.

Спостерігається збільшення поширеності доклінічних станів, порушень з боку основних захисних систем організму. Як наслідок – нові й нові захворювання. Коло замкнулося. Чіткі дані науковців свідчать, що низька якість атмосферного повітря в містах з металургійною промисловістю сприяє підвищенню загальної захворюваності та смертності населення, найменшій очікуваній тривалості життя при народженні.

Сьогодні, не дивлячись на багаторічний спад виробництва, обсяги викидів досягають 6-8 мільйонів тонн щорічно. У багатьох промислових містах рівні забруднення повітряного басейну продовжують залишатися значними і за останні 2 роки почали зростати.

У містах з високим рівнем забруднення повітря захворюваність населення хворобами серцево-судинної системи, дихальних шляхів, нервової системи, злоякісними новоутвореннями, туберкульозу та іншими хворобами на 20 - 40% перевищує рівні захворюваності у містах зі слабким забрудненням. Особливо страждають діти, організм яких більш чутливий до несприятливого впливу факторів довкілля з хронічною неспецифічною дією, алергенним чи мутагенним ефектом. Зростає кількість імунодефіцитів, що є однією з причин підвищення рівня інфекційних захворювань.

Біозабруднення атмосфери обумовлює додаткове навантаження на екосистеми. Назріло питання про вилучення з оточення людини рослин та трав, які потенційно небезпечні для хворих на алергію. Адже алергічні хвороби посідають одне з провідних місць. Найпоширеніший вид алергії – поліноз (сінна лихоманка) – реакція організму на пилок рослин, що проявляється навесні, влітку та восени. В даний час готується проект Закону України «Про заборону використання в озелененні населених пунктів рослин, що здатні викликати алергічні реакції», яким передбачено поступове (протягом 10 років) заміщення небезпечних в алергенному плані елементів озеленення населених пунктів на безпечніші. Вирішення даного питання вимагає забезпечення ресурсних можливостей з боку держави і підготовки фахівців. Необхідно створення аеробіоцентру, функціями якого було б визначення концентрацій пилку в атмосферному повітрі, ведення бази даних підключеної до європейської мережі спостережень і створення прогнозів і оповіщення для населення.

На теренах України мали і мають місце екологічно обумовлені захворювання, пов'язані з забрудненням атмосфери. Прийнято умовно їх віднести до групи екологічно обумовлених хвороб. Досить навести, як приклад, Чернівецьку алопецію дітей, альвеолярні бронхіти серед населення Комсомольська Полтавської області. Та й Чорнобильська катастрофа фактично є сумним прикладом розповсюдження через атмосферу радіоактивних забруднень на величезні відстані та території.

Відомо, що в залежності від рівня дії хімічного агента і його специфічності, з одного боку, та стану організму – з іншого, слід очікувати розвиток того чи іншого ефекту. Ключовий компонент – канцерогенні фактори навколишнього середовища.

В країні сформувався стабільний фон хімічних мутагенних та канцерогенних забруднень атмосферного повітря, води водойм, ґрунтів, що значно перевищує встановлені гігієнічні нормативи. Особливо це стосується пріоритетних груп канцерогенів – поліциклічних ароматичних вуглеводнів та їх індикаторних показників – бенз/а/пірену (БП), нітрозамінів, важких металів.

Головними чинниками забруднення довкілля канцерогенними факторами є:

- значні обсяги викидів канцерогенів у повітря, скиди стічних вод, накопичення канцерогенно небезпечних відходів;

- утворення великих геохімічних провінцій техногенної природи за рахунок багаторічної експлуатації гігантів індустрії на обмежених територіях;

- зростання рівня автомобілізації. За міжнародними оцінками, частка транспорту в руйнуванні озонового шару планети становить 12-13%. Як наслідок, підвищується надходження до Землі ультрафіолетового опромінювання, що призводить до збільшення онкологічних захворювань;

- проникнення канцерогенів у різні сфери життєдіяльності людини: повітря, воду, продукти харчування, товари побутової хімії, будівельні матеріали тощо.

Міжнародне агентство з вивчення раку до 85% пухлин у людей обумовлює впливом факторів навколишнього середовища та способом життя. Це ж агентство за класифікацією визначає більшість промислових об’єктів цілого ряду галузей народного господарства України як канцерогенно небезпечні для людини. Водночас інформативна оцінка реального стану забруднення довкілля України шкідливими чинниками, їх ролі в здоров’ї населення явно недостатня. Адже за міжнародними даними, оцінка загрози хімічних речовин окрім кількісних характеристик повинна базуватися також на якісних критеріях, що визначаються широким спектром біологічної дії: токсичності, кумулятивності, віддаленою дією, специфічним ефектом. У світі синтезовано майже 18 млн. хімічних речовин та сполук. Застосовується приблизно 5тисяч. Гігієнічно регламентовано лише 400-500. Більшість хімічних речовин не оцінювались за мутагенною та канцерогенною активністю.

Національний канцер-реєстр України свідчить, що в країні продовжується зростання захворюваності населення на злоякісні новоутворення та смертності від них. До недавнього часу онкологічна патологія проявлялась у кожної шостої жінки і четвертого чоловіка. Зараз мова йде про кожну п’яту жінку і кожного третього-четвертого чоловіка. Кумулятивний ризик розвитку новоутворень складає 28% у чоловіків і 18% - у жінок. Виходячи з динаміки змін у спектрі онкологічних захворювань та їх частоти, маємо усі підстави припустити, що людський організм, як біологічна система, чутливо реагує на негативні явища навколишнього середовища.

Таким чином, очевидно, що первинна профілактика раку повинна стати пріоритетним напрямком у зменшенні захворюваності населення на злоякісні новоутворення, а провідними ланцюгами - природоохоронні заходи та здоровий спосіб життя. До речі, експерти ВООЗ дійшли думки, що попередження контакту з канцерогенними факторами, вилучення їх із сфери життя людини на виробництві і в побуті може призвести до різкого (до 70%) зниження захворюваності людей на рак.

Для виконання завдань, що пов’язані із зниженням шкідливого впливу атмосферного повітря на здоров’я населення можна використати два основних підходи: перший – традиційний, який базується на управлінні джерелами викидів. Метою цього підходу є забезпечення дотримання національних вимог щодо якості атмосферного повітря. Цей підхід пов’язаний з проведенням моніторингу згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 343 від 9 березня 1999р. На підставі 6-річного досвіду з цього питання можна констатувати, що:

• ресурсна база лабораторій, які відповідають за проведення моніторингу, недостатня;

• перелік забруднювачів, що реєструються, дуже обмежений і замість розширення з часом тільки скорочується;

• автоматизовані станції контролю якості атмосферного повітря не впроваджуються; не вистачає програмних продуктів та інформаційних інструментів для збору та аналізу інформації;

• незважаючи на розгорнуту Європейську програму щодо скорочення вмісту часток пилу діаметром 2,5, 5, та 10 мкм в атмосферному повітрі (які вважаються одними з основних шкідливих забруднювачів повітря і значно підвищують смертність населення від раку легенів), на сьогодні в Україні відсутні ручні імпактори, та автоматизовані станції визначення мілкодисперсного пилу.

Другий підхід, не вступаючи в конфлікт з вищенаведеним, базується на управлінні здоров’ям населення. Він більш продуктивний, вимагає детального уявлення щодо просторово-часового розподілу концентрацій шкідливих домішок, кількісної оцінки впливу повітря на здоров’я.

В доповіді ВООЗ «Стан здоров’я в світі» (у 2002 р.) відмічено, що «Охорона здоров’я населення починається з оцінки факторів ризику для здоров’я, інформуванні щодо ризиків та розробці методів їх зниження, характеристики впливу факторів ризику на людей та ролі влади в захисті від ризиків». Новим для України є впровадження методології оцінки ризику для здоров’я населення, в першу чергу спрямоване на пріоритизацію природоохоронної діяльності в сфері охорони атмосферного повітря.

З 2003 р. в Запоріжжі здійснюється проект за підтримки Американської Агенції з охорони навколишнього середовища. У межах першого етапу проведений пілотний проект, присвячений оцінці ризику впливу забруднення атмосферного повітря на здоров'я населення. Були змодельовані рівні забруднення атмосферного повітря найбільш загрозливих промислових районів Запоріжжя – Заводського та Орджонікідзевського, отримані кількісні показники впливу довкілля на здоров'я дорослого та дитячого населення (оцінені дози хронічного аерогенного навантаження для різних груп населення, отримані індекси небезпеки для критичних органів та систем, розрахована додаткова кількість випадків смерті та захворюваності для населення, що підпадає під вплив окремих підприємств, розраховані індивідуальні та популяційні ризики для здоров'я населення м. Запоріжжя). Надалі проект охопить всі підприємства- забруднювачі промислової зони міста.

Міжнародна спільнота широко використовує цю методологію для характеристики якості атмосферного повітря, визначення збитків здоров’ю та оцінки економічної ефективності заходів щодо зниження викидів.

Використання нових наукових даних щодо оцінки ризику сприятиме виконанню міжнародних домовленостей та конвенцій – Конвенції про трансграничні забруднення повітря на великих відстанях, Кіотського протоколу, Стокгольмської, Орхуської конвенцій та інших міжнародних документів. При здійсненні програм щодо аналізу та управління ризиком використовується саме другий підхід, більш ефективний з управлінської точки зору.

Рекомендації:

• перегляд нормативних документів щодо якості повітря з урахуванням вимог директив Євросоюзу;

• проведення інвентаризації джерел викидів;

• удосконалення державного і виробничого контролю за дотриманням технологічних регламентів на підприємствах;

• оцінка ризику канцерогенезу для населення від викидів шкідливих речовин в атмосферу.

Клімат

На протязі останнього часу клімат на планеті змінюється щоденно, щосезонно та щорічно. Багаточисельні дані підтверджують, як додаткову кліматичну варіабельність, так і зміни у середньому кліматичному стані планети. Очікується, що відмінності у глобальних змінах середньої температури для 1990 та 2100 рр. від 1.4 сягатимуть до 5.8⁰С. Для більшої частини Європи підвищення температури склало 0,8⁰С в середньому по окремих країнах.

Глобальне потепління, яке спостерігається останні 50 років, пов’язують з необмеженою антропогенною діяльністю, яка супроводжується створенням газів від спалювання топливних речовин. Існують твердження, що прямі та опосередковані наслідки змін клімату негативно впливають на:

• економічну та соціальну сфери суспільства;

• здоров’я людини;

• генетичний апарат та пристосованість живих істот.

Доведено зв’язок між виникненням додаткових випадків смерті при змінах клімату. Окрему наукову зацікавленість викликають інфекційні хвороби, частота виникнення та зміна активності збудників яких тісно пов’язується з підвищенням температури та вологістю. Вважається, що загальний антропогенний тиск середовища, виникнення стихійних лих, дефорестація можуть змінювати властивості біологічних об’єктів оточуючого середовища. Робоча кліматична група ВООЗ (2004 р.) має докази щодо впливу глобального потепління, сезонності повеней на розповсюдження та перебіг малярії, лейшманіозів, енцефалітів, хвороби Лайма та жовтої лихоманки Нілу, токсикоінфекцій та ін. Розраховано, що при підвищенні середньої температури в бідних країнах, де ВВП на душу населення складає менше $6000 на рік, захворюваність діареєю збільшується на 5%. Вважається, що у 2000 р. 2,4% випадків діареї (із зареєстрованих випадків у світі) обумовлено підвищенням температури повітря.

Спираючись на основні документи, що схвалені 4-ю Міністерською конференцією з оточуючого середовища та здоров’я (Будапешт, 2004 р.), основними питаннями при вивченні та оцінці впливу кліматичних змін на стан здоров’я населення у XXI столітті є:

• загальні питання змін клімату і здоров’я населення;

• зміни клімату - інфекційні та паразитарні захворювання;

• зміни клімату-якість оточуючого середовища та здоров’я населення.

Це питання до сих пір не знайшло державної підтримки в Україні і тому законодавча база з цього приводу не розробляється.

Питна вода

Проблема якості питної води була і продовжує залишатися вкрай актуальною і надзвичайно гострою, оскільки за ступенем водозабезпечення Україна займає одне з останніх місць серед країн Європи, а за водоємкістю валового суспільного продукту перевищує їх у кілька разів. Стає очевидним, що водні ресурси України використовуються, а отже, і забруднюються у декілька разів інтенсивніше, ніж в інших країнах.

Практично всі поверхневі джерела за рівнем забруднення наблизилися до III класу, а склад очисних споруд і технології очищення води залишаються незмінними. Через це значна частина населення України одержує питну воду з істотними відхиленнями від нормативів.

Ця проблема хвилює з двох причин:

По–перше, вода є незамінним продуктом для життя людини;

По-друге, вживання недоброякісної води призводить до виникнення інфекційної та неінфекційної захворюваності, нерідко з тяжкими наслідками.

За даними ВООЗ, кожного року біля 25% населення світу підпадає під ризик захворювань, а практично кожний десятий мешканець планети страждає від вживання недоброякісної питної води.

Проблема суттєво загострюється тим, що існуючі технології передбачають широке застосування хлору, внаслідок чого в питній воді утворюється велика кількість токсичних хлорорганічних сполук, які характеризуються кумулятивною та канцерогенною дією.

В деяких регіонах країни відмічається погіршення стану підземних артезіанських вод, що використовуються для централізованого водопостачання без очистки.

Важке становище склалося із забезпеченням питною водою сільського населення, яке в основному використовує для питних потреб грунтові води. Дослідження їх якості свідчить про повсюдне бактеріальне та хімічне забруднення нітратами, пестицидами, міндобривами тощо. В 2004 р. близько 30% проб питної води, відібраних з джерел децентралізованого водопостачання, не відповідали нормативам за санітарно-хімічними показниками, близько 23% за бактеріологічними показниками (2000 р – відповідно 27,5 та 24,1%).

Тільки п'ята частина сіл мають побудовані за проектами системи питного водопостачання, майже половина з яких через недосконалу експлуатацію і тривалий термін служби працює з перебоями і не може забезпечувати постачання населення водою нормативної якості. У 14 областях України через природні й техногенні причини 1228 населених пунктів не мають гарантованих джерел водопостачання і їх населення змушене повністю або частково користуватися привізною водою.

Ситуація ускладнюється великим об’ємом стічних вод, які утворюються на території України внаслідок урбанізації. Так, в Україні на 1 га території приходиться 19,6 м³ стічних вод, в Росії – 6,6 м³, Білорусі -3,9 м³.

Нітратне забруднення ґрунтових вод відбувається внаслідок ненормованого використання в колективних господарствах та у приватному секторі мінеральних та, особливо, органічних добрив. Слід зауважити, що ефективних методів видалення нітратів з води в умовах децентралізованого водопостачання практично не існує. Забруднення води наднормативними концентраціями нітратів призводить до виникнення захворювання на водно-нітратну метгемоглобінемію у дітей, зниження загальної резистентності організму, що сприяє збільшенню рівня загальної захворюваності, в тому числі інфекційними та онкологічними хворобами.

Показники мікробного забруднення водних об'єктів України та інфекційна захворюваність населення, що пов’язана з водним фактором, дозволяють зробити висновок про незадовільний с стан водозабезпечення в країні.

Невідповідність якості питної води нормативним вимогам є однією з причин поширення багатьох інфекційних (холера, черевний тиф, вірусний гепатит А, дизентерія, сальмонельоз, ротавірусна інфекція тощо) та неінфекційних (хвороби системи травлення, серцево-судинної, ендокринної систем тощо) хвороб.

Особлива роль води в інфекційній захворюваності людей полягає в тому, що забруднення джерел водопостачання досягло такого рівня, коли застарілі технології очищення води не здатні очистити її від патогенів. Все важче провести межу між патогенними та непатогенними бактеріями та вірусами. Загальновідомі штами мікроорганізмів, що домінують на очисних спорудах, у водопровідній мережі стають стійкими до хлору, озону, інших дезінфектантів.

В країні відсутня реальна уява щодо масштабів вірусних інфекцій, які передаються перш за все через воду. В останні роки зареєстровані найбільші спалахи вірусних інфекцій. В 2000 році в Одесі і Бєлгород-Дністровському районі Одеської області виник спалах гострого гастроентеріту ротавірусної етіології, захворіло 3143 людини. Був доведений водний шлях передачі збудника.

Україна займає одне з перших місць в Європі за захворюваністю на вірусний гепатит А (ВГА). В 2003 році в м. Суходольску Донецької області зареєстрований водний спалах ВГА, захворіло 734 людини, з них 234 дитини. Спалах був пов'язаний з аварійним станом водопровідно-каналізаційної мережі міста.

В тому ж році мали місце 7 спалахів інфекційних захворювань, пов'язаних з вживанням недоброякісної питної води, внаслідок яких постраждало 933 особи, з них 375 дітей (Луганська, Дніпропетровська, Львівська, Донецька, Житомирська, Херсонська області).

В минулому році зареєстровано 5 спалахів вірусного гепатиту А. Чотири з них сталися в дитячих навчально-виховних закладах (3 – у загальноосвітніх школах Житомирської області, один – у школі-інтернаті Миколаївської області). Причинами спалахів послужили грубі порушення санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режимів, вживання недоброякісної питної води.

На якість питної води впливає вкрай незадовільний стан водопровідних мереж, зношеність яких в окремих регіонах складає від 40 до 70%, подача води за графіками, часті відключення об'єктів водопостачання від систем енергопостачання, що призводить до інтенсивного забруднення очищеної питної води збудниками інфекційних хвороб бактеріальної та вірусної природи.

Високий ступінь мінералізації питної води, який спостерігається в південній частині України, збільшує кількість захворювань хворобами шлунково-кишкового тракту, у тому числі гастритами, жовчно-кам'яною та сечо-кам'яною хворобами.

Якість води у Карпатському, Дніпровсько-придніпровському, на Поліссі та в деяких інших регіонах України, в якій спостерігається нестача мікроелементів (I, Zn, Сu, F тощо), також впливає на виникнення і перебіг хвороб. Вплив питної води з відхиленнями від діючих нормативів на поширення такого роду хвороб в Україні ще потребує вивчення.

Набуло широкого розповсюдження альтернативне водопостачання за рахунок розфасованої води. Нерідко відсутність сучасних технологій підготовки такої води та відповідної нормативної документації призводить до появи на ринку води, якість якої нижча за водопровідну. Так, за даними Інституту гігієни та медичної екології АМНУ 32% проб дослідженої бутильованої води з різних регіонів України за мікробіологічними показниками не відповідали якості гігієнічним нормативам. Тобто, це теж проблема, яку необхідно вирішувати.

Найближчим часом Уряд планує розглянути питання «Про Міжвідомчу та регіональну комісії з реалізації Загальнодержавної програми «Питна вода України» на 2006-2020 р.», що сприятиме взаємодії та координації роботи міністерств, інших центральних і місцевих органів влади у цьому життєво важливому питанні.

Рекомендації.

Основними пріоритетами для дій щодо поліпшення якості питної води є:

• охорона і поліпшення стану джерел водопостачання;

• оновлення водопровідно-каналізаційних мереж;

• удосконалення та впровадження нових технологій водопідготовки та очищення стічних вод;

• удосконалення контролю якості питної води;

• гармонізація нормативних документів і методичної документації з вимогами директив ЄС.

Забруднення ґрунтів

Грунт, як депо накопичення різних хімічних інгредієнтів та продуктів їх перетворення, є найважливішою складовою навколишнього середовища.

Землі України забруднюються хімічними речовинами внаслідок порушення правил внесення і зберігання мінеральних та органічних добрив, пестицидів, осаду з повітря різних груп ксенобіотиків з викидів в атмосферу промислових підприємств і автотранспортних засобів. Внаслідок аварії на ЧАЕС забруднено радіонуклідами понад 8,4 млн. гектарів земель, у тому числі 3,5 млн. орних. Взагалі в Україні відсутні незабруднені грунти. В легкій ступені деградації знаходяться 38%, помірній – 46, сильній – 15, крайній – один відсоток грунтів.

Аварії на каналізаційних мережах, відсутність каналізування багатьох населених місць взагалі, накопичення дощових вод та мулу при недостатній ефективності роботи дощової каналізації, відходи тваринницьких комплексів (ферм) та індивідуальних господарств обумовлюють біологічне забруднення грунтів за бактеріальними та гельмінтологічними показниками, збудниками інфекційних та паразитарних хвороб.

Різноманітні ксенобіотики, що потрапляють у землю, а потім через природні ланцюги в організм, можуть залежно від своїх хімічних та біологічних властивостей, поглинутої дози та ступеня адаптаційно-компенсаторних резервів людини негативно впливати на стан здоров’я і викликати різні хвороби (солі важких металів можуть підвищувати ризик виникнення макроелементозів, гепатитів, кардіо -, нефро- та енцефалопатій, новоутворень тощо; канцерогенну дію мають нітрати; стічні води та їх осади стають причиною паразитарних та інфекційних захворювань).

В сучасних умовах розвитку населених місць значних змін зазнало функціональне значення промислових територій, - частина їх передається в загальне користування, під розвиток громадського та житлового будівництва. У зв’язку з цим особливого значення набуває гігієнічна оцінка територій колишніх промислових майданчиків, санітарно-захисних зон, полігонів та звалищ побутового і будівельного сміття, які впродовж багатьох років зазнавали інтенсивного забруднення чинниками малої інтенсивності.

Забруднення навколишнього середовища після аварії на Чорнобильській АЕС справляє не тільки прямий вплив на здоров'я людини, але й побічний при зміні екологічної рівноваги у природі. Мікроорганізми, як первинні деструктори різних сполук, найшвидше реагують на забруднення біосфери. Взаємодія їх з радіонуклідами різноманітна і може призвести до збіднення біоценозів, стимуляції розвитку біоти, до генних мутацій, елімінації. Не виключена можливість участі мікроорганізмів у міграції та транслокації радіонуклідів з ґрунту в рослини.

Наявність стимулюючого ефекту має, поряд з позитивною оцінкою, негативний бік через можливість стимуляції збудників антропогенних і зоонозних інфекцій, що попадають в грунт.

Необхідно візуалізувати сучасний стан забруднення ґрунтів в населених місцях та розробити гігієнічні підходи до застосування методології геоінформаційних систем для картографування територій.

Одним з найвагоміших забруднювачів ґрунтів в екологічному і медичному плані являються відходи.

Проблема поводження з промисловими, твердими побутовими і сільськогосподарськими відходами впритул стикається з охороною навколишнього середовища від забруднення хімічними і біологічними компонентами, що постійно присутні в них, а також захистом здоров'я населення, що знаходиться в зоні їх безпосереднього чи непрямого впливу.

Тверді відходи – важлива екологічна проблема, що викликає найбільшу заклопотаність жителів. Їх найчастіше відвозять подалі з міст, за принципом «з ока геть»; закопують у землю, викидають у море. Екологічні і санітарно-гігієнічні наслідки поховання сміття – через забруднення підземних вод і ґрунту – виявляються не відразу, а через роки і навіть десятки років, однак цей вплив не менше, ніж атмосферне забруднення чи безпосередній вплив на вододжерела. До того ж, неправильне поховання відходів – проблема наших нащадків.

У процесі розвитку цивілізації людство неминуче перетворює свою планету у величенний смітник, а природа не має механізмів утилізації і знищення відходів, вироблених суспільством, тому останні накопичуються в біосфері в геометричній прогресії. Неухильно росте кількість побутових відходів. Загальна кількість накопичених в Україні промислових відходів становить понад 25 млрд. т. , з них 4 млрд. токсичних. Щорічно утворюється до 40 млн. м³ твердих побутових відходів і сотні млн. т. – сільськогосподарських.

Прийнятий в країні Закон «Про відходи» діє неефективно. Дотепер не створена відповідна інфраструктура і надійне фінансування заходів щодо поводження з відходами. Енергія після спалювання частини твердих побутових відходів «йде на вітер», у той час як у ряді закордонних країн вона використовується поруч промислових підприємств, у багатьох закордонних країнах ТПВ сортуються і йдуть на переробку.

У складі твердих відходів є важкі метали, пестициди, нітрати, цілий ряд шкідливих хімічних сполук (бензол, діхлоретилен і т. і.), в них присутня велика група збудників інфекційних захворювань (дизентерії, правця, лептоспірозу тощо), паразитарних хвороб (аскаридозу, трихоцефалозу та ін.).

Хімічна і біологічна характеристика сільськогосподарських відходів – найбільш небезпечної з них групи відходів тваринництва, що містить значну кількість органічних речовин, свідчить про їх бактеріальну забрудненість, наявність ряду патогенних мікроорганізмів (стафілококи, сальмонелу), а також яєць геогельмінтів.

Згадані токсичні інгредієнти, а також збудники ряду інфекційних і паразитарних хвороб становлять реальну небезпеку негативного впливу на здоров'я населення в зонах нагромадження відходів, особливо приймаючи до уваги тривале надходження десятків різних інгредієнтів у навколишнє середовище, низький рівень технології переробки й уніфікації відходів у сучасних умовах. Найбільша загроза виникає в районах великих і середніх міст, особливо міст із кількістю населення до 100 тисяч чоловік, де більшість смітників знаходиться в незадовільному санітарно-гігієнічному стані.

Ситуація, що склалася в Україні з нагромадженням відходів, викликає тривогу тому, що незважаючи на зниження виробництва, вона не поліпшується. Місця нагромадження ТПВ часто не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. Більшість відходів (80%) надходить у поверхневі сховища, неорганізовані смітники, що приводить до забруднення навколишнього середовища. Ситуація ускладнюється тим, що кожний другий смітник ТПВ продовжує приймати промислові відходи ІІ-І класів небезпеки, що містять безліч різних токсичних речовин.

В Україні розташовано понад 8000 різних установ та організацій, діяльність яких призводить до утворення радіоактивних відходів. З них біля 5 тисяч промислових підприємств, медичних установ та наукових закладів, що використовують радіоактивні речовини та джерела іонізуючого випромінювання. Збір, транспортування, переробка, кондиціювання та збереження цих відходів забезпечується силами Українського державного об’єднання "Радон", в складі якого діють шість спецкомбінатів, п'ять з них мають пункти зберігання радіоактивних відходів. Сьогодні технічне оснащення міжобласних спецкомбінатів (що споруджувалися в 1965-1970 рр. з експлуатаційним терміном 30 років) об'єднання "Радон" та станцій дезактивації не відповідає сучасним вимогам радіаційної безпеки. Невирішеними залишаються питання здачі на збереження спецкомбінатам об'єднання "Радон" закритих джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ) з терміном використання, що закінчився, для підприємств - банкрутів чи тих, що припинили свою діяльність та передачі високоактивних ДІВ, що використовувалися в дослідницьких установах.

Фіксуються ситуації з незаконним завезенням на територію України з інших держав відходів та небезпечних хімічних речовин. Яскравим прикладом являється проблема з хімічними відходами («Премікс»), що поступили до Закарпатської області з Угорщини. Ситуація створила екологічну і медичну загрозу для жителів місцевості, де були складовані вищезазначені відходи. Зараз вживаються необхідні заходи по вивозу, опрацюванню шляхів утилізації відходів та детоксикації території, де вони зберігались.

Рекомендації

Основні пріоритети у сфері поводження з відходами з метою зменшення ризику для здоров'я:

- удосконалення законодавства для здійснення державного контролю та нагляду за промисловими та побутовими відходами;

- створення системи поводження з відходами (збирання, сортування та перезатарювання, нагромадження, транспортування, ідентифікація, інвентаризація, утилізація та видалення);

- переробка промислових і побутових відходів та розвиток вторинного ресурсовикористання;

- розроблення і впровадження методики проведення оцінки та попередження ризику для здоров'я населення від нагромадження відходів і пестицидів.

Продукти харчування

Харчування – один із керованих факторів, що найбільш суттєво впливає на стан здоров’я населення, забезпечує високий рівень якості життя населення. Повноцінний харчовий раціон, якість і асортимент продуктів харчування, їх доступність є основою профілактики аліментарних та аліментарно обумовлених захворювань, збереження довголіття населення.

За оцінками експертів ВООЗ, здоров’я громадян на 50% залежить від соціально-економічних умов і способу життя, найважливішою складовою якого є харчування. У більшості країн Європи, а також у Японії, США, Канаді питання харчування населення, відповідно до національних програм, підняті на державний рівень і знаходяться під постійною увагою урядів. Тому саме тут вдалося досягти зниження рівня захворюваності і смертності від серцево-судинних та інших захворювань на 30 - 40%, майже у 90% населення попередити розвиток карієсу. Доля харчування у цих процесах склала до 40% серед усіх діючих чинників.

Підписавши Всесвітню декларацію і План дій в галузі харчування (Рим, 1992 р.), уряди держав-учасниць, в т.ч. Україна, зобов’язалися ліквідувати або значно скоротити голодування в тяжкій формі і широко розповсюджений частковий голод, пов’язаний з недостатністю певних нутрієнтів, недостатнє харчування, особливо серед дітей, жінок і літніх людей, захворюваність на інфекційні і неінфекційні хвороби, що пов’язана з безпекою продуктів харчування, недостатність йоду і вітаміну А, інших важливих мікроелементів, в тому числі заліза, а також соціальні та інші перешкоди оптимальному грудному вигодовуванню.

З наведених першочергових завдань в Україні виконується лише одне – відповідно до вимог ЮНІСЕФ налагоджується йодування кухонної солі.

Важливість раціонального харчування для населення України, можна проілюструвати такими матеріалами. Енергетична цінність раціону п’ятої частини населення України нижча за 2100ккал, що за визначенням ВООЗ нижче від порогу бідності. За даними Держкомстату (2003 р.) в порівнянні з 2000 р. різко (на 10-15%) знизилось споживання біологічно цінних продуктів тваринного походження: м'яса і м'ясопродуктів, молока і молочних продуктів, риби, яєць. Зменшилося споживання овочів і фруктів.

Розбалансоване харчування призводить до дефіциту тваринного білка, вітамінів, особливо антиоксидантного ряду /А, Е, С/, макро- і мікроелементів (йоду, заліза, кальцію, фтору, селену). Таке явище стало масовим, постійно діючим негативним чинником, який загрожує фізичному і інтелектуальному здоров'ю нації та сприяє розвитку і різкому зростанню серед населення хронічних неінфекційних захворювань (серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, хвороб обміну, онкологічних), які набувають епідемічного характеру. Поширюється соціально обумовлені інфекційні хвороби такі, як туберкульоз, зростанню якого також сприяє недостатнє білкове харчування.

Одноманітне жиро-вуглеводне харчування більшої частини населення призводить до збільшення маси тіла, яку мають 30% жінок, 15% чоловіків та 10% дітей. Збільшення маси тіла прискорює розвиток атеросклерозу, веде до артеріальної гіпертензії, неінсулінзалежного діабету та онкологічних захворювань. Соціальні наслідки цього явища дуже значні, бо призводять до втрати працездатності та ранньої інвалідизації.

Окремо слід виділити проблему, пов’язану з генофондом та інтелектом нації. Мова йде про ліквідацію дефіциту йоду, селену та інших мікроелементів, що за даними ВООЗ призводить до серйозних захворювань, в тому числі важких неврологічних, пов’язаних з втратою інтелекту.

На значній території України, де проживає біля 15 мільйонів чоловік, в раціонах харчування не вистачає життєво необхідних мікроелементів. До того ж, частина цих ендемічних територій була забруднена радіонуклідами після аварії на Чорнобильській АЕС. Як наслідок, на сьогодні в країні хворіють на порушення ендокринної системи, обміну речовин біля 3,5 млн. людей, з них 0,8 млн. дітей до 14 років. Погіршується репродуктивне здоров’я, що в майбутньому призведе до неможливості відтворення населення, зниження якості трудового та інтелектуального потенціалу.

У свій час Кабінетом Міністрів України (Постанова № 1418 від 26 вересня 2002 року) було прийнято Державну Програму профілактики йодної недостатності у населення на 2002-2005 роки. Досягнуто певних успіхів у профілактиці цієї патології. Разом з тим, з використанням тільки неорганічного йоду (йодованої солі, води, окремих харчових продуктів) не можна забезпечити її високу ефективність. Тому вченими різних країн ведеться пошук засобів, які містять органічні сполуки йоду та інших мікроелементів, що значно підсилює профілактичні заходи подолання йодної недостатності. Хороші напрацювання в цьому плані мають вчені України.

Гостро стоїть проблема якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини. Споживання неякісних харчових продуктів (з вмістом антибіотиків, гормонів, пестицидів призводить до порушень здоров’я, зростання частоти народження дітей з вродженими вадами. Залишається невирішеним питання про біологічну безпеку, що пов'язана з використанням генетично модифікованих організмів у виробництві продуктів харчування. Додаймо, що раціональне, науково обгрунтоване харчування має непересічне значення для попередження розвитку онкологічних хвороб – в межах 35-50 % за даними ВООЗ.

Хвилює недостатня підготовка лікарів стосовно вимог до раціонального харчування різних вікових та професійних груп населення, новітніх досягнень дієтології та корекції раціонів харчування за допомогою біологічно активних добавок та спеціальних продуктів харчування.

Порушені стосунки з міжнародними організаціями - ФАО, ВООЗ, ЮНІСЕФ, Комісією Codex Alimetanrius та іншими по напрацюванню продовольчих стандартів, що створює додаткову перешкоду для України на шляху входження в Європейський Союз та Міжнародну торгівельну організацію.

Окремим пунктом стоїть питання щодо створення системи біобезпеки. Вона потребує:

• розробки системи маркування генетично модифікованої продукції, що імпортується;

• системи контролю та моніторингу за її обігом;

• створення відповідної ресурсної бази для контролю та моніторингу обігу генетично модифікованої продукції (достатньої кількості підготовлених кадрів та відповідно оснащених лабораторій);

• визнання легітимною методології визначення ризиків впливу довкілля на здоров'я населення та наукове обґрунтування критеріїв визначення ризику від використання генетично модифікованої продукції;

• розробки механізму інформування щодо генетично модифікованої продукції (відповідно до Орхуської конвенції);

• поширення просвітницької діяльності щодо можливих медичних наслідків дії генетично модифікованих організмів.

Рекомендації

1. На державному рівні:

- подальше удосконалення нормативно-правової бази;

- контроль за якістю та безпекою продовольчої сировини , харчових продуктів, в т.ч. біотехнологічної продукції, особливо виготовленої на основі генетично модифікованих організмів;

- підвищена увага до продуктів дитячого харчування;

2. На регіональному рівні:

- перехід на систему виробництва харчових продуктів гарантованої якості;

- організація санітарної просвіти населення щодо профілактики харчових отруєнь та аліментарної профілактики негативного впливу дії чинників довкілля.

Іонізуюче випромінювання

Проблема, котра хвилює народ України. Лічені місяці лишилися до 20-ти річчя з дня чорної біди України – катастрофи на Чорнобильській АЕС. Вчені-медики з перших днів включилися у вирішення її медико-екологічних проблем. Багато зроблено. Але сьогодні повинні реалізовуватися нові підходи до мінімізації медичних наслідків аварії:

- нормалізація життєвого укладу, активація виробничої діяльності постраждалого населення;

- особлива увага здоров'ю постраждалих дітей та молоді;

- опанування «уроків Чорнобилю».

Головним же завданням був і залишається захист здоров’я конкретної людини. А відтак – народу України.

Для жителів забруднених територій "аварія продовжується", бо пролонговане опромінення існує. А механізми переходу від захисту населення в ситуації радіаційної аварії до захисту чи дій в умовах пролонгованого опромінення, як і критерії визначення "кінця аварії", до цього часу не мають наукового і нормативного обґрунтування. Їх потрібно створити шляхом доповнення до Норм радіаційної безпеки.

Гостро стоїть проблема довготермінового (пролонгованого) опромінення – опромінення залишками технологій з підвищеним вмістом природних та штучних радіонуклідів (уранових виробництв, гірничодобувної промисловості тощо), або слідами аварій минулого. Тільки в районі Дніпродзержинська, в тому числі і в границях міста на площі 270 га знаходиться 9 місць технологічних залишків уранового виробництва масою більше 42 млн. тонн загальною активністю не менше 3,6-10¹⁵ Бк. Для порівняння: в ситуації аварії на ЧАЕС на території України випало радіоцезію такою ж активністю. Ці джерела пролонгованого опромінення практично не регламентуються відповідними нормативними документами.

Вагомий радіаційний фактор довкілля – радон, природний газ, продукт розпаду урану, який створює найбільші дози опромінення – 4,5 мЗв на рік (біля 65% середньої сумарної дози населення України, Для довідки: середні дози опромінення населення в ситуації аварії на ЧАЕС, сьогодні в 5-10 разів менші).

Проблема радону – типова для країн з помірним кліматом. За оцінками міжнародних організацій радон обумовлює до 45% випадків загальної смертності від раку легенів. Тому майже у всіх країнах Європи, в США, Канаді, Росії за останні роки впроваджено відповідні програми.

Близько 20% житла країни (в основному одноповерхові будівлі) не відповідає вимогам санітарного законодавства щодо цього фактору. Кількість можливих раків легенів від радону в повітрі приміщень на території України становить 8-10 тисяч випадків на рік. Прямі збитки для країни за рахунок неучасті померлих осіб в ВВП складають до 400 мільйонів гривень на рік. До того ж через неефективність профілактики та низький рівень діагности, рак легенів діагностується на 3-4 стадії. Вартість його лікування державі і пацієнтам коштує до 800 мільйонів гривень у рік.

Не менш важливою є проблема, пов'язана із захистом здоров'я населення в ситуації Чорнобильської аварії. Дози опромінення сьогодні навіть в населених пунктах зон відселення одного порядку з дозами від інших "неаварійного" походження джерел. По даним дозиметричної паспортизації в 1705 населених пунктах від усіх (біля 2200), віднесених до категорії "постраждалих", дози опромінення нижчі 1 мЗв в рік. За вітчизняними та міжнародними нормативами при таких дозах передбачається проживання по радіаційному фактору без обмежень. Але зростання захворювання населення цих територій на хвороби, які не можуть бути пов'язаними з опроміненням, свідчить про багатофакторність аварії по негативному впливу на здоров'я. Це і почуття тривоги за своє і своїх близьких здоров'я (психогенний фактор), підрив економіки сім'ї, загострення ендемії територій тощо. Досвіду мінімізації наслідків від названих факторів в ситуаціях аварій в світовій практиці не існує. Потрібні спеціальні дослідження. Очевидно одне: підвищення економіки сім'ї – пріоритет в проблемі збереження здоров’я її членів.

5 вересня 2005 р. члени Чорнобильського форуму розглянули у Відні доповідь ООН «Чорнобиль: істинні масштаби аварії», в якій використані експертні оцінки більш ніж 100 вчених. Голова форуму д-р Бертон Беннетт підкреслив, що уряди трьох найбільш постраждалих країн (Україна, Росія, Білорусь) зрозуміли, що їм «необхідно знайти чіткий шлях просування вперед і що прогрес повинен базуватися на раціональному консенсусі відносно екологічних, медичних та економічних наслідків і на деяких добре підготовлених рекомендаціях і підтримці міжнародного співтовариства».

Найбільш вагомою проблемою охорони здоров’я, що визвана аварією, являється руйнуючий психологічний вплив відсутності точної інформації, який знаходить свій прояв в негативних самооцінках здоров’я, впевненості в скороченні тривалості життя, апатії, неготовності вести здоровий і продуктивний спосіб життя.

Рекомендації

1. На державному рівні:

• переглянути та пом’якшити у світі нових даних існуюче «зонування» територій, в першу чергу районів «суворого контролю»;

• переглянути державні програми реабілітації та соціальних пільг з метою підвищення адресності пільг,надання допомоги тим, хто дійсно її потребує;

• піднести економіку радіаційно забруднених регіонів;

• запровадити довгостроковий моніторинг радіонуклідів цезія та стронція з метою безперервного інформування населення – основи зменшення почуття тривоги за своє та своїх близьких здоров’я.

2. На місцевому та регіональному рівні:

• забезпечити інформованість населення з питань радіоактивного забруднення територій, місцевих харчових продуктів, методів приготування їжі, які знижують надходження радіонуклідів в організм, особливо продукція лісу –етнічного компоненту дієти населення цих територій.

• покращити первинну медичну допомогу, посилити пропаганду здорового способу життя.

Найважливішим завданням є підготовка та затвердження державної програми по зменшенню опромінення радоном населення країни в побуті, на робочих місцях і, в першу чергу, дітей в дошкільних закладах та школах.

Неіонізуюче випромінювання

Інтенсивний розвиток господарської, інформаційної, оборонної та іншої діяльності людини призвів до виникнення нового небезпечного фактору навколишнього середовища - електромагнітного забруднення. Головні джерела фактору - радіо-, телевізійні, радіолокаційні станції, лінії електропередач високої та надвисокої напруги. З 1994 року в Україні з’явилася велика кількість радіостанцій стільникового, супутникового, пейджингового, транкінгового зв'язку (понад 50000 об'єктів). Щорічний їх приріст становить понад 7500. Всі вони вносять суттєвий вклад в загальне електромагнітне забруднення довкілля, яке поряд з хімічним і радіаційним є одним з найбільш масштабних видів забруднення, що викликає об'єктивну стурбованість багатьох країн світу.

Вважають, що кожні десять років рівень "електромагнітного забруднення" навколишнього середовища, особливо у великих містах, збільшується в 10-15 разів. Найбільш поширеними джерелами електромагнітного випромінювання в населених місцях являються засоби мобільного радіозв'язку.

Негативний вплив цього фактору на здоров'я людини з кожним роком збільшується. Дослідження науковців різних країн свідчать, що електромагнітне випромінювання негативно впливає на нервову, серцево-судинну, ендокринну, імунну системи, сприяє виникненню ряду неспецифічних хвороб, в тому числі раку головного мозку, молочної залози у жінок, лейкемії у дітей. ВООЗ включила проблему електромагнітного забруднення навколишнього середовища в перелік пріоритетних проблем людства.

Основні пріоритети в діях щодо зменшення ризику для здоров'я населення від неіонізуючого випромінювання:

• проведення обліку основних стаціонарних джерел неіонізуючих випромінювань в населених пунктах України з визначенням санітарно-захисних зон і зон обмеження забудови;

• визначення реального експозиційного навантаження населення неіонізуючими випромінюваннями;

• удосконалення існуючої нормативно-методичної документації.

Акустичне забруднення

Більше 60% населення України проживає в зонах акустичного дискомфорту. Недосконалість нормативно-законодавчої бази, відсутність економічних важелів регулювання допустимих рівнів шуму веде до зростання акустичного забруднення населених місць. Існуючі стандарти не мають правового та соціально-економічного обґрунтування, не гармонізовані із світовим законодавством.

Таким чином, на сьогодні існує тенденція до розширення площ акустичного дискомфорту на сельбищних територіях. Недосконалість законодавчо-нормативної бази, неузгодженість вітчизняної і закордонної методології оцінки впливу в галузі захисту населення від високих рівнів звуку, відсутність економічних важелів регулювання допустимих рівнів звуку на сельбищних територіях є причиною зростаючого безконтрольного акустичного забруднення міст.

Дія акустичної енергії на людину може виявлятися:

- ушкодженням слухової функції з виникненням тимчасової або постійної втрати слуху;

- порушенням здатності передавати та сприймати звуки мовного спілкування;

• подразненням, неспокоєм, порушенням сну, відволіканням уваги від звичайних занять;

• зміненням фізіологічних реакцій, що властиві людині на стресові сигнали;

• дією на психічне і соматичне здоров'я;

• дією на трудову діяльність і продуктивність праці.

Звук є одним з нестерпних подразників в нічний час: він порушує сон і відпочинок людини після трудового дня, призводить до того, що втома поступово перетворюється в хронічну, що сприяє розвитку інших різноманітних захворювань в т.ч. гіпертонічної хвороби. Відзначено підвищення частоти використання седативних препаратів населенням, що проживає в дискомфортних акустичних умовах.

Рекомендації:

• удосконалення гігієнічних нормативів, оцінки і розрахунку акустичних показників для різних джерел звуку;

• розроблення поточних та перспективних карт акустичного забруднення міст;

- зниження акустичного навантаження на населення і працівників транспортних засобів;

- зменшення втрат, пов'язаних із зниженням працездатності і захворюваністю в умовах акустичного забруднення;

- розроблення та впровадження економічних важелів регулювання акустичного навантаження.

Внутрішньо житлове середовище

Фахівці ВООЗ, ряду європейських країн та США вважають, що внутрішнє середовище житла є основним джерелом факторів ризику для здоров'я населення. Людина в приміщеннях проводить 80-86% неробочого часу. Доведено, що повітряне середовище закритих приміщень більш забруднене (в 2-10 разів), ніж повітря населених місць. В ньому знаходиться понад 400 хімічних речовин, аерозолів, бактерій, грибів, пилових кліщів тощо, які ведуть до збільшення захворюваності на рак легенів (бенз(а)пірен, формальдегід, оксиди азоту, радон), алергічні захворювання, в тому числі на бронхіальну ядуху (порох, грибки, пилеві кліщі), інфаркти міокарду (паління, монооксид вуглецю), хвороби крові (бензол, толуол, ксилол).

Сучасні технічні рішення електрозабезпечення, опалювання, холодного і гарячого водопостачання, відведення стічних вод, сміттєвидалення, ліфтового обслуговування призвели до зміни виваженості в житловому середовищі фізичних (шум, вібрація, електричні і магнітні поля, інсоляція, освітленість, іонізуючі і неіонізуючі випромінювання, радон), хімічних та біологічних чинників як факторів ризику для здоров'я мешканців. Зазначені шкідливі чинники діють комплексно і негативно впливають на найбільш уразливі вікові категорії населення впродовж більшого часу, ніж в довкіллі.

Мікрокліматичні умови можуть ускладнювати перебіг серцево-судинних захворювань, хвороб обміну речовин.

Рекомендації:

• удосконалення гігієнічних і будівельних норм та правил спорудження і реконструкції житлового фонду та умов проживання;

• гармонізація нормативно-правових актів і методологій оцінки якості внутрішнього середовища житла з вимогами директив ЄС.

Нові підходи до екології і здоров'я

Відоме співвідношення генетичних і екологічних чинників, факторів способу життя і системи охорони здоров'я (20 %, 20 %, 50 %, 10 % відповідно) у їх можливості впливати на здоров'я не відображає дійсність у регіонах зі значним антропогенним навантаженням та тих, що вважаються зонами екологічного лиха. На цих територіях відсоток впливу несприятливих чинників середовища на здоров'я може бути значно більшим і повинен вираховуватися окремо.

При цьому необхідно приймати до уваги, що епідеміологічні дослідження в галузі гігієни довкілля є високозатратними, і більшістю подібні проекти реалізуються за участі кількох держав, часто під егідою ВООЗ.

В останні 30 років у світі для оцінки ступеню впливу чинників довкілля на здоров'я застосовують методологію оцінки ризиків.

Цей вид аналізу є найбільш прийнятним в управлінських рішеннях, оскільки допомагає:

- співставити ризики різної етіології і визначити найбільш значущі;

- характеризувати кількісно потенційну і реальну шкоду здоров'ю населення;

- визначити пріоритетність існуючих загроз;

- сформулювати ефективну стратегію і тактику регулювання ризиків.

Необхідно визнати, що впровадження методології оцінки ризиків в практику прийняття управлінських рішень стримується окрім звичайного консерватизму посадових осіб і їх радників, відсутністю в Україні відповідної нормативної документації. Рідкісними є і систематизовані комп'ютерні бази токсикометричних даних та залежностей доза-ефект, які необхідні для оцінки ризику.

В сучасній Україні, де в умовах постійного і значного забруднення атмосферного повітря проживають майже 30 мільйонів людей, оцінка ризику впливу антропогенних чинників та можливих збитків для здоров‘я населення набуває першочергового значення. Так вирішується проблема у більшості розвинених країн, де широко застосовуються найновіші міждисциплінарні знання, соціальна інформація та імовірнісна оцінка ризику для здоров’я населення від забруднення довкілля. При цьому виходять з того, що постійна присутність у довкіллі речовин, потенційно небезпечних для здоров’я людини факторів ризику, завжди створює той чи інший ступінь реального ризику. Якщо фактори (джерела) ризику є якісною ознакою небезпеки, то ризик для здоров’я характеризує небезпеку кількісно.

Отримані за останні десятиліття дані про вплив ксенобіотиків на імунну систему організму людини сприяли появі нового напрямку медицини - імунотоксикології. Його розвиток безпосередньо пов’язаний із вирішенням питань нормування імунотоксичних сполук, що з одного боку важливо для гігієнічної оцінки якості навколишнього середовища, з іншого - для оцінки ризику, прогнозування і попередження впливу факторів довкілля на здоров"я населення. Все це є основою первинної профілактики захворювань як алергічного, аутоімунного, інфекційного походження, так і злоякісних новоутворень, передумовами яких є пригнічення імунної системи.

Відтак наукове обґрунтування основних принципів визначення ризику дії комплексу факторів довкілля стає одним з перспективних напрямків первинної і вторинної профілактики імуноопосередкованої патології.

Використання методології ризикових оцінок дозволяє приймати ефективні управлінські рішення стосовно покращання здоров'я населення за рахунок обґрунтування пріоритетів екологічної політики на територіальному та місцевому рівнях, розробки механізму і стратегії дій, що віддають перевагу регулюванню тих джерел і чинників ризику, які представляють найбільшу загрозу для здоров'я. Створюється підґрунтя для розрахунків економічної ефективності розроблених профілактичних заходів, аналізу стратегій і механізмів реалізації різних регулюючих заходів та прогнозування стану здоров'я, вирішення питань медичного та екологічного страхування медико-екологічного аудиту підприємств. Без вирішення наведених питань стає проблематичним вступ України до WTO.

Гострою залишається проблема створення в Україні інформаційної системи щодо навколишнього природного середовища і здоров'я, структурованої за рекомендованою ВООЗ моделлю DPSEEA (Driving forces - Pleasure – State – Exposure - Effect - Action). Вибір набору індикаторів і заснування такої системи в Україні дозволили б:

- проводити моніторинг виконання Національного плану дій з гігієни довкілля та інших програм у цій сфері;

- підвищити якість управління в галузі гігієни довкілля за рахунок виділення пріоритетів;

- забезпечити коректне співставлення становища в Україні з ситуацією в інших країнах Європи;

- створити базу для наукових досліджень;

- полегшити доступ громадськості до інформації щодо середовища і здоров'я і тим самим забезпечити виконання Орхуської конвенції.