6.3 Рекомендації до глави 6.
У зв’язку з тим, що результативність, успіх впровадження державної екологічної політики в Україні визначається рівнем та характером залучення широкої громадськості до цієї роботи, необхідно зробити наступне:
Вдосконалити вже існуючі процедури і механізми (згідно українського законодавства), що забезпечують реальну участь громадських екологічних організацій (ГЕО) у справі розробки стратегій, програм екологічного розвитку.
Створити в державних установах, які відповідають за реалізацію екологічної політики, нові механізми та процедури, що забезпечували б участь громадськості у прийнятті рішень.
Підтримати з боку держави функціонування координаційних структур ГЕО на національному та регіональному рівні.
Приклади питань, що були розглянуті на засіданнях Громадської ради та ухвалених рішень. Надати організаційну, матеріально-технічну допомогу у діяльності Громадських Рад при Міністерствах, відомствах, органах місцевого самоврядування.
Створити широкі можливості доступу ГЕО до об’єктивної та актуальної екологічної інформації через функціонування загальнодержавної інформаційної системи.
Включити представників ГЕО в національні механізми або процедури реалізації екологічної політики (такі як: Національна Комісія зі сталого розвитку, Стратегічна Рада з розвитку державної політики).
Розширити можливості реалізації можливостей законодавчої ініціативи ГЕО через оприлюднення на веб-порталі Верховної Ради України законопроектів, які розглядаються в комітетах ВР, з тим, щоб громадськість мала можливість внести пропозиції до ухвалення законів.
Розширити умови участі громадськості у формування екологічної культури, підвищення поінформованості громадськості через ЗМІ, формальну та неформальну освіту.
Першочергові кроки:
1. Проголосити в одному з указів Президента України екологiчну полiтику серед семи головних прiоритетiв дiяльностi, а критерiєм якостi президентського управлiння - зростання індексу людського розвитку, що відображає збалансованість економiчної, екологiчної та соцiальної компонент суспільної якості життя.
2. Здійснити реформу системи органів управління, регулювання та контролю у сфері охорони довкілля, природокористування та збалансованого розвитку. Ліквідувати ресурсні держкомітети, забезпечивши розмежування управлінських та господарських функцій, незалежність регулювання, управління, експертизи та контролю. Відповідно до ст.20 профільного Закону, Міністерство довкілля має насправді стати головним робочим органом розробки та здійснення державної екополітики, зокрема координації її з усіма іншими державними органами.
Широко, з максимальним залученням громадськості обговорити діяльність Державної екоiнспекцiї таприродоохоронної прокуратури. Реформувати їх так, щоб ліквідувати і дублювання, і наявність безконтрольних зон в дiяльності будь-яких органiв влади, включно з Кабмiном.
3. Забезпечити прозорість та обгрунтованість кадрової політики в природоохоронних органах і суміжних відомствах. На перших місцях мають стояти управлінський професіоналізм, освіта, природоохоронний досвід, нескомпрометованість антиекологічними чи корупційними діями, спроможність відстоювати екологічні принципи та конструктивно співпрацювати з громадськістю. Призначати Міністра, заступників, керівників природоохоронних управлінь на конкурсній основі (згідно із Законом України „Про державну службу”) з обов'язковим враховуванням думки громадськості.
4. Визнати особливу важливість дотримання Україною Орхуської конвенції - і самої по собі, і як механізму масового залучення громадян до демократії. Не приймати жодного рішення, яке може вплинути на стан довкілля, без процедурно врегульованої участі громадськості (громадські і парламентські слухання, референдуми, громадська еко-експертиза тощо). Громадяни мають інформуватись на самих раннiх стадiях підготовки рiшень. Відновити започатковані публічні обговорення діяльності Уряду.
5. Визнати корінням екопроблем - низький рівень ековиховання, екопросвіти і екоосвіти. Вимагати вiд українських керiвникiв усiх рiвнiв безумовного виконання вимог ст.7 профільного Закону "Про охорону навколишнього природного середовища": "Екологічні знання є обов'язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів та призводить до впливу на стан навколишнього природного середовища".
6. Змiнити державну iнформацiйну полiтику, стимулюючи суспільний попит на екологічну інформацію та пропаганду здорового способу життя. Довкiллєвi проблеми мають висвiтлюватись в новинних та освітніх програмах засобів розголосу, на Інтернет-сайтах державних установ повсякденнно (як у випусках "EuroNews"). Інформація має носити об’єктивний, системний характер.
7. Органам державного управління з залученням громадських організацій провести ревiзiю так званих "програм" (нацiональних, державних, урядових, галузевих, обласних тощо), зокрема - в екологічній сфері. Анулювати тi з них, якi є пропагандистськими, а не управлiнськими документами. Розробляти Національні Плани Дій, зокрема для виконання зобов'язань України за міжнародними конвенцiями. Запровадити програмно-цiльовi методи управлiння та посади менеджерів з жорстко персоніфікованою відповідальністю за ефективне та прозоре управління, конкретність результатів, дотримання строків.
- Глава 1. Комплексна стратегічна оцінка національного
- Екосистемний потенціал: інтегровані оцінки
- Висновки.
- Рекомендації: а) першочергові
- Б) стратегічні
- 1.2. Комплексна оцінка ідентичності національної і європейської систем екологічного управління і політики
- Висновки
- Рекомендації. А) першочергові
- Б) стратегічні
- 1.3. Актуалізація національної екологічної політики на принципах сталого розвитку
- 1.4. Інституційна та функціональна модернізація державної системи екологічного управління на принципах сталого розвитку
- Висновки
- Рекомендації а) першочергові
- Б) стратегічні
- 1.5. Потенціал міжнародних, національних і державних програм
- Висновки
- 1.6. Потенціал регіональної екологічної політики і екологічного управління
- Висновки
- 1.7. Екологія і здоров’я
- Медико-демографічна криза
- Гармонія екології і здоров’я
- Ключова рекомендація.
- Вплив окремих чинників довкілля на здоров’я населення
- Висновки
- 1.8. Чорнобильська катастрофа та екологічні проблеми
- Рав Зони відчуження
- 1.9. Гармонізація енергетичної політики та екологічної безпеки
- 1.10. Потенціал екологічної культури
- 1.11. Розвиток екологічного партнерства у прийнятті та реалізації стратегічних рішень: держава – суспільство – бізнес
- Висновки
- 1.12. Інформаційна база стратегічних екологічних оцінок і екологічного управління
- Висновки
- У стислому узагальнюючому викладі, ключові рекомендації є такими:
- Глава 2. Гармонізація українського законодавства до європейського1
- 1. Конституційні та законодавчі основи державної політики у сфері забезпечення та захисту екологічних прав громадян
- Глава 3. Економічні механізми природокористування та природовідтворення: ідентифікація, приведення у відповідність і посилення ефективності
- 3.1. Реформування економічної системи природокористування та природовідтворення
- 3.2. Реформування ліцензійно-дозвільної та податкової системи
- 3.3. Екологічний аудит та екологізація виробництва
- Стратегічні цілі.
- 3.4 Страхування екологічної відповідальності та екологічних ризиків
- 3.5. Екологічне підприємництво: розвиток, підтримка, заохочення
- Висновки
- Глава 4. Національний природоресурсний потенціал: збереження, відтворення, скорочення втрат і витрат
- 4.1. Земельні ресурси
- 4.2. Водні ресурси
- Наявні водні ресурси
- Водокористування
- 4.3. Мінеральні ресурси
- 4.4. Біорізноманіття
- 4.5. Заповідний фонд
- 4.6. Лісовий фонд
- 4.7. Атмосферне повітря
- 4.8. Поводження з відходами
- 4.9. Вдосконалення системи екологічного моніторингу
- Глава 5. Розвиток науки та освіти
- 5.1 Наука України для еколого-збалансованого розвитку
- 5.2 Освіта в інтересах еколого-збалансованого розвитку (озр).
- 5.3. Інноваційна політика
- Рекомендації:
- 5.4 Рекомендації до глави 5
- Глава 6. Неурядові та громадські екологічні організації : посилення партнерської взаємодії, заохочення і розвиток
- 6.1 Здійснення положень Орхуської конвенції в Україні
- 6.2 Роль неурядових та громадських організацій у плануванні та реалізації державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища
- 6.3 Рекомендації до глави 6.
- Глава 7. Екологічні ініціативи місцевих громад: державна підтримка, заохочення, розвиток
- 7.1 Можливі напрямки екологічної діяльності місцевих громад.
- 7.2 Механізми реалізації ініціатив місцевих громад.
- 7.3 Шляхи впровадження ініціатив місцевих громад.
- 7.4 Реалізація ініціатив місцевих громад (на прикладі водного господарства).
- 7.5 Державна підтримка. Заохочення.
- 7.6 Рекомендації
- Глава 8. Міжнародна інтеграція України
- 8.1. Двостороннє співробітництво
- 8.2. Багатостороннє співробітництво
- Зміна клімату
- Рекомендації:
- Збереження озонового шару
- Рекомендації:
- Стійкі органічні забруднювачі
- Екологічний стан та основні екологічні проблеми Українських Карпат
- Генетично модифіковані організми
- Чорне море
- 8.3. Впровадження рішень Київської конференції
- Рекомендації
- 8.4. Використання міжнародної технічної допомоги та залучення інвестицій
- Рекомендовані дії: