3.4 Страхування екологічної відповідальності та екологічних ризиків
В європейську систему економічних механізмів екологічного управління, природокористування і охорони навколишнього природного середовища входить система страхування права відповідальності та екологічних ризиків.
Екологічна відповідальність може бути реалізована засобом застосування нормативно-правових актів (як у вітчизняній практиці), або засобом страхування екологічних ризиків (європейська і міжнародна практика). Можуть бути і комбіновані засоби. У міжнародній і європейській практиці екологічне страхування є ефективним ринковим механізмом, що гарантує захист майнових інтересів громадян, підприємств і держави. Цей механізм за рахунок акумулювання коштів (страхових) знижує навантаження на бюджет по відшкодуванню збитків, що спричинені страховими випадками. Екологічне страхування надає гарантії інвестицій у високо ризикові види виробництв. Страхування є інструментом додаткового позабюджетного фінансування заходів щодо збереження якості природного середовища і природних ресурсів. До сфери екологічного страхування належить страхування ризику понаднормативних викидів і скидів шкідливих речовин, екологічних збитків внаслідок екологічних катастроф, екологічне страхування нових технологій, в тому числі біотехнологій тощо.
Багаторічна практика покриття збитків від надзвичайних ситуацій за рахунок державних страхових і резервних фондів вичерпала свої можливості. В умовах зміни форм власності держава не може приймати на себе відповідальність перед населенням за ризикові дії приватних природо- користувачів і природозабруднювачів.
У той же час страхування права відповідальності як за провину, так і небезпечну діяльність приватного сектора не набуло в нашій країні адекватного масштабам зміни форм власності розвитку.
Задеклароване в Законі України “Про охорону навколишнього природного середовища” законодавче положення про здійснення добровільного і обов‘язкового екологічного страхування не реалізоване у відповідному страховому законодавстві.
В Україні переважна частина об‘єктів в сферах промисловості і господарювання була приватизована без врахування екологічних ризиків і розподілу права відповідальності за екологічні наслідки між державою і приватним сектором. Це створило юридичний прецедент правової екологічної безвідповідальності приватного сектора, виправити який можна шляхом впровадження обов‘язкового і добровільного екологічного страхування.
Відсутня нормативно-методологічна база оцінки екологічних ризиків і розподілу відповідальності, особливо для об‘єктів підвищеної небезпеки, яких переважна більшість по причині застарілості основних фондів. Відсутній в Україні і загальнодержавний регламент формування ринку послуг з екологічного страхування, що може призвести до монополізації цього виду діяльності окремими страховими компаніями.
Рекомендації
А) першочергові
1. Підготувати і прийняти Постанову Кабінету Міністрів “Про обов‘язкове екологічне страхування відповідальності об‘єктів підвищеної небезпеки, які були приватизовані без врахування екологічних вимог”.
Б) стратегічні
2. Розробити і прийняти Концепцію розвитку екологічного страхування в Україні, яка має визначити структуру, пріоритети і порядок введення в дію відповідних законодавчих, нормативно-правових і методичних документів; порядок регламентування створення ринку страхування з врахуванням європейських вимог і орієнтирів.
- Глава 1. Комплексна стратегічна оцінка національного
- Екосистемний потенціал: інтегровані оцінки
- Висновки.
- Рекомендації: а) першочергові
- Б) стратегічні
- 1.2. Комплексна оцінка ідентичності національної і європейської систем екологічного управління і політики
- Висновки
- Рекомендації. А) першочергові
- Б) стратегічні
- 1.3. Актуалізація національної екологічної політики на принципах сталого розвитку
- 1.4. Інституційна та функціональна модернізація державної системи екологічного управління на принципах сталого розвитку
- Висновки
- Рекомендації а) першочергові
- Б) стратегічні
- 1.5. Потенціал міжнародних, національних і державних програм
- Висновки
- 1.6. Потенціал регіональної екологічної політики і екологічного управління
- Висновки
- 1.7. Екологія і здоров’я
- Медико-демографічна криза
- Гармонія екології і здоров’я
- Ключова рекомендація.
- Вплив окремих чинників довкілля на здоров’я населення
- Висновки
- 1.8. Чорнобильська катастрофа та екологічні проблеми
- Рав Зони відчуження
- 1.9. Гармонізація енергетичної політики та екологічної безпеки
- 1.10. Потенціал екологічної культури
- 1.11. Розвиток екологічного партнерства у прийнятті та реалізації стратегічних рішень: держава – суспільство – бізнес
- Висновки
- 1.12. Інформаційна база стратегічних екологічних оцінок і екологічного управління
- Висновки
- У стислому узагальнюючому викладі, ключові рекомендації є такими:
- Глава 2. Гармонізація українського законодавства до європейського1
- 1. Конституційні та законодавчі основи державної політики у сфері забезпечення та захисту екологічних прав громадян
- Глава 3. Економічні механізми природокористування та природовідтворення: ідентифікація, приведення у відповідність і посилення ефективності
- 3.1. Реформування економічної системи природокористування та природовідтворення
- 3.2. Реформування ліцензійно-дозвільної та податкової системи
- 3.3. Екологічний аудит та екологізація виробництва
- Стратегічні цілі.
- 3.4 Страхування екологічної відповідальності та екологічних ризиків
- 3.5. Екологічне підприємництво: розвиток, підтримка, заохочення
- Висновки
- Глава 4. Національний природоресурсний потенціал: збереження, відтворення, скорочення втрат і витрат
- 4.1. Земельні ресурси
- 4.2. Водні ресурси
- Наявні водні ресурси
- Водокористування
- 4.3. Мінеральні ресурси
- 4.4. Біорізноманіття
- 4.5. Заповідний фонд
- 4.6. Лісовий фонд
- 4.7. Атмосферне повітря
- 4.8. Поводження з відходами
- 4.9. Вдосконалення системи екологічного моніторингу
- Глава 5. Розвиток науки та освіти
- 5.1 Наука України для еколого-збалансованого розвитку
- 5.2 Освіта в інтересах еколого-збалансованого розвитку (озр).
- 5.3. Інноваційна політика
- Рекомендації:
- 5.4 Рекомендації до глави 5
- Глава 6. Неурядові та громадські екологічні організації : посилення партнерської взаємодії, заохочення і розвиток
- 6.1 Здійснення положень Орхуської конвенції в Україні
- 6.2 Роль неурядових та громадських організацій у плануванні та реалізації державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища
- 6.3 Рекомендації до глави 6.
- Глава 7. Екологічні ініціативи місцевих громад: державна підтримка, заохочення, розвиток
- 7.1 Можливі напрямки екологічної діяльності місцевих громад.
- 7.2 Механізми реалізації ініціатив місцевих громад.
- 7.3 Шляхи впровадження ініціатив місцевих громад.
- 7.4 Реалізація ініціатив місцевих громад (на прикладі водного господарства).
- 7.5 Державна підтримка. Заохочення.
- 7.6 Рекомендації
- Глава 8. Міжнародна інтеграція України
- 8.1. Двостороннє співробітництво
- 8.2. Багатостороннє співробітництво
- Зміна клімату
- Рекомендації:
- Збереження озонового шару
- Рекомендації:
- Стійкі органічні забруднювачі
- Екологічний стан та основні екологічні проблеми Українських Карпат
- Генетично модифіковані організми
- Чорне море
- 8.3. Впровадження рішень Київської конференції
- Рекомендації
- 8.4. Використання міжнародної технічної допомоги та залучення інвестицій
- Рекомендовані дії: