4.6. Лісовий фонд
В Україні під впливом антропогенних факторів за останні 500 років утричі зменшилась площа лісів. В першому тисячолітті н.е. ліси були поширені майже на всій території країни, за винятком лише Степової зони. Найдокладнішими матеріалами про розміщення лісів України в XVI-XVIII ст. є карти Г. Боплана і карти лісів першого тисячоліття. Вони свідчать про значне зменшення площі лісів на території України.
Ліси України виконують переважно екологічні функції – водоохоронні, захисні, рекреаційні та мають обмежене експлуатаційне значення. Загальна площа земель лісового фонду становить 10,8 млн. га, із них вкриті лісовою рослинністю землі – 9,4 млн. га. Запаси деревини перевищують 1,7 млрд. куб. метрів. Середній щорічний приріст в лісах Держлісгоспу становить 4 м3/га і змінюється від 5,0 м3/га в Карпатах до 2,5 м3/га в степовій зоні. Лісистість України рівна 15,6%. Ліси на території держави розташовуються нерівномірно. Лісистість різних природних зон України має значні відмінності і далека від оптимальної, тобто такої, при якій ліси найефективніше впливають на клімат, грунти, ерозійні процеси та забезпечують економіку держави достатньою кількістю якісної деревини. Найбільші лісові масиви зосереджені на Поліссі та Українських Карпатах, відповідно 26,1% та 40,5% загальної території регіону, в Лісостепу –12,2 Степу – 3,8%.
Державною програмою “Ліси України на 2002 –2015 роки” оптимальною для України визначено лісистість в межах 19-20%, для чого слід збільшити площу лісів щонайменше на 2-2,5 млн. га. Деякі дослідники (Генсірук С.А. ) вважають оптимальною лісистість в межах 25%.
Не дозволяє ефективно виконувати покладенні на лісові масиви функції їх вікова структура. За віковими групами лісові насадження становлять: молодняки – 32%, середньовікові – 44%, пристигаючі - 13%, стиглі – 11%.
Для ведення лісового господарства ліси передані в постійне користування підприємствам Держлісгоспу – 68,3%, підприємствам аграрного комплексу – 24,0%, Міноборони –2,2%, МНС –1,6%, Мінекології – 0,8%, іншим – 3,1%.
Ліси України утворені більш ніж 30 видами дерев, серед яких переважає сосна звичайна (Pinus silvestris L.), дуб звичайний (Quercus robur ), бук лісовий (Fagus sylvatica L.), ялина звичайна (Picea abies ), береза повисла (Betula pendula ), вільха чорна (Alnus glutinosa), ясен звичайний (Fraxinus excelsior ), граб звичайний (Carpinus betulus) , ялиця біла (Abies alba ). Хвойні насадження займають 42% загальної площі лісового фонду, в т.ч. сосна – 33%. Листяні насадження займають 43 %, в т.ч. дуб і бук –32%.
Найвищою продуктивністю відзначаються хвойні лісостани. Їх середній приріст дорівнює 4,66 м3/га, для твердо – і м’ягколистяних складає відповідно 3,26 і 3,49 м3/га. Лісостани високої продуктивності (ІІ бонітету і вище) становлять 73,6% вкритої лісовою рослинністю площі країни, середньої (ІІІ бонітету) – 18,45. Щорічний середній обсяг заготівлі в лісах від рубок головного користування та рубок догляду а останнє десятиріччя складав 10,6 млн. м3 ліквідної деревини, в тому числі половина від рубок головного користування, що становить 88,3% розрахункової лісосіки. З експлуатації виключено до 30% лісових насаджень.
Практично всі лісові масиви України зазнають інтенсивного техногенного та антропогенного впливу. Найбільшого техногенного навантаження зазнають ліси в районах Дніпропетровсько-Запорізької, Лисичанського-Рубіжансько-Сєверодонецької, Черкаської та ін. промислових агломерацій. Внаслідок дії промислових викидів знижуються санітарно-гігієнічні та захисні функції лісів. Значного негативного впливу зазнали ліси України в результаті аварії на Чорнобильській АЕС. Радіонуклідами забруднено ліси на площі 3,5 млн. га, повністю вилучено з лісоексплуатації близько 200 тис. га. В результаті цього, тільки в лісах Полісся щорічно втрачається близько 11 млн. м3 деревини. Причиною ослаблення лісових фітоценозів є також надмірні рубки в середньовікових та пристигаючих деревостанах.
Особливості ведення лісового господарства України є відмінними від інших європейських країн і обумовлені наступним:
Розміщенням лісів у різних природно-кліматичних зонах, що є відмінними за рослинними умовами. Це Полісся, Лісостеп, Степ, Українські Карпати та Гірський Крим.
Порівняно низький рівень лісистості України.
Поділ лісів на групи та відповідно високим процентом (понад 50% ) лісів з обмеженим лісокористуванням (заборонені рубки головного користування).
Переважно екологічне значення лісів.
Високий відсоток заповідних лісів (13%), частка яких має стійку тенденцію до зростання.
Забезпечити лісокористування з дотримання принципів безперервного, невиснажливого, і раціонального використання лісових ресурсів, відтворення високопродуктивних стійких насаджень та розширення площ насаджень можна досягти наступними основними шляхами:
поступова відмова від суцільно лісосічної форми господарювання та перехід на вибіркову форму;
забезпечення технічного переоснащення лісогосподарських, лісозаготівельних та транспортувальних робіт та використання сучасної техніки і технологій лісозаготівель (запровадження природозберігаючих технологій лісозаготівель);
розширення робіт із захисного лісорозведення і агролісомеліорації;
збільшення лісистості територій до оптимального рівня;
розвивати мережу лісових доріг;
удосконалення нормативно-довідкової та нормативно-правової бази в галузі лісового господарства для забезпечення його ведення на засадах сталого розвитку.
Їх виконання приведе до поліпшення еколого-економічних показників і дозволить:
зберегти та (розширити) примножити захисні та інші корисні функції лісу;
посилити природоохоронний потенціал лісів та збереження біологічного різноманіття лісових екосистем;
підвищити біологічну стійкість лісів;
збільшити площу та оптимізувати вікову і породну структуру лісового фонду;
розширити можливості збільшення об’ємів лісозаготівель та не деревних ресурсів лісу;
зекономити значні кошти на штучне лісовідновлення.
Нагальні заходи:
доопрацювати та затвердити новий “Лісовий кодекс” з широким залученням науковців лісогосподарського профілю;
прийняти концепцію лісової політики України, як малолісної і лісодефіцитної держави з врахуванням світових тенденцій;
прийняти довгострокову національну програму “Ліс” до 2050 року і забезпечити її фінансування (передбачивши поетапне вилучення з сільськогосподарського користування 5-8 млн. га низькопродуктивних та ерудованих земель для подальшого їх заліснення) з метою збільшення лісистості України до 25-30% (середньоєвропейська лісистість).
- Глава 1. Комплексна стратегічна оцінка національного
- Екосистемний потенціал: інтегровані оцінки
- Висновки.
- Рекомендації: а) першочергові
- Б) стратегічні
- 1.2. Комплексна оцінка ідентичності національної і європейської систем екологічного управління і політики
- Висновки
- Рекомендації. А) першочергові
- Б) стратегічні
- 1.3. Актуалізація національної екологічної політики на принципах сталого розвитку
- 1.4. Інституційна та функціональна модернізація державної системи екологічного управління на принципах сталого розвитку
- Висновки
- Рекомендації а) першочергові
- Б) стратегічні
- 1.5. Потенціал міжнародних, національних і державних програм
- Висновки
- 1.6. Потенціал регіональної екологічної політики і екологічного управління
- Висновки
- 1.7. Екологія і здоров’я
- Медико-демографічна криза
- Гармонія екології і здоров’я
- Ключова рекомендація.
- Вплив окремих чинників довкілля на здоров’я населення
- Висновки
- 1.8. Чорнобильська катастрофа та екологічні проблеми
- Рав Зони відчуження
- 1.9. Гармонізація енергетичної політики та екологічної безпеки
- 1.10. Потенціал екологічної культури
- 1.11. Розвиток екологічного партнерства у прийнятті та реалізації стратегічних рішень: держава – суспільство – бізнес
- Висновки
- 1.12. Інформаційна база стратегічних екологічних оцінок і екологічного управління
- Висновки
- У стислому узагальнюючому викладі, ключові рекомендації є такими:
- Глава 2. Гармонізація українського законодавства до європейського1
- 1. Конституційні та законодавчі основи державної політики у сфері забезпечення та захисту екологічних прав громадян
- Глава 3. Економічні механізми природокористування та природовідтворення: ідентифікація, приведення у відповідність і посилення ефективності
- 3.1. Реформування економічної системи природокористування та природовідтворення
- 3.2. Реформування ліцензійно-дозвільної та податкової системи
- 3.3. Екологічний аудит та екологізація виробництва
- Стратегічні цілі.
- 3.4 Страхування екологічної відповідальності та екологічних ризиків
- 3.5. Екологічне підприємництво: розвиток, підтримка, заохочення
- Висновки
- Глава 4. Національний природоресурсний потенціал: збереження, відтворення, скорочення втрат і витрат
- 4.1. Земельні ресурси
- 4.2. Водні ресурси
- Наявні водні ресурси
- Водокористування
- 4.3. Мінеральні ресурси
- 4.4. Біорізноманіття
- 4.5. Заповідний фонд
- 4.6. Лісовий фонд
- 4.7. Атмосферне повітря
- 4.8. Поводження з відходами
- 4.9. Вдосконалення системи екологічного моніторингу
- Глава 5. Розвиток науки та освіти
- 5.1 Наука України для еколого-збалансованого розвитку
- 5.2 Освіта в інтересах еколого-збалансованого розвитку (озр).
- 5.3. Інноваційна політика
- Рекомендації:
- 5.4 Рекомендації до глави 5
- Глава 6. Неурядові та громадські екологічні організації : посилення партнерської взаємодії, заохочення і розвиток
- 6.1 Здійснення положень Орхуської конвенції в Україні
- 6.2 Роль неурядових та громадських організацій у плануванні та реалізації державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища
- 6.3 Рекомендації до глави 6.
- Глава 7. Екологічні ініціативи місцевих громад: державна підтримка, заохочення, розвиток
- 7.1 Можливі напрямки екологічної діяльності місцевих громад.
- 7.2 Механізми реалізації ініціатив місцевих громад.
- 7.3 Шляхи впровадження ініціатив місцевих громад.
- 7.4 Реалізація ініціатив місцевих громад (на прикладі водного господарства).
- 7.5 Державна підтримка. Заохочення.
- 7.6 Рекомендації
- Глава 8. Міжнародна інтеграція України
- 8.1. Двостороннє співробітництво
- 8.2. Багатостороннє співробітництво
- Зміна клімату
- Рекомендації:
- Збереження озонового шару
- Рекомендації:
- Стійкі органічні забруднювачі
- Екологічний стан та основні екологічні проблеми Українських Карпат
- Генетично модифіковані організми
- Чорне море
- 8.3. Впровадження рішень Київської конференції
- Рекомендації
- 8.4. Використання міжнародної технічної допомоги та залучення інвестицій
- Рекомендовані дії: