§4. Джерела географічних знань

Географічна розминка

"jf Знайдіть у себе вдома джерела географічних знань про Україну, спира- д ючись на знання, здобуті з географії 7-го класу.

Пошукайте у власній бібліотеці опис подорожей, що стали джерелами географічних знань про Україну.

Традиційні джерела географічних знань. Від самого початку свого існування на Землі люди завжди збирали географічну інформацію. Попервах для цього їм достатньо було відійти на невелику відстань від своєї домівки. Потім, щоб зібрати нові географічні дані, вони почали робити короткочасні мандрівки. І тільки пізніше, коли з’явилася по­треба, почали здійснювати тривалі подорожі, що супроводжувалися ретельним вивченням нових земель. Так поступово народилися різні типи досліджень - стаціонарні, екскурсійні та експедиційні, які стали основними джерелами географічних знань.

Стаціонарні дослідження (у перекладі з латинської мови - нерухо­мий) здійснюють в установах і закладах, які працюють на одному місці. Це науково-дослідні інститути, наукові лабораторії університетів, а також наукові підрозділи національних парків і заповідників.

В Україні діє 126 метеорологічних і 25 гідрологічних станцій, а також близько 470 гідрометеорологічних постів (мал. 14). Серед них 114 метеорологічних станцій України включені до каталогу станцій спостережень Всесвітньої метеорологічної організації. При цьому синоптична інформація із 37 станцій через Глобальну систему теле- зв’язку оперативно надається для світового обміну.

Проблема

D Нині багато установ, які здійснюють стаціонарні дослідження, мають дуже застаріле обладнання. Яке ваше ставлення до цього і що б ви запро­понували для подальшої успішної роботи цих наукових лабораторій?

Зазвичай стаціонари мають необхідне наукове обладнання, на якому працюють підготовлені співробітники. Деякі з українських стаціонарів діють упродовж багатьох десятків років, що дає змогу докладно вивчати зміни у часі природних об’єктів, явищ і процесів.

На стаціонарах досліджують окремі природні компоненти і в цілому природні комплекси (мал. 15). Скажімо, за водами України спостері­гають на сотнях спеціальних гідрологічних станцій або постів, розта­шованих на річках і озерах, водосховищах і морських узбережжях. Так само в Україні дуже поширені метеорологічні станції, на яких регулярно спостерігають за станом атмосфери. Для спостережень за рухами у земній корі призначені сейсмічні станції.

Крім того, в Україні працює дві сніголавинні станції, 14 морських станцій, а також озерні станції на водосховищах. Спеціальне спосте­реження за атмосферним повітрям здійснюють на 162 стаціонарних постах у 53 містах України, за атмосферними опадами — у 33, сніговим покривом - у 54, поверхневими водами суходолу — у 240, морськими водами - у 97 населених пунктах, за ґрунтами - у 56 адміністративних районах. Функціонує розгалужена мережа з 293 пунктів спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля.

Екскурсійні дослідження дістали свою назву від латинського слова, що перекладається як поїздка, вилазка. Йдеться про короткочасні (за­звичай на один день без ночівлі) поїздки для ознайомлення з цікавими географічними об’єктами, з метою поглиблення географічних знань,

для відпрацювання певних практичних на­вичок на місцевості тощо. Екскурсії як дже­рело географічних знань передбачені на­вчальними програмами з географії.

Експедиційні дослідження, що разом з екскурсійними дають змогу відстежувати зміни природи у просторі, зародилися ще за часів перших подорожей купців. Пригадай­те з географії 6-го і 7-го класів, наскільки значні географічні відкриття було зроблено завдяки пошукам нових земель і народів з метою торгівлі.

Відомості, які привозили з далеких мандрів купці, спонукали вчених також ру­шати в далеку путь. Спочатку це були оди- наки-ентузіасти, що на свій страх і ризик намагалися проводити наукові досліджен­ня далеко за межами своєї батьківщини. Од­нак згодом такі люди почали об’єднуватися в групи й вирушати в наукову подорож у складі експедицій. Деякі з них тривали ро­ками й налічували не одну сотню учасників.

Сучасні експедиційні дослідження та­кож організовують з метою вивчення ком­понентів природи і природних комплексів у цілому. Тому до складу географічних екс­педицій часто входять фахівці різних профілів — знавці земної кори і корисних копалин (геологи), рельєфу (геоморфоло­ги) і поверхневих вод (гідрологи), карсто­вих печер (спелеологи) й органічного світу (біогеографи) тощо.

Як джерело географічних знань велику цінність мають музеї, передусім крає­знавчі (мал. 16,17). Вони зазвичай є у кож­ному обласному і подекуди в районному центрах. Саме тут можна ознайомитися із зібраними місцевими краєзнавцями ма­теріалами щодо природи, населення і гос­подарства того чи іншого куточка України. Особливе місце серед таких музеїв посідає Національний науково-природничий музей у Києві, де можна почути історію найцікавіших наукових знахідок і побачити численні пам’ятки природи (мал. 17).

Цікаві та різноманітні експонати народної творчості зберігають у музеях народної архітектури і побуту, інколи просто неба, як-от музей у селі Пирогове в Києві (мал. 16). Подібні музеї, де просто неба демон­струють житло й речі домашнього вжитку, вироби народних промислів тощо, є також і в інших регіонах країни - на Черкащині, Львівщині, у Закарпатті, у Чернівецькій області та на Івано-Франківщині.

Географічні енциклопедії, довідники і словники також є важливими джерелами географічних знань. Адже в них узагальнено результати численних наукових досліджень, що здійснювались упродовж багатьох 28 J років. Прикладом є тритомна «Географічна енциклопедія України», яку створив великий колектив українських учених. Крім того, є географічні періодичні видання, як-от «Український географічний журнал», щоре- гулярно висвітлює географічні проблеми та пропонує способи їх вирі­шення. Останніми роками все більшої популярності як джерело геогра- J фічної інформації набуває Інтернет. Нерідко нові географічні знання здобувають під час туристичних подорожей і краєзнавчих пошуків.

Нетрадиційні джерела географічних знань. Серед таких, зокрема, географічні описи в мистецьких творах. Природа України надзвичай­но колоритно змальована в багатьох художніх творах вітчизняних І письменників. Так, яскраві картини Волині («Подорож до моря») або І Криму («Уривки з листа») можна знайти в поезії Лесі Українки. Донеч­чину оспівували у своїх віршах Володимир Сосюра («Зима») і Дмитро Павличко («Шахтар»). Виразні описи Карпат є у творах Івана Франка. Влучні поетичні описи окремих географічних об’єктів або явищ неваж­ко знайти у численних творах Тараса Шевченка. Надзвичайно барвис­тий опис повені є, наприклад, у Максима Рильського (цикл «Весняні води»).

Географія культури

W Гімн Волині. Ось як оспівувала, наприклад, своє рідне Полісся Леся Українка:

Передо мною килими чудові Натура стеле - темнії луги,

Славути красної бори соснові І Случі рідної веселі береги.

Снується краєвидів плетениця,

Розтопленим сріблом блищать річки, - То ж матінка-натура чарівниця Розмотує свої стобарвнії нитки.

Яскравим засобом відображення української природи і водночас цінним джерелом географічної інформації є живопис. Варто зверну­тися, зокрема, до творчості І.К. Айвазовського, який, крім численних морських сюжетів, залишив картину «Море. Коктебель» із зображен­ням Карадагу (мал. 18). Інший географічний об’єкт зображений на картині Н.Г. Чернецова «Вид на Аю-Даг з боку моря». Так само ху­дожнім відображенням реальної події - землетрусу 1927 року в Кри­му - є картина К.С. Петрова-Водкіна «Землетрус у Криму».

Одним із найулюбленіших об’єктів уваги художників є головна ріка України, прикладом чого є такі картини, як «Над Дніпром» українського художника Миколи Мурашка або «Дніпро вранці» і «Ніч на Дніпрі» нашого співвітчизника Архипа Куїнджі.

Справжньою скарбницею географічних знань є український фольклор: прислів’я та приказки, народні казки і легенди, народні прикмети і загадки тощо.

Мал. 18. I. К. Аіівазовськиіі. Море. Коктебель Практичне завдання

Підберіть приклади з українського фольклору, що можуть бути джере­лом географічних знань.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

+ Основні джерела географічних знань - стаціонарні, екскурсійні та експедиційні дослідження.

+ Інші джерела географічних знань - музеї, географічні енциклопедії, довідники і словники, географічні періодичні видання, Інтернет, турис­тичні подорожі та краєзнавчі пошуки тощо.

Ключові терміни і поняття

джерела географічних знань стаціонарні, екскурсійні та екс­педиційні дослідження географічні видання нетрадиційні джерела географічних знань ♦

Самоперевірка

Наведіть приклади географічних описів у творах Тараса Шевченка (за власним вибором).

Наведіть конкретні приклади географічних знань, які можна здобути з нетрадиційних джерел.

Чим екскурсія відрізняється від експедиції?

Назвіть основні джерела географічних знань.