§39 . Природні області

Географічна розминка

Подумайте, чи можна Українські Карпати назвати окремою гірською країною.

и| З’ясуйте, користуючись картосхемою підручника, який напрямок про­стягання мають природні області Українських Карпат.

Залежно від особливостей рельєфу, клімату та висотної поясності в Українських Карпатах виділяють такі фізико-географічні (природні) області: Передкарпаття, Зовнішні Карпати, Вододільно-Верхо­винські, Полонинсько-Чорногорські, Рахівсько-Чивчинські й Вул­канічні Карпати та Закарпатська низовина (мал. 173).

Передкарпаття розташоване між долиною верхнього Дністра і влас­не горами. Ширина цієї фізико-географічної області сягає 25-40 км,

а довжина - майже 280 км. Рельєф області являє собою глибоко розчле­новану височину з висотами від 300 до 550 м, що розміщена у перед- гірському прогині земної кори. З потужною товщею осадових гірських порід тут пов’язані різноманітні корисні копалини (нафта, природ­ний газ, калійна сіль, озокерит та ін.). Клімат області помірно теплий, перезволожений. У Передкарпатті переважають лучно-лісові при­родні ландшафти, які на значних площах замінені аграрними: рілля становить понад 40 % території, пасовища і сіножаті - близько 25 %. Передкарпаття вирізняється значною густотою населення, яке, крім сільського господарства, залучене до лісової, промислової, рекреаційної діяльності.

Зовнішні Карпати відокремлюються від Передкарпаття уступом заввишки 200-400 м. До складу цієї природної області входять окремі середньовисотні хребти Горган (мал. 175, 176) з асиметричними гірсь­кими схилами, що тягнуться у вигляді пасом. Найвища точка піднімається до 1836 м. Це гора Сивуля Велика. Інші гірські хребти області - це Покутсько-Буковинські Карпати з висотами 900-1000 м,

з пологими схилами та куполоподібними вершинами. Ці Карпати перетинають безліч річкових долин, серед яких Прут (мал. 177),

Черемош, Сирет та ін. Клімат зовнішніх Кар­пат, на відміну від Прикарпаття, прохолод­ний і вологий. Тут чітко простежується ви­сотна поясність, однак переважають лісові ландшафти (понад 60 %). Вони представлені ялицево-буковими, буково-дубово-ялицеви- ми лісами з грабом, кленом, ясенем. У цій області розташований найбільший масив білої ялиці, що перебуває під охороною.

Серед інших ландшафтів переважають ті, які змінила людина, зокрема вигони і пасо­вища (15 %), рілля (12 %), сіножаті (близь­ко 12 %), сади і городи (близько 1 %).

Вододільно-Верховинські Карпати вклю­чають Вододільний, Верховинський і Горган- ський хребти, а також окремі низькогірні масиви, котловини і верховини (мал. 178).

Верховини є своєрідною візиткою цієї при­родної області. Це малолісисті місцевості незначної висоти (200-250 м), ускладнені увалами, ярами та балками. Клімат області помірний, прохолодний. У природних ландшафтах переважають ялиново-ялицевий лісовий та субальпійський лучний пояси. Тут роз­ташовані легкодоступні гірські перевали: Воротський, Ужоцький, Ясинський, Бескидський. Створені туристичні бази і пансіонати.

к

W

212

Проблема

g У минулому верховини були вкриті переважно ялиновими та ялиново- ялицевими лісами. Нині ліси збереглися лише в балках та на дуже кру­тих схилах, а верховини охоплені сільськогосподарськими угіддями та лижними трасами. Чи можна повернути верховинам первісний вигляд? Що необхідно зробити, аби загальмувати утворення безлісих ділянок?

Факти сьогодення

«Біс сидить на верховині, а діла його в долині». Без­застережне вирубування лісу на схилах гір набуло нині небачених масштабів. За останні десять років у Карпатах лісу було вирубано майже в чотири рази більше, ніж посаджено. Оголені гірські схили тепер не можуть перешкоджати стрімким водним потокам, як раніше вони це робили за допомогою дерев. Вода, не затримуючись на гірських вершинах і схилах, одразу ж бурхливими потоками рухається у долини і там переповнює річки. Не закріплені коренями дерев схили легко розмиваються потужними потоками води. Це явище посилює і людина, розорюючи землю на схилах під сільськогосподарські угіддя, перевипасаючи худобу, захаращуючи русла гірських річок. Усе це й призвело до ряду руйнівних повеней, з яких останнім часом по-справжньому катастрофічними були повені 1998 і 2001 років. Отже, не лише «біс на верховині», тобто талі снігові й дощові води, що прийшли з гірських вершин, винні у небезпечному природному явищі під назвою повінь. Таким «бісом», як не дивно, стала сама людина, «діла» якої особливо помітні у гірських областях.

Полонинсько-Чорногорські Карпати. Ця природна область відпо­відає найвищій смузі гір, до якої належать Полонинський хребет, гірські масиви Свидовець і Чорногора, а також Гринявські гори (мал. 179-181). Середні висоти тут коливаються від 1400 до 1600 м, а найвища гора Говерла сягнула 2061 м. Для рельєфу характерні неси­метричність схилів, добре збережені давні вершини, а нині вирівняні поверхні, сліди зледеніння та глибокі поперечні долини.

Усі природні компоненти - рельєф, клімат, ґрунти, рослинність, а також ландшафти - підпорядковані тут чіткій вертикальній поясності. Саме в цій природній області випадає найбільша в Україні річна кіль­кість опадів. Літо на полонинах коротке і прохолодне, з частими доща­ми і туманами, іноді навіть випадає сніг. Взимку опади є постійними

гостями високих хребтів. Значні снігопади супроводжуються тут хуртовинами. Основними ландшафтами є лісові, які поступово про­суваються схилами, змінюючи свій зовнішній вигляд за складом деревних порід.

Середньогірські ландшафти Полонинсько-Чорногорської області дуже мальовничі. Тут розташовані глибокі ущелини рік Уж, Латориця, Боржава, Рика, Теребля, Тересва, Чорна і Біла Тиса, які контрастують із майже рівними, високо піднятими безлісими просторами полонин (мал. 179). Значно поширені серед ландшафтів природної області гірсько- бескидові комплекси, які тягнуться двома пасмами. Південне, більше пасмо складене вапняковими і крейдовими відкладами, що місцями оголюються і виступають у вигляді скель з крутими урвистими схилами. Найвищі вершини цього пасма - Камінь (852 м) та Плеса (743 м). Ліси області мають промислове значення, а річки багаті на гідроенергетичні ресурси, які використовують у господарстві. На природні пасовища і вигони припадає 25 % земельних угідь, на сіножаті - майже 12 %, а рілля охоплює зовсім незначні площі.

Рахівсьісо-Чивчинські Карпати розташовані на сході Закарпаття. Ця область охоплює давні за віком Мармароський та Рахівський масиви і Чивчинські гори (мал. 182). Ця природна область відрізняється від сусідніх насамперед своєю давністю і водночас наявністю альпійських

214

форм рельєфу - гострих гребенів вершин, хоча абсолютні висоти тут не досягають 2000 м. Найвища вершина Рахівського масиву — Марма- роський Піп-Іван (1944 м) (мал. 182). Серед ландшафтів переважають середньогірські, представлені ялиново-ялицевими і мішаними буково- ялиново-ялицевими лісами. Полонин дуже мало. Земель, придатних для ріллі, практично немає. Тому основним напрямком господарської діяльності є лісове господарство.

Вулканічні Карпати своєю назвою ніби натякають на головну форму рельєфу області, якою є Вулканічний хребет. Він утворився внаслідок вулканічних процесів на початку кайнозойської ери і піднімається над Закарпатською низовиною на висоту 600-700 м. До області також вхо­дять міжгір’я та Іршавська і Солотвинська котловини. Вулканічні Кар­пати добре зволожені, тому щодо ландшафтів представлені низько- і се- редньогір’ями з дубово-букових та букових лісів. У багатьох місцях, особливо в котловинах і міжгір’ї, ліси вирубані, а на їхньому місці утво­рилася густа яружно-балкова місцевість. Наявність численних міне­ральних вод і мальовничих ландшафтів сприяли утворенню санаторно- курортних закладів і баз відпочинку. Значні площі області розорані. Тут зосереджено майже 90 % усіх виноградників Закарпаття.

Закарпатська низовина - це частина Середньодунайської низовини, розташованої в прогині земної кори. Рівнинний характер місцевості по­рушують пагорби вулканічного походження, висота яких досягає 400 м. Клімат теплий і вологий, середня температура січня -З °С, липня +20 °С. Переважають лісо-лучні ландшафти, хоча лісів у цій області мало. Лісистість території становить нині усього 10-15 %. Більше половини території - це сіножаті й пасовища. Багато також садів і виноградників.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

4- У межах Українських Карпат виділяють сім природних областей.

4- Кожна фізико-географічна область вирізняється специфічними рисами природних компонентів та загалом ландшафтів.

Усі природні області зазнали значних змін унаслідок господарської діяльності людини.

Ключові терміни і поняття

природні області гірські ландшафти полонини бескиди верховини

Самоперевірка

:ладіть характеристику однієї з природних областей Україн- ких Карпат, скориставшись її географічними назвами.

ведіть приклади найпоширеніших типів ландшафтів у кожній області.

Поясніть чинники виділення кожної з природних областей Україн­ських Карпат.

Назвіть усі природні області та знайдіть їх на карті.

арівним раєм, природним музеєм, перлиною на березі Чорного моря називають Кримські гори та Південний берег Криму. З давніх-давен вони ваблять до себе людей, які не тільки тут оселялися, а й набиралися наснаги для своєї твор­чості. Видатні дослідники, поети, письменники, художники, серед яких А. Чехов, О. Пушкін, М. Коцюбинський, Леся Українка, І. Айвазовський та інші, любили бувати тут, вони оспівували у своїх творах Кримські гори і море, що завжди поруч. Нині ця фізико-географічна країна є джерелом найрізноманітніших ресурсів: лікувально-оздоровчих, зе­мельних, рослинних, туристичних та ін. Щоб раціонально їх використовувати і не нашкодити кримській землі, всім, хто лікує чи надає рекреаційні послуги, споруджує будинки чи прокладає в горах дороги, влаштовує виноградники чи виро­щує запашні ефіроолійні культури, потрібні міцні знання про дуже крихку і вразливу природу Криму. Такі знання дуже актуальні й для вас. А раптом ви саме цього року вирушите на відпочинок чи в похід до Криму!