§30 . Основні типи ґрунтів. Земельні ресурси України

Географічна розминка

' Пригадайте з курсу географії 7-го класу, на якому з материків ґрунти найрізноманітніші. Поясніть, чому.

■ Поміркуйте, чи можуть ґрунти повністю вичерпатися.

Ґрунтовий покрив України. Ґрунт, як і будь-яке природне тіло, має своє положення у просторі, об’єм і межі поширення. Сукупність ґрунтів на певній території називають ґрунтовим покривом. У по­ширенні ґрунтів України чітко простежується широтна зональність на рівнинах і висотна поясність у горах. Цю закономірність можна побачити і проаналізувати, користуючись картою ґрунтів (мал. 133).

Практичне завдання

За малюнком 133 визначте, які ґрунти охоплюють в Україні найбільшу

площу.

У північних районах переважають дерново-підзолисті ґрунти, які бідні на гумус та інші поживні речовини, оскільки вони формуються в умовах перезволоження (мал. 134). Завдяки інтенсивному промиванню ці ґрунти мають низький вміст поживних речовин, погані фізичні та водні властивості. Вимитий горизонт відрізняється характерним біляс­тим кольором, схожим на золу. Звідси і назва ґрунту - підзолистий. Вміст гумусу в цих ґрунтах становить 1-2 %. У цілому цей тип ґрунту

належить до низькородючих. Щоб підвищити родючість, такі ґрунти глинують, вносять в них органічні й мінеральні добрива.

154

Низинні ділянки Поліської низовини охоплені лучними та лучно- болотними ґрунтами. Лучні ґрунти формуються у заплавах річок на піщаних та воднольодовикових відкладах під трав’яною рослинністю. Ці ґрунти мають порівняно високий вміст гумусу (3-5 %). Лучно- болотні ґрунти відрізняються потужним торфовим шаром (інколи понад 50 см), містять багато азоту, фосфору та інших хімічних елементів.

Південніше Поліської низовини на Волинській і Подільській височи­нах поширені сірі лісові ґрунти, сформовані переважно на лесах і лесо- подібних суглинках. За ступенем опідзоленості їх поділяють на світло- сірі, сірі та темно-сірі ґрунти. Світло-сірі лісові ґрунти схожі на дерново- підзолисті з чітко вираженим вимитим підзолистим шаром, а вміст гумусу становить близько 4 % (мал. 134). Найпоширенішими тут є сірі лісові ґрунти, які не мають суцільного підзолистого шару. Тут він замас­кований гумусом і має бурувато-сіре забарвлення. Вміст гумусу збіль­шується і становить 6-8 %. Темно-сірі лісові ґрунти відрізняються від світло-сірих і сірих глибшим заляганням гумусового горизонту, слаб­шим опідзоленням і більшим вмістом гумусу (до 10 %).

Сірі і темно-сірі лісові ґрунти належать до високородючих. Світло- сірі лісові ґрунти після вапнування, внесення добрив й інших меліора­тивних заходів можуть також давати високі та стійкі врожаї сільсько­господарських культур.

Найбільші площі на території України охоплюють чорноземи, які названі так за свій колір (мал. 134). Вони мають сприятливий водний, повітряний і тепловий режими. їх населяє значна кількість бактерій (до 3,5 млрд особин на 1 г ґрунту), які розкладають велику кількість органічних речовин і формують гумус. За умовами формування,

у

вмістом гумусу та іншими властивостями українські чорноземи поділяють на кілька підтипів: чорноземи типові, чорноземи опідзо- лені, чорноземи вилугувані, чорноземи звичайні та південні.

155

Чорноземи типові поширені від передгір’їв Карпат на заході до лівого берега р. Оскол на сході. Вони сформувалися на лесових поро­дах під лучними степами і характеризуються потужним шаром гуму­су (0,6-1,2 м). Вміст гумусу збільшується як з півночі на південь, так і з заходу на схід. У незайманих (цілинних) ґрунтах він становить

9 %, а в освоєних - 3-5 %.

Чорноземи опідзолені поширені в основному на Правобережжі нав­коло Подільської височини. Основна ознака цих ґрунтів - наявність своєрідної борошнистої присипки, що утворюється внаслідок вими­вання і «скипання» карбонатних порід.

Чорноземи вилугувані сформувалися під розрідженими парковими лісами, на узліссях та під різнотравно-злаковими степами на вологих ділянках. Вміст гумусу становить 4-8 %.

Суцільні масиви чорноземів звичайних та чорноземів південних заля­гають у степах, зокрема на Причорноморській, Приазовській низовинах, Приазовській височині та на Донецькому кряжі. Ці ґрунти мають добре розвинений гумусовий горизонт, потужність якого коливається від 45 до 120 см. Вони відрізняються високою родючістю, але недостатня кіль­кість вологи обмежує повне їх використання. Крім того, у цих ґрунтах міститься великий запас азоту, фосфору і калію, однак вони майже недоступні для рослин. Південні чорноземи відрізняються наявністю солі та гіпсу, які залягають на глибині 2-4 м. Це призводить до част­кового засолення ґрунтів під час підвищення рівня ґрунтових вод.

Основними заходами щодо підвищення родючості чорноземів є зро­шення, боротьба з водною та вітровою ерозією, гіпсування солонцюва­тих видів.

Темно-каштанові, каштанові і лучно-каштанові ґрунти харак­терні для приморських південних районів та північної частини Криму (мал. 134). Вони також належать до високородючих ґрунтів, оскільки містять достатню кількість гумусу (4-5 %). Його потужність колива­ється від 25 до 55 см. Негативні властивості цих ґрунтів - це наявність у них легкорозчинних солей і гіпсу.

Характер ґрунтового покриву в Карпатах і Кримських горах залежить від висоти місцевості. У Прикарпатті поширені підзолисто-буро­земні і буро підзолисті оглесні ґрунти, у гірському лісовому поясі - бурі лісові, на полонинах - буроземні гірсько-лучні. Південні схили Кримських гір вкриті сірими гірсько-лісовими ґрунтами і буроземами, а вершинні ділянки - гірсько-лучними чорноземоподібними ґрунтами.

Ґрунтовий покрив просторово обмежений. Його площу неможливо розширити, тому завжди слід пам’ятати, що за неправильного викорис­тання ґрунту він може виснажитися. І навпаки, в разі дбайливого до нього ставлення поліпшується його склад, підвищується родючість.

Земельні ресурси України. Ґрунти водночас є фізичним середови­щем, життєвим простором для людей і засобом виробництва. Вони є природними ресурсами, які входять до складу земельних ресурсів України.

розділ Lvi

Земельні ресурси - це всі землі, які використовує або може викорис­тати людина (мал. 135). Відповідно до господарської цінності та призна­чення земельні ресурси поділяють на такі види: землі сільськогоспо­дарського призначення; землі житлової і громадської забудови населених пунктів; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призна­чення; землі оздоровчого (рекреаційного) призначення; землі лісового, водного фондів; землі промисловості, транспорту, зв’язку тощо. Усі пере­лічені види земель складають земельний фонд України, який становить понад 60 млн га.

Нині землекористувачами є держава і державні підприємства, уста­нови, організації, а також колективні власники, наприклад колектив робітників, які працюють у певному господарстві. Землекористувачами також є і приватні власники — громадяни, яким надано землі у власність і користування.

Найбільшу площу, майже 70 % земельного фонду, охоплюють землі сільськогосподарського призначення: рілля, сіножаті, пасовища, пере­логи, багаторічні насадження. Ці землі використовують сільськогоспо­дарські підприємства, організації й установи, а також окремі люди - власники землі з метою задоволення нагальних потреб у продуктах харчування.

Україна у світі

Україна - одна з найбільш землезабезпечених країн світу. Про це свідчать такі цифри: у нас площа ріллі на душу населен­ня становить 0,65 га, а наприклад, у Європі - 0,26 га, у світі в цілому - 0,29 га. Площа усіх сільськогосподарських угідь на душу населення в Європі дорівнює в середньому 0,43 га, а в Україні - 0,84 га. Найбільшою землезабезпеченістю характеризуються Херсонська, Миколаївська, Кіровоградська області, де на душу населення припадає 1,3-1,4 га орних земель.

До земель населених пунктів належать, зокрема, міста з усіма міськи­ми забудовами, землями загального користування, наприклад міськими парками. До складу земель промисловості входять такі, що надані для розміщення і експлуатації основних забудов і споруджень промислових підприємств, електростанцій, інших потреб промисловості. Навколо промислових підприємств залежно від характеру виробництва створю­ють санітарно-захисні зони, в яких житлове будівництво заборонене.

її57

0

Проблема

Останніми роками в багатьох областях України окремі громадяни захоп­люють землі на ділянках, де будівництво заборонене. Запропонуйте способи виходу із ситуації, що склалася. Чи відомі такі прикрі випадки у вашій місцевості?

Землі надаються в користування підприємствам різних видів транспорту, організаціям, які експлуатують лінії електропередач і зв’язку.

Для лікування і оздоровлення людей виділяють рекреаційно-ку- ротні землі. До їхнього складу входять землі з джерелами мінеральних вод, з лікувальними грязями, з парковими, лісовими та іншими угіддя­ми санітарно-оздоровчого характеру, а також землі під лікувальними установами.

Землі природоохоронного фонду включають усі природоохоронні та заповідні території. Лісовому фонду належать землі, вкриті лісом, а також ті, що призначені для потреб лісового господарства. До водно­го фонду належать землі під річками, озерами, водосховищами, кана­лами та іншими водними об’єктами і гідротехнічними спорудами.

Землі, які не передаються землекористувачам у безстрокове або довгострокове користування, утворюють державний запас земельних ресурсів. Нині він становить 13,7 % загальної площі країни.

В Україні втілюється політика дбайливого і раціонального вико­ристання земельних ресурсів. Однак трапляються прикрі випадки, коли значні площі земельних ресурсів втрачаються назавжди. Причи­ною цього є насамперед забруднення земель різними шкідливими ви­кидами численних підприємств. Завдають шкоди землям і надмірне їх розорювання, непродумані меліоративні роботи, коли в ґрунти вно­сять надлишкову кількість хімічних речовин, коли перезволожують чи, навпаки, пересушують сільськогосподарські землі.

Факти сьогодення

Наслідки землекористування. Внаслідок Чорнобильської трагедії із сільськогосподарського обігу вилучено маже 100 тис. га земель. Вилучаються значні площі земельних угідь для несільсько- господарського користування. Так, для різних видів будівництва в Україні щорічно відводиться 12-14 тис. га сільськогосподарських земель, що призводить до втрати родючих угідь. Значна розораність спричинює розвиток сильних ерозійних процесів, унаслідок яких щорічно з кожного гектара землі виноситься 12-17 т родючого ґрунту. За останні ЗО років вміст гумусу в українських ґрунтах зменшився майже на 9 %.

Для поліпшення ситуації з земельними ресурсами в Україні потрібно використовувати землі відповідно до цільового призначен­ня, застосовувати екологічно чисті технології виробництва сільсько­господарської продукції, не допускати в цілому забруднення земель у результаті своєї господарської діяльності, дбати про підвищення ро­дючості ґрунтів, запобігаючи розвитку негативних природних про­цесів. Проведення цих заходів по всій території країни не лише спри­ятиме раціональному використанню земельних ресурсів, а й задо­вольнить будь-які потреби кожного громадянина.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №5 Аналіз закономірностей поширення ґрунтів на території України

Проаналізуйте карту ґрунтів України та виявіть закономірності поширення основних типів ґрунтів, опишіть їхні властивості. Позначте на контурній карті свою область і типи ґрунтів, які в ній переважать.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

4- У поширенні ґрунтів України простежується широтна зональність на рівнинах і висотна поясність у горах.

Основні типи ґрунтів в Україні - це дерново-підзолисті, сірі-лісові, чорноземи та каштанові ґрунти.

4 Земельні ресурси за призначенням поділяють на такі види: сільсько­господарські, житлової і громадської забудови, природно-заповідного, лісового і водного фондів, землі рекреаційного призначення, промисло­вості, транспорту.

4 Земельні ресурси необхідно раціонально використовувати та охороняти від забруднення.

Ключові терміни і поняття

' ґрунтовий покрив карта ґрунтів ' земельні ресурси

Самоперевірка

У народній приказці мовиться таке: «Не земля родить, а руки». ЫЧи стосуються ці слова всіх ґрунтів України?

Поясніть, чому в чорноземних ґрунтах гумусовий горизонт форму­ється потужніший, ніж у дерново-підзолистих.

Наведіть приклади земельних ресурсів, які переважають у вашій місцевості.

Назвіть послідовно всі основні типи ґрунтів рівнинної частини України по­чинаючи з півночі.

нання про рослинний світ довкола нас та закономірності поширення окремих видів рослин по території України цікавлять не лише ботаніків або географів. Знання про рос- лини нашої країни, безперечно, потрібні лісничому, який доглядає за лісом. Такими знаннями опановують і працівни- ки харчової промисловості, адже рослини складають понад 2/3 нашого раціону харчування. Рослини уважно досліджу- ють медики, знаючи про цілющий вплив багатьох рослин на людський організм. Так само вони важливі й для деревооб- робника, який виготовляє з деревини меблі, й для хіміка, що використовує рослини для виробництва паперу, спирту та інших речовин. А як потрібні знання про рослини аптекарю! Він не тільки спілкується з заготівельниками лікарських рослин, а й допомагає хворому підібрати потрібні для нього рослини з «зеленої аптеки» та виготовляє ліки на рослинній основі. Знання про рослини та їх поширення потрібні й тому, хто вирощує свійських тварин, яким необхідно підібрати со- ковиті пасовища чи заготовити корми на зиму...

Подумайте, і ви самі продовжите перелік тих, для кого важ- ливими є знання про рослинний покрив України. І цей пе- релік буде чималий! Ось і виходить, що такі знання потрібні практично кожному! Адже хіба не варто достатньо знати про те, без чого людське життя не тільки безрадісне, а й просто

неможливе?