Висновки

Для поліпшення медико-екологічної ситуації в Україні необхідно забезпечити вдосконалення методології формування стратегії і тактики в цій галузі, засноване на:

- розумінні необхідності міжгалузевих підходів;

- багаторівневому і прозорому визначенні пріоритетів;

- встановленні реальної загрози здоров'ю людини від чинників довкілля на основі аналізу ризиків;

- застосуванні економічних оцінок в сфері управління ризиком для здоров'я;

- здійсненні моніторингу виконання планів щодо гігієни довкілля з використанням системи індикаторів DPSEEA (Driving forces - Pleasure – State – Exposure - Effect - Action).

Серед пріоритетних питань гармонізації якості довкілля і стану здоров’я населення України слід виділити найнагальніші:

• формування екосоціальної ринкової економіки, яка забезпечить баланс економічних, екологічних та соціальних (в т.ч. здоровохоронних) складових;

• опрацювання ефективних механізмів реалізації політики у системі «довкілля – здоров’я народу». Необхідно переглянути діючі нормативні акти, що стримують чи перешкоджають досягненню успіху у цій царині та адаптувати їх до вимог Європейського Союзу та міжнародних стандартів;

• посилення координації зусиль державних органів, неурядових (громадських) організацій, органів місцевого самоврядування при вирішенні проблем екології і здоров’я;

• створення інтегрованих, ефективних інформаційних систем, що надають своєчасну, точну та релевантну інформацію для прийняття рішень – соціально-гігієнічного моніторингу.

Соціально-гігієнічний моніторинг – державна інформаційно-аналітична система тривалого спостереження за станом довкілля і здоров’я населення з метою виявлення причинно-наслідкових зв’язків, прогнозування змін довкілля і здоров’я, оцінки ризику здоров’ю, визначення першочергових та довготривалих заходів по покращанню довкілля, підвищенню якості життя, збереженню здоров’я населення.

Позитивний ефект від впровадження моніторингових систем спостерігається в країнах ЄС;

• створення Державного переліку чинників хімічної, біологічної та фізичної природи, що впливають на формування еколого-залежної патології населення через повітря, питну воду та харчові продукти

• залучення населення країни та громадських організацій до вирішення проблем довкілля та здоров’я, активне формування нової екологічної свідомості громадян України.