§7. Топографічні карти

Географічна розминка

Знайдіть у цьому підручнику або в географічному атласі карти з ізо­лініями. Пригадайте, для чого їх використовують.

Визначте азимут вашої школи.

Що таке топографічні карти. З курсу географії 6-го класу вам відомо, що топографічні карти належать до загальногеографічних і відрізняються від інших карт насамперед масштабом. До топографічних карт відносять карти масштабу 1:200 000 і більше, тобто карти, на яких місцевість зобра­жена зі зменшенням усіх відстаней до 200 000 разів.

Кожний аркуш топографічної карти має сітку паралелей і меридіанів. Верхня і нижня (північна і південна) рамки карти - це паралелі, а бічні (західна і східна) - це меридіани. Уся рамка поділена лініями на відрізки, що дорівнюють одній мінуті (Г), а точками - на відрізки, які дорівнюють десяти секундам (10''). Завдяки цьому топографічна карта є найзручнішою серед інших карт для визначення географічних координат (мал. 23).

Будь-яка топографічна карта має ще одну сітку - вертикальні й горизонтальні лінії. Відстань між ними становить ціле число кілометрів, позначене цифрами біля рамки. Тому ці лінії називають кілометровими, а сітку - кілометровою. Її зроблено для того, щоб було зручно вимірю­вати на карті відстані у кілометрах (а не в градусах). Крім того, за допомогою кілометрової сітки можна визначити прямокутні коорди­нати потрібного вам пункту, тобто швидко з’ясувати, на якому саме аркуші топографічної карти він розташований.

Щоб визначити прямокутні координати будь-якого пункту на карті, досить назвати квадрат сітки, в якому він розташований. Для цього треба прочитати за рамкою аркуша карти цифри (двозначні номери) спочатку горизонтальної, а потім вертикальної кілометрових ліній, що утворюють нижній лівий (південно-західний) кут квадратів. Якщо треба вказати ще точніше положення всередині квадрата, то визначають його координати. Для цього вимірюють за масштабом у метрах відстані по перпендикулярах від нижньої і лівої сторін квадрата до тієї точки, яку треба визначити. Добуті цифри додають до числа кілометрів, указаних для відповідних кіло­метрових ліній на їхніх кінцях.

Як читати топографічну карту. Вам уже відома «азбука карти» - умовні знаки, за допомогою яких на картах показують різні географічні об’єкти. Не знаючи умовних знаків, неможливо читати карту, так само як не можна прочитати книгу, коли не знаєш літер.

Рельєф на топографічних картах зображують горизонталями корич­невого кольору. Так називають ізолінії на карті, що з’єднують точки земної поверхні з однаковою абсолютною висотою, тобто висотою над рівнем моря. У сукупності горизонталі, проведені через певні проміжки по висоті (наприклад, через 5, 10 або 20 м), відображають усі нерівності земної поверхні. Що густіше розташовані горизонталі, тобто менша відстань між ними, то крутіший схил. І навпаки, велика відстань міжгоризонталями свідчить про ВІДНОСНО поло­гий схил. Спеціальні знаки - короткі штри­хи на горизонталях (бергштрихи) - вказу­ють напрямок, у якому знижується схил. Водночас цифри, якими підписані горизон­талі, спрямовані в бік підвищення схилу.

Води — річки, канали — зображують ліні­ями синього кольору, а водойми - озера, ставки, водосховища - забарвлюють у бла­китний колір. Так само синіми цифрами по­значають глибину і ширину водойм, швид­кість течії, а стрілками - її напрямок.

Рослинний покрив може бути зображе­ний зеленим кольором, як-от ареали лісових масивів. Спеціальними значками показують на топографічних картах дерева (навіть їхню породу, середню висоту і товщину), чагарники, луки.

Лініями різної товщини і кольору зображують шляхи сполучення (автомобільні, залізниці), а спеціальними знаками - їхню ширину і характер покриття.

Як визначити напрямок на будь-який географічний об’єкт. З курсу географії 6-го класу ви маєте пам’ятати, що насамперед потрібно зорі­єнтувати карту. І для цього, як вам відомо, можна використати який- небудь орієнтир або компас. Орієнтири і компас дають змогу правильно визначити дійсний азимут. Це виміряний за годинниковою стрілкою кут між напрямком на північ дійсного (географічного) меридіана та напрямком на об’єкт, до якого ви рухаєтеся.

Історична довідка

Маловідоме відкриття X. Колумба. До плавань великого мореплавця вважали, що магнітна стрілка компаса встановлюється за напрямком північ-південь унаслідок притягання її Полярною зорею. Однак під час першого плавання Колумба до берегів Нового Світу помітили, що насправді стрілка компаса не вказує напрямок на Полярну зорю. У різних місцях вона відхилялася від цього напрямку на кілька градусів. Так було відкрито Північний магнітний полюс.

Намагнічена стрілка компаса завжди спрямована вздовж не дійсного (географічного), а магнітного меридіана. Тому для точного орієнтування компаса треба враховувати магнітне схилення - кут між напрямками дійсного і магнітного меридіанів (мал. 24). При цьому варто пам’ятати, що магнітне схилення може бути східним, коли магнітний меридіан відхиляється від дійсного меридіана на схід, і західним, коли магнітний меридіан відхиляється від дійсного меридіана на захід.

Щоб вирахувати магнітне схилення, потрібно його значення або відняти (у разі східного схилення) від дійсного азимута, або додати (якщо схилення західне) до дійсного азимута. Зазвичай магнітне схи­лення вказане в нижній частині топографічної карти.

Вирахувавши магнітне схилення, можна визначити магнітний ази­мут. Це виміряний за годинниковою стрілкою кут між напрямком на північ магнітного меридіана та напрямком на обраний об’єкт. Величи­на магнітного, як і дійсного, азимута може змінюватися від 0° до 360°.

L.

Найзручніше визначати напрямок на топографічній карті за допо­могою дирекційного кута. Це кут між напрямком вертикальної лінії кілометрової сітки і напрямком на обраний географічний об’єкт.

Проблема

□ В районах великих покладів залізної руди виникає так звана магнітна аномалія і компас не «працює», його стрілка обертається хаотично. Як за таких умов можна визначити напрямок на обраний географічний об’єкт?

Як визначити висоту будь-якої точки земної поверхні. Її можна встановити за значенням горизонталей на топографічній карті. Адже вздовж горизонталі абсолютна висота місцевості залишається незмінною. Тому, знаючи абсолютну висоту, легко вирахувати й відносну висоту будь-якого пункту на карті. Крім того, для окремих точок на топографіч­них картах позначають абсолютну висоту, а для схилів ярів та урвищ підписують їхню відносну висоту.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2 Опис місцевості та розв’язування задач за навчальними топографічними картами

Складіть опис місцевості та виконайте завдання, користуючись топо­графічною картою (мал. 23):

Охарактеризуйте рельєф обраної місцевості, її водні об’єкти, рослин­ний світ і господарські об’єкти.

Визначте відстань і напрямок до географічного об’єкта, а також абсолютні висоти горбів і відносні висоти схилів ярів або урвищ.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Топографічна карта - це загальногеографічна карта великого масштабу з кілометровою сіткою.

4- За допомогою топографічної карти можна визначити координати об’єкта (географічні та прямокутні), напрямок, віїстань, а також висоти точок.

Ключові терміни і поняття

топографічна карта прямокутні координати географічний меридіан магнітний меридіан дійсний азимут магнітний азимут магнітне схилення дирекційний кут

Самоперевірка

За яких умов дійсний і магнітний азимут можуть бути однакові? Як називають кут, що вказує шлях і напрямок руху? к визначити дирекційний кут?

Що таке кілометрова сітка і яке її призначення?

Не тільки історик, а й кожна допитлива людина завжди цікавиться минулим. І це не випадково. Адже часто саме в минулому, в історії географічних досліджень, можна знайти відповідь на численні важливі політичні та економічні викли­ки сьогодення. Як формувалися українські землі? Завдяки кому ми тепер знаємо так багато про їхні багатства? Чи зобов’язані ми нашим сусідам своїми успіхами або невдачами? Яку роль в освоєнні природних ресурсів відіграли наші співвітчизники? Скільки ще ми мусимо дізнатися, щоб Україна і український народ справді процвітали, як це належить великому народові? Читайте історію географічних досліджень на території Укра­їни. і ви дасте гідну відповідь будь-кому на ці та багато інших запитань.

$8. Вивчення території України від давніх часів до початку XIX ст.

Географічна розминки

Спираючись на знання, здобуті в курсі «Загальна географія», назвіть даиніх учених, які відвідували і описували територію сучасної України. П. віть історичні документи, які містять перші географічні відомості

про українські землі.

Античні географи про українські землі. Природа українських им .на привертала увагу іноземних мандрівників. Вони зали­пши нам у спадок цікаві географічні описи території України.

. Гак. <-Гіа п.ко історії•>. давньогрецький учений Геродот (V ст. до н. е.) (мі . 2'). 11 відвідав Крим і Скіфію (нині південь України). Одна з час-

тин його дев’ятитомної «Історії» має назву «Скіфія». У ній він описує північнопричорноморські степи, згадує українські ріки Дніпро, Дністер, Південний Буг, а також Дунай, що були доступні для морських кораблів. Учені припускають, що Геродот сам піднімався по Дніпру, адже зробив опис української Наддніпрянщини.

Свої враження від подорожі південною частиною України описав у праці «Про повітря, воду і місцевість» давньогрецький мандрівник, лікар, засновник медичної географії Гіппократ (460 377 pp. до н. е.).

Інший видатний давньогрецький учений Страбон (мал. 25, 2), який жив на рубежі двох ер (64 р. до н. е. - 23 р. н. е.), під час одніс ї і подо­рожей відвідав Крим. У своїй «Географії» (17 книг), спираючись на власні спостереження, він навів численні цікаві дані про Північне Причорномор’я.

Римський натураліст Пліній Старший, який на початку І ст. н. е. створив багато­томну енциклопедію природничо-наукових знань, залишив опис окремих річок, тварин і рослин нашої території.

Одні з перших карт українських земель склав ще давньогрецький учений Клавдій Птолемей (близько 90-160 pp. н. е.), проте видані вони були набагато пізніше, у середні віки (мал. 25, 3).

Цінні й цікаві географічні матеріали знай­дено в Літописі Руському (за Іпатіївським списком), що складається з «Повісті минулих літ», Київського літопису і Галицько-Во­линського літопису (мал. 26). У «Повісті минулих літ» згадуються рівнини і гори, річки, озера, зазначаються кліматичні та гідроло­гічні особливості території України.

Географія культури

Географічні згадки в «Повісті минулих літ». Історія фор­мування українського народу безпосередньо пов’язана з річками. На це вказує і «Повість минулих літ»: «...слов'яни, прийшовши, сіли по Дніпру і назвалися полянами, а інші - деревлянами, бо сіли в лісах; а другі сіли межи Прип’яттю і Двіною і назвалися дреговичами... другі ж сіли на Десні, і по Сейму, і по Сулі і назвалися сіверянами». Згадується в літописі й головна ріка України: «Дніпро ж витікає з Оковського лісу і плине на південь... А Дніпро впадає в Понтійське море трьома гирлами».

Практичне завдання

Візьміть у бібліотеці сучасне видання «Повісті минулих літ» і знайдіть у ньому опис географічних об’єктів України.

Корисними є відомості про українські землі, які залишили також арабські мандрівники середньовіччя (кінець V - середина XVII ст.). Неодноразово відвідуючи з метою торгівлі українські землі, вони цікавилися природою країни і побутом народу. Один з мандрівників красномовно описує гостинність місцевого населення: «Гостей шанують і добре поводяться з чужинцями... і з усіма, хто в них буває, не дозво­ляють нікому зі своїх кривдити й утискати таких людей».

Мешканці Західної Європи (нім­ці, французи, англійці, шведи та ін.), які вперше ступали на укра­їнську землю, зазвичай описували Україну в прихильних тонах, а не­рідко були від неї у захваті.

У середині XVII ст. французький військовий інженер і картограф Гійом Левассер де Боплан (1600­1673), який прожив в Україні 17 ро­ків, видав книжку «Опис України» (мал. 27). Це був широковідомий в Європі науково-географічний твір, насичений багатющим фактичним матеріалом про Україну та її приро­ду. Зі спостережливістю вченого Боплан описує характер рельєфу в різних частинах сучасної України. Він розповідає про зимові морози: «Найпоширеніший спосіб протидії такому сильному морозу - це за­побігти йому; він полягає тільки в тому, щоб добре одягтися і запастися всілякими теплими речами. Щодо мене, то я, їдучи на возі або в кареті, завжди тримав на ногах собаку, щоб зігрівати їх, а також вкривав

їх великою вовняною ковдрою або вовчою шкурою. Обличчя я проти­рав спиртом, як і руки та ноги, які потім закутував якоюсь теплою шматиною...»

Боплан вражений багатством водойм: «...є кілька озер, настільки рибних, що незліченна кількість риби гине від надмірної тисняви в надто стоячій воді...» Він докладно описує Дніпро, його великі й малі притоки, острови, а також дніпрові пороги, що «...такі великі, наче будинки». Описуючи фауну, вчений дивується бабакам і сайгакам, яких він до того ніколи не бачив, а розповідаючи про козаків, він за­значає таке: «Родючий ґрунт дає їм зерно в такому достатку, що вони часто не знають, що з ним робити».

Крім надзвичайно цікавого тексту, книга Боплана містила кілька докладних карт українських земель, які автор склав, спираючись на власні точні виміри (мал. 27). Серед цих карт була й перша в історії світової картографії топографічна карта всієї України «Спеціальний і докладний ПЛАН УКРАЇНИ з належними їй воєводствами, округами і провінціями» (мірило 1:463 000).

Географічні дослідження в Україні у XVIII ст. У цей період розпо­чалися систематичні наукові дослідження природних умов і ресурсів України. Саме вони й спричинили важливі для науки і практики відкриття. Так, 1721 року Григорій Григорович Капу стін відкрив родовище кам’яного вугілля в Донбасі.

Історична довідка

Народження Донбасу. У 1719 році за наказом Петра І було створено гірниче відомство, одним із завдань якого був пошук корисних копалин. Восени 1721 року для обстеження покладів руд і мінералів у районах уздовж течії Дону і Сіверського Дінця виїхав талановитий рудознавець Григорій Григорович Капустін. Уже на початку грудня того ж року на південному сході Донецького кряжа він знайшов вугіл­ля. Це за ЗО км від сучасного міста Артемівськ (колишній Бахмут). З 1724 року тут розпочався видобуток першого вугілля. Після смерті Петра І подальша розвідка й видобуток тут були припинені, а віднов­лені лише наприкінці XVIII ст. У листопаді 1795 року в Лисячій балці, в районі сучасного міста Лисичанськ, за наказом Катерини II було засновано перший рудник Донецького басейну.

Другу половину XVIII ст. вважають епохою енциклопедизму. Серед науковців тоді утвердилася думка про необхідність накопичення вели­кої кількості знань з різних галузей науки. Значного розвитку в цей час набув напрямок «вчених подорожей» з метою всебічного вивчення різних земель і народів. Яскравий приклад таких подорожей - експедиція відомого російського природознавця, академіка Василя Федоровича Зуєва (1752-1794). Територією України подорож пролягла за марш­рутом: Харків - Полтава - Кременчук - Херсон. Зуєв докладно описав дніпрові пороги, місто Нікополь, річки Чортомлик і Базавлук. А його найвидатнішими заслугами є перший опис залізних руд у долині р. Сак- сагань (тепер Криворізький залізорудний басейн), опис солоних озер між Полтавою та Кременчуком, карта Дніпровського лиману з позна­ченням глибин.

еографічні дослідження на території Україні!

На пам’ятнику латинською мовою викарбувано: «Петро Симон Паллас, берлінський рицар, академік санкт-петер- бурзький, що в невідомих землях заради природи сущої здійснив багато досліджень, спочив зрештою тут. Народився 22 вересня 1741 року. Помер 8 вересня 1811 року».

J

РОЗДІЛ

В. Зуєв 1782 року очолив невелику академічну експедицію до Криму, її наслідком стала книжка, що вийшла друком 1782 року і була першою опублікованою працею про природу Кримського півострова.

У 1793 році природу Криму докладно вивчав відомий російський учений-енциклопедист, академік Петро Симон Паллас (мал. 28). Він досліджував півострів від західного узбережжя до Керчі включно, проникаючи в його найнеприступніші місця. Паллас піднімався в гори, зокрема на Чатирдаг, вивчав геологічну будову Кримських гір та їхній вплив на клімат окремих частин півострова, збирав відомості про різні природні явища і об’єкти - землетруси, обвали, зсуви тощо. Учений дав всебічну характеристику Криму і склав один з перших наукових описів півострова.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

4- Одні з перших географічних досліджень українських земель були здійснені давніми греками.

'ї~ Систематичні наукові дослідження природних умов і ресурсів України розпочалися у XVIII ст.

Видатні постаті

- Геродот Гіппократ ''Страбон Пліній Старший Г.Л. де Боп- лан Г. Капустін В. Зуєв П. Паллас

Самоперевірка

Назвіть у хронологічній послідовності прізвища тих, хто в різні часи досліджував територію України: Геродот, П. Паллас, Пліній Старший, Гіппократ, В. Зуєв, Страбон. Які їхні заслуги?

Знайдіть і покажіть на карті давні та сучасні країни, представники яких у різні часи досліджували територію України.

Інм відомий Г.Л. де Боплан?

Хто з учених стародавнього світу склав одні з перших карт українських земель?

а г ДуН!,к

Чим в