3.4 Страхування екологічної відповідальності та екологічних ризиків

В європейську систему економічних механізмів екологічного управління, природокористування і охорони навколишнього природного середовища входить система страхування права відповідальності та екологічних ризиків.

Екологічна відповідальність може бути реалізована засобом застосування нормативно-правових актів (як у вітчизняній практиці), або засобом страхування екологічних ризиків (європейська і міжнародна практика). Можуть бути і комбіновані засоби. У міжнародній і європейській практиці екологічне страхування є ефективним ринковим механізмом, що гарантує захист майнових інтересів громадян, підприємств і держави. Цей механізм за рахунок акумулювання коштів (страхових) знижує навантаження на бюджет по відшкодуванню збитків, що спричинені страховими випадками. Екологічне страхування надає гарантії інвестицій у високо ризикові види виробництв. Страхування є інструментом додаткового позабюджетного фінансування заходів щодо збереження якості природного середовища і природних ресурсів. До сфери екологічного страхування належить страхування ризику понаднормативних викидів і скидів шкідливих речовин, екологічних збитків внаслідок екологічних катастроф, екологічне страхування нових технологій, в тому числі біотехнологій тощо.

Багаторічна практика покриття збитків від надзвичайних ситуацій за рахунок державних страхових і резервних фондів вичерпала свої можливості. В умовах зміни форм власності держава не може приймати на себе відповідальність перед населенням за ризикові дії приватних природо- користувачів і природозабруднювачів.

У той же час страхування права відповідальності як за провину, так і небезпечну діяльність приватного сектора не набуло в нашій країні адекватного масштабам зміни форм власності розвитку.

Задеклароване в Законі України “Про охорону навколишнього природного середовища” законодавче положення про здійснення добровільного і обов‘язкового екологічного страхування не реалізоване у відповідному страховому законодавстві.

В Україні переважна частина об‘єктів в сферах промисловості і господарювання була приватизована без врахування екологічних ризиків і розподілу права відповідальності за екологічні наслідки між державою і приватним сектором. Це створило юридичний прецедент правової екологічної безвідповідальності приватного сектора, виправити який можна шляхом впровадження обов‘язкового і добровільного екологічного страхування.

Відсутня нормативно-методологічна база оцінки екологічних ризиків і розподілу відповідальності, особливо для об‘єктів підвищеної небезпеки, яких переважна більшість по причині застарілості основних фондів. Відсутній в Україні і загальнодержавний регламент формування ринку послуг з екологічного страхування, що може призвести до монополізації цього виду діяльності окремими страховими компаніями.

Рекомендації

А) першочергові

1. Підготувати і прийняти Постанову Кабінету Міністрів “Про обов‘язкове екологічне страхування відповідальності об‘єктів підвищеної небезпеки, які були приватизовані без врахування екологічних вимог”.

Б) стратегічні

2. Розробити і прийняти Концепцію розвитку екологічного страхування в Україні, яка має визначити структуру, пріоритети і порядок введення в дію відповідних законодавчих, нормативно-правових і методичних документів; порядок регламентування створення ринку страхування з врахуванням європейських вимог і орієнтирів.