Вимірювання товщини шкірно-жирової складки

Під час оцінки енергетичної адекватності харчування недостатньо орієнтуватися лише на масу тіла, передусім тому, що вона може бути збільшена за рахунок добре розвинутої м'язової тканини. У звязку з цим, як характеристику енергетичного статусу, необхідно визначати і товщину шкірно–жирової складки.

Товщина шкірно–жирової складки вимірюється за допомогою спеціального приладу – каліпера або штангенциркуля. Для того, щоб отримати дані, котрі можна було б зіставити з нормативними, каліпер (штангенциркуль) повинен мати стандартну поверхню контакту (20–40 мм²), стандартну ціну поділки (0,4 мм) і постійний тиск (10 г/мм²) у процесі вимірювань.

Вимірювання товщини шкірно–жирової складки проводять в трьох точках: по середній пахвовій лінії зліва на рівні соска, на рівні пупка зліва на середині відстані між пупком і проекцією зовнішнього краю прямого м'яза живота, а також під кутом лівої лопатки. Розраховують середню товщину шкірно–жирової складки на підставі вимірювань у трьох точках. В залежності від ступеня жировідкладення доросле населення поділяється на 5 груп (табл. 5).

Оцінка товщини шкірно–жирової складки (у мм) дорослого населення (у сигмальних відхиленнях) проводиться за наступною схемою:

1 група: середнятовщина шкірно–жирової складки – відхилення від середніх показників не виходить за межі коливань+1.

II група: товщина шкірно–жирової складки вище середньої– показники перевищують середню величину та коливаються в межах від 1 до 2.

III група: товщина шкірно–жирової складки велика(ознаки ожиріння) – показники перевищують середню величину більш, ніж на 2.

IV група: товщина шкірно–жирової складки нижче середньої– показники не досягають середньої величини та коливаються у межах від 1 до 2.

V група: мала товщина шкірно–жирової складки (ознаки виснаження), показники відхиляються від середньої величини більш, ніж на 2.

Проте, більш доступним є вимірювання товщини шкірно–жирової складки в області трьохголового м'яза плеча. Місце вимірювання знаходиться на задній поверхні плеча на середині відстані між латеральним кінцем ості лопатки (акроміон) і ліктьовим відростком кістки ліктя. Рука повинна вільно «висіти» вздовж тулуба. Шкірно–жирову складку притискають у повздовжньому напрямку між великим та вказівним пальцем на 1см вище місця прикладання ніжок каліпера. При середній вираженості товщина шкірно–жирової складки у чоловіків не перевищує 15 мм, а у жінок – 25 мм.