Гігієнічна оцiнка шумо–вiбрацiйної обстановки в робочому примiщеннi

Вимiрювання рiвня iнтенсивностi та спектрального складу шумупроводиться за допомогою шумомiрів, аналiзаторів спектра шуму та полосових фiльтрів.

Найбiльшого поширення в гігієнічній практицi набули шумомiри “Шум–1” і “УШВ–1”, шумовiбровимiрюючий комплекс “ШВК–1” та вимiрювач шуму і вiбрацiї типу “ВШВ–003”. Як аналiзатори шуму використовують октавні фiльтри, котрі вимiрюють рiвнi звукового тиску в кожнiй октавi шуму, що дослiджується.

Шумомiри різних конструкцiй, як правило, складаються з датчика (мiкрофона), пiдсилювача та вимiрювального пристрою і мають частотнi (“Лiн”,“А”,“С”) та часовi (“F” – швидко, “S” – повiльно, “I” – iмпульс) характеристики.

В ході вимiрювання рiвнiв звуку (дБА) застосовується характеристика “А”, при вимiрюваннi рiвнiв звукового тиску в октавних смугах – характеристика “Фiльтри”. Характеристика “Повiльно” свідчить про проведення вимiрювання постiйного та деяких інших видів шуму, головною характеристикою яких є середній рівень, а характеристика “Iмпульс” – про вимiрювання рiвнiв iмпульсного шуму. Характеристика “Швидко” застосовується в ході вимірювання шуму, який коливається у часi.

У випадку відсутностi приладу для частотного аналiзу шуму можна отримати орієнтовну оцiнку характеру шуму, порiвнюючи значення на шкалах “дБС” та “дБА” (при рiзницi 0–2 дБ шум високочастотний: вище 1000 Гц, 2–5 дБ – середньочастотний: 400–1000 Гц, 5 i бiльше дБ– низькочастотний: до 400 Гц.

Вимірювання шуму на робочих мiсцях повинно проводитися при роботi не менш ніж 2/3 технологiчного обладнання та при увімкненій вентиляцiї. При цьому мiкрофон повинен бути розташований на висотi 1,5 м над рiвнем пiдлоги (якщо робота проводиться сидячи – на рівні голови) i спрямований у бік джерела шуму.

Допустимi рiвнi шуму на робочих мiсцях, що представлені в таблиці, встановлюються та нормуються у залежностi вiд виду трудової дiяльностi (таблиця 1)

Гігієнічна оцінка вібраціїпроводиться з використанням таких приладів, як вiброметр ВМ–1 або шумовібровимірюючий комплекс ШВК–1 з вiбродатчиком, що забезпечують визначення значень коливальної швидкостi (м/с), вiброприскорення (м/с²) та рівня вібрації (дБ) в октавних смугах частот на робочій поверхнi.

За напрямком дії загальну вібраціювимірюють на характеристиці "Лин." приладу при натиснутій кнопці 1 m/S²в положенні перемикача "Делитель–1" – 3·103/70 дБ та "Делитель–II" –1/50 дБ уздовж вертикальної осі Z (підошви–голова), а також горизонтальної осі X (в сагитальном направлении) та горизонтальної осі Y(зліва–направо).

Локальна вiбрацiятакож вимiрюється у трьох взаємно перпендикулярних площинах: Zр (напрям прикладання сили), Xр (вісь рукоятки) та Yp (перпендикулярно першим двом напрямкам) та, як і загальна, розподiляється на низькочастотну – 8 і 16 Гц, середньочастотну – 31,5 і 63 Гц та високочастотну – 125, 250, 500 i 1000 Гц.

За частотним складом загальну вібрацію ділять на низькочастотну, що відповідає октавним смугам – 2 и 4 Гц, середньочастотну – 8 и 16 Гц та високочастотну –31,5 и 63 Гц.

Допустимі рівні вібрації установлюються для загальної транспортної (категорiя 1), транспортно-технiчної (категорiя 2) i технологiчної вiбрацiї (категорiя 3), а також для локальної вiбрацiї з розрахунку 8-ми годинного робочого дня.

Допустимі рівні вібрації на робочих місцях представлені в таблицях 2 и 3.