3.2. Екологічно прийнятий ризик

Результатом прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними випадками, зменшенням тривалості життя, шкодою здоров’ю, шкодою природному чи матеріально-культурному середовищу, дезорганізуючому впливу на суспільство або життєдіяльність окремих людей. Наслідки або ж кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою, залежать від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, що перебували у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних (у тому числі і природних) цінностей, що знаходились там, природних ресурсів, перспективності зони тощо.

З метою уніфікації будь-які наслідки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад, кількість загиблих, кількість поранених, площа забрудненої території, площа лісу, що вигорів, вартість зруйнованих споруд тощо. Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди – це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті.

Другою, не менш важливою характеристикою небезпеки, а правильніше мірою можливої небезпеки, є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.

Відомо, що величина ризику (R) визначається як відношен­ня кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливого їх числа (N) за конкретний період:

R = n/N.

Наведена формула дозволяє розрахувати величину загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина Nвизначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику – максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою.

Вище було показано, що ризик – це усвідомлена можливість небезпеки або ж ймовірність небезпеки, яка визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками до макси­мально можливого їх числа за конкретний період.

За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прий­нятний, гранично-допустимий, надмірний. Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він знаходиться у межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня. Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості, а також екологічний стан середовища на даному етапі свого розвитку. Гранично-допустимий ризик –це максимальний ризик, який не повинен перевищуватися незважаючи на очікуваний результат. Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсо­лютної безпеки, неможливо. Через це вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманністю, може обернутися на трагедію для людей. Знехтуваний ризик на сьогодні також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція як безпеки життє­діяльності в цілому, так і екологічної безпеки зокрема ґрунту­ється на досягненні прийнятного (допустимого) ризику.

Найправильнішою необхідно вважати концепцію прийнятного (допустимого) ризику, суть якої полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час. Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, екологічні, соціальні та політичні аспекти і являє собою певний компроміс між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Величину прийнят­ногоризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї із них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.