Функції живої речовини

У 1928–1931рр. академік сформулював найважливіші біогеохімічні функції живої речовини:

• енергетична функція – пов’язана з накопиченням енергії в процесі фотосинтезу, передаванням її по ланцюгу живлення та розсіюванням;

• газова функція – це здатність змінювати і підтримувати певний газовий склад середовища проживання (більшість звичайних газів атмосфери – О₂, СО₂, Н₂, СН₄ – мають біогенне походження);

• концентраційна функція – речовини сконцентровані зав­дяки діяльності живих істот (карбон – у вугіллі, торфі, нафті; Са – у вапні та інших речовинах);

• окисно-відновна функція – пов’язана з інтенсифікацією під впливом живої речовини як процесів окиснення, завдяки збагаченню середовища киснем, так і відновлення, насамперед, у тих випадках, коли відбувається розкладання живих речовин за дефіциту кис­ню (окиснення і відновлення Fe, Mn, S бактеріями);

• змінна функція, завдяки біохімічній та біогеохімічній діяль­ності людини;

• транспортна функція – пов’язана з перенесенням речовини та енергії у результаті активного руху організмів;

• деструктивна функція – це руйнування організмами та продуктами їх життєдіяльності, в тому числі і після смерті, як решток органічної речовини, так і косної речовини. Основний механізм пов’язаний з колообігом речовин;

• середовищеутворювальна функція – утворення середовища життя живих організмів;

• споживально-відтворювальна функція – визначає швидкість (інтенсивність) процесів життя живої речовини біосфери;

• розсіювальна функція – виявляється через трофічну і транс­портну діяльність організмів та в процесі здійснення антропогенних ресурсних циклів;

• інформаційна функція – виражається у тому, що живі організми та їх співтовариства накопичують певну інформацію, закріплюють її в спадкових структурах і потім передають наступним поколінням.

Крім того, згідно з вченням живій речовині притаманні і такі функції:

• здатність швидко освоювати вільний простір;

• рух: пасивний – під дією гравітаційних сил тощо, активний – наприклад, проти течії води, сил гравітації, повітряного потоку;

• стійкість за життя і швидке розкладання після смерті;

• висока здатність пристосовуватися до різних умов тощо;

• надзвичайно велика швидкість перебігу реакцій у живій матерії, ніж у неживій;

• висока швидкість оновлення.