logo
002_IR2

7.1. Міжнародна діяльність у галузі збереження біосфери і цивілізації

На думку експертів ООН, сьогодні основні міжнародні зусилля у вирішенні глобальної екологічної кризи мають бути спря­мовані на: дослідження першопричин кризи, боротьбу з її нас­лідками, оцінку глобального ризику, залучення широкої громадсь­кості, забезпечення засобів правового регулювання, інвестування у майбутнє.

На сьогодні Міністерство екології та природних ресурсів України координує природоохоронне співробітництво в межах понад 70 дво- та багатосторонніх міжнародних угод та договорів. Крім цього, підготовлено ряд проектів міжнародних угод та договорів про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища (зокрема, з Туреччиною, Грецією, Румунією, Болгарією), про співробітництво в галузі ядерної безпеки з регулюючим органом Італії.

У межах Програми надання підтримки для реалізації природоохоронних проектів Департаментом охорони довкілля Великобританії (через Ноу-Хау Фонд) проведено переговори та погоджено кілька проектів, зокрема по моніторингу повітря Бердянсь­ку, по екологічній освіті в Донецьку та ін.

У зв’язку з заявою Уряду Японії про готовність надати Україні кредитну підтримку для реалізації соціально значимих проектів у межах програми ОДР (Офіційна допомога для розвитку) відбулися чисельні переговори урядових делегацій та експертів, результатом чого стало рішення про розробку пакета проектів. Принаймні два з них мають екологічний характер і спрямовані на реконструкцію каналізаційних мереж у Кривому Розі та Дніпродзержинську.

На кінець минулого тисячоліття виконувалися та перебували в стані розробки понад 37 міжнародних довго- та короткотермінових програм та проектів у галузі екологічної безпеки на загаль­ну суму понад 28 млн дол. США.

В останні 30 років проведено декілька важливих міжнародних конференцій, присвячених проблемі охорони довкілля (у Стокгольмі, Тбілісі, Москві, Києві), прийнято ряд конвенцій з охорони вод Світового океану, заборони розробки, виробництва і накопичення бактеріологічної зброї, заборони наземних ядерних випробувань, забруднень Балтійського і Чукотського морів та ін.

Досить важливою міжнародною угодою є конвенція ООН з морського права «Хартія морів» (1982 р.), в обговоренні якої брало участь 156 країн, 20 міжурядових і понад 60 неурядових міжнародних організацій. За цією конвенцією держави, які підписали угоду, мають зберігати морське середовище та захищати його від забруднення. Це стосується усіх джерел забруднення незалежно від того, де вони розташовані – на суші або на морі. З метою запобігання забруднення морського середовища, з джерел, що розташовані на суші, держави зобов’язувалися розвивати своє національне господарство з урахуванням міжнародних стандартів і правил. Аналогічні вимоги поширюються і на морські судна, які ходять під прапорами цих країн.

Для захисту економічних інтересів прибережних держав конвенцією 1982 р. передбачено встановлення в Світовому океані 200 мильних економічних зон. Цим державам надано право на розвідку, розробку та збереження природних ресурсів, які належать до живої та неживої природи, зокрема тих, що знаходяться на дні, в надрах і водах океану, а також право на управління цими ресурсами. Положення конвенції регулюються експлуатацією окремих видів живих ресурсів в економічній зоні. У «Хартії морів» визначено також вимоги щодо охорони морського середовища під час освоєння ресурсів морського дна поза зонами національної юрисдикції.

У межах співробітництва з МАГАТЕ, Комісією з ядерного регулювання США, Європейським Союзом (програма ТАСІS), ре­гулюючими органами Німеччини, Франції та інших країн виконувалося понад 20 проектів у галузі ядерної та радіаційної безпеки.

Міністерство екології та природних ресурсів України підтримує робочі контакти з Європейською економічною службою ООН, Всесвітньою метеорологічною організацією, Програмою ООН з охорони довкілля – ЮНЕП, ЮНЕСКО, ЮНІДО тощо. За останній час підписані українсько-американська та українсько-угорська міжурядові угоди про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища. Аналогічно міжвідомчі угоди укладені з польським міністерством та латвійським комітетом охорони довкілля. Підписано також українсько-польсько-словацьку угоду про створення міжнародного біосферного заповідника в Сх. Карпатах. Усі ці документи доповнюються конкретними планами реалізації, які, в основному, виконуються.

Україна активно співпрацює з експертами в галузі НС Світового банку, Європейського банку реконструкцій та розвитку, Глобального економічного фонду. Нашу державу включено до міжнародних проектів по Чорному морю, басейну Дунаю і окремо – по дельті Дунаю. Для ефективної участі в зазначених проектах у нашій державі визначені національні координатори та створені відповідні робочі групи.

На виконання зобов’язань України як члена Ради Європи підготовлені відповідні законопроекти та виконані всі погоджувальні процедури щодо ратифікації Верховною Радою України Конвенції про охорону дикої фауни, флори та природного середовища їх перебування в Європі (Бернська Конвенція). Закон про приєднанні до Бернської Конвенції був прийнятий Верховною Радою 29 жовтня 1996 року.

У 1997 р. набула чинності для України Рамкова Конвенція ООН про зміну клімату. На 3-й Конференції Сторін Конвенції (Кіото) делегація України брала участь як делегація повноправної Сторони Конвенції, що дало можливість представити інтереси України й забезпечити ухвалення винятково позитивних для України рішень (таких як торгівля квотами на викиди парникових газів, стабілізація обсягів викидів парникових газів на рівні 1990 р.).

У 1997 р. також набула чинності для України Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, в основному як середовища існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971 р.).

У галузі ядерної та радіаційної безпеки основна увага приділялася проблемам подолання наслідків аварії на ЧАЕС, закриття станції та підвищення рівня безпеки на ядерних об’єктах. Проведено кілька раундів переговорів з лідерами країн «Великої сімки» та Комісії Європейських Співтовариств щодо виконання зобов’я­зань у межах Меморандуму порозуміння між Урядом України та Урядами «Великої сімки» щодо закриття ЧАЕС та щодо надання підтримки для реалізації даного рішення. Переговори щодо фінансових умов закриття ЧАЕС тривали. Зокрема, в листопаді 1997 р. відбулася Міжнародна Конференція з проблем закриття Чор­нобильської АЕС, в якій взяла участь делегація України на чолі з Президентом України Л. Кучмою. Під час Конференції було досягнуто домовленості щодо залучення коштів в обсязі 3 873 млн доларів США на реалізацію проекту «Укриття» та інших проектів, пов’язаних із закриттям ЧАЕС.

Відповідно, Україна підписала:

Верховна Рада України ухвалила зміни до національного законодавства в зв’язку з приєднанням до: Конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду; Конвенції ЄЕК ООН про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті; Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення.

Тривав процес реалізації проекту створення нових регіона-льних екологічних центрів (НРЕЦ) у нових незалежних державах (ННД). Проект фінансувався Урядом США та підтримувався західними донорами, зокрема програмою ТАСІS. Проведено ряд кон­сультативних зустрічей та робочих нарад Міжнародної Наглядової Ради проекту (Москва, Київ, Кишинів). Відкрито координаційний офіс НРЕЦ в Україні та проведено необхідну роботу щодо забезпечення його юридичного статусу.

Україна є одним з засновників Міжнародного Агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). 29 вересня – 3 жовтня 1997 року відбулася 41 сесія Генеральної Конференції МАГАТЕ, в якій взяла участь делегація України, яка провела плідні переговори з делегаціями інших країн та з керівництвом Департаменту гарантій Агентства, в ході яких обговорювалися проблеми реалізації Угоди про гарантії між Україною та МАГАТЕ. Наша країна брала участь у 24 регіональних проектах МАГАТЕ. Важливою є також діяльність Агентства щодо підвищення кваліфікації кадрового потенціалу. Українські фахівці з науково-дослідних установ та структур системи Адміністрації ядерного регулювання пройшли навчання з різних питань ядерної безпеки та організації технічної підтримки, а також брали участь у роботі технічних комітетів МАГАТЕ, діяльність яких спрямована на підвищення безпеки ядерних та радіаційних установок.

Основними результатами міжнародного природоохоронного співробітництва України є: