Еколого-економічні проблеми використання водних ресурсів України

Відомо, що для більшості людських потреб придатна не будь-яка вода, а прісна з вмістом мінеральних солей до 1 г/л. В основному запас прісної води зосереджений у льодовиках, але теоретично доступною є лише вода прісноводних озер, водосховищ, річок та підземних горизонтів у зонах активного водообміну. Ресурси прісних вод належать до відновлювальних завдяки глобальному кругообігу, що охоплює атмосферу, поверхню Землі і літосферу. Забезпеченість річковою водою України дуже мала і сягає:

• сумарний стік річок, тис.км³ – 50;

• стік на 1 душу населення – більше 1,0 тис, м³/рік (наприклад, у Пд. Америці – 51,5 тис.м³/рік на душу населення).

Цей дефіцит річкової води доводиться надолужувати використанням підземних вод, яких у нашій країні чималі запаси. З її надр щорічно добувається більше 5 км³ води. У 77 містах України водопостачання здійснюється практично лише за рахунок ресурсів підземних вод. Основним споживачем води в Україні є сільське гос­подарство, житлово-комунальне господарство та промисловість.

До найбільш небезпечних видів негативного антропогенного впливу на гідроресурси належить забруднення та засмічення поверхневих та підземних вод відходами господарської діяльності. Бездумне осушування боліт, надудобрення сільгоспугідь, штуч­не затоплення земель родючих та рівнинних (на Дніпрі, Дністрі, Південному Бузі), зміна напрямку течій річок, видобуток та збага­чення корисних копалин, викиди підприємств, робота АЕС, ГЕС, транспорту, застосування отрутохімікатів (пестицидів) у сільсько­му господарстві, тваринницькому комплексі і фермах, побутових комунальних стоках, сплавах лісу розсипом – ось лише невеликий перелік, що веде до зміни стану водотоків та водоймищ, скорочує кількість цінних видів флори і фауни гідросфери.

Раціональне використання водних ресурсів повинне ґрунтуватися на трьох основних принципах: сувора економія водовитрат, ефективне очищення стічних вод; санітарна охорона поверхневих і підземних вод від забруднення та виснаження.

Дуже перспективним є створення в територіально-виробни­чих комплексах замкнених систем водокористування. Відповідно до Водного кодексу України водні об’єкти (води) становлять вод­ний фонд, до якого входять ріки, озера, водосховища, інші поверх­неві водойми та водні джерела, води каналів та стоків, підземні води, внутрішні моря та інші морські води, територіальні води. Водні об’єкти надаються у користування при дотриманні встанов­лених законом вимог і умов для задоволення питтєвих, побутових, лікувальних, курортних, оздоровчих та інших потреб населення. З метою охорони вод законодавство обмежує скидання у водні об’єкти виробничих і побутових відходів, встановлює (забо­роняє) забруднення вод отрутохімікатами та міндобривами, передбачає необхідність встановлення округів і зон санітарної охоро­ни та проведення інших водоохоронних заходів. Водне законодавство забороняє введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств та інших об’єктів, не забезпечених очисними при­строями, які попереджають забруднення і засмічення вод та шкідливу їх дію. За порушення Водного законодавства може настати адміністративна, кримінальна або цивільна відповідальність.