Словник основних екологічних термінів і понять а
Абіотичні екологічні фактори – це фактори неживої природи: хімічні та фізичні – хімічний склад повітря, води, ґрунтів; температура; світло; радіація; тиск, сонячна енергія, вологість, течії, пожежі, фізичні поля тощо.
Абсорбція– це явище, що полягає у поглинанні газів певними рідинами (абсорбентами), які розчиняють або зв’язують гази, що пропускають через них.
Агроценози– це молоді біоценози, що формуються у результаті господарської діяльності, для яких характерним є видова бідність і одноманітність і які підтримуються людиною завдяки розробленій нею системі агротехнічних та агрохімічних заходів.
Адсорбція– це явище, що полягає у поглинанні газів по-верхнею твердих тіл (адсорбентів).
Активна (позитивна) відповідальність – це такий вид відповідальності, при якій виконання вимог щодо охорони природи здійснюється шляхом запровадження безвідходних і маловідходних технологій, виділення значних коштів на будівництво очисних споруд, різних установок і пристроїв, що зменшують забруднення НПС і захищають здоров’я людей.
Аменсалізм– це така форма взаємодії між живими організмами, коли взаємозв’язок між організмами носить односторонній характер: для одного партнера він сприятливий, а для іншого байдужий.
Антропогенні екологічні фактори – це форми діяльності людини.
Атмосфера – це газоподібна оболонка Землі.
Аутекологія– це розділ екології, що вивчає фактори середовища та їх вплив на живі організми.
Б
Біогенні речовини– це органічні та органомінеральні продукти, створені живими організмами.
Біоекологія– це розділ екології, що вивчає середовище життя живих організмів, тобто відносини живих організмів між собою та з навколишнім середовищем.
Біокосні речовини– це продукти розкладу та переробки гірських та осадових порід живими організмами.
Біомаса– це загальна маса особин одного виду, груп видів чи спільноти в цілому (рослини, тварини, мікроорганізми), що припадає на одиницю поверхні (об’єму), місця проживання (в сирому чи сухому вигляді).
Біопродуктивність– це швидкість продукування біомаси на даній площі за одиницю часу.
Біосфера – це зовнішня оболонка (сфера) земної кулі, що зайнята живими речовинами, які діють як геологічна сила, що формує вигляд Землі.
Біосферний моніторинг – це система досліджень, що дає можливість визначити глобально-фонові зміни у природі (радіацію, озон, тепло, вуглекислий газ СО2, циркуляцію газів між океанами, запиленість, міграцію тварин, погодно-кліматичні зміни на планеті).
Біотичні екологічні фактори– це форми взаємодії між організмами типу «хазяїн-паразит».
Біотоп– це однорідний за абіотичними факторами середовища простір, зайнятий біоценозом; тобто біотоп – місце життя виду організмів.
Біоценоз – це спільнота організмів, що мешкають у межах одного біотопу.
Великий (геологічний) кругообіг – це кругообіг речовин у межах планети, між океанами і континентами.
В
Великий (геологічний) кругообіг – це кругообіг речовин у межах планети, між океанами і континентами.
Вертикальна просторова структура (ярусність) – це явище вертикального розшарування екосистеми на структурні частини (яруси).
Види-домінанти – це види, що переважають у рослинних асоціаціях (за своєю біомасою). Становлять 4/5 від загальної біомаси.
Види-едифікатори – це види, що мають важливе значення у створенні біосередовища екосистеми, у формуванні структури біоценозу. Становлять 1/5 від загальної біомаси.
Вичерпні природні ресурси– ті, які при експлуатації можуть бути повністю вичерпані.
Відвернені збитки – це збитки, яких вдалось запобігти внаслідок проведення природоохоронних заходів.
Відновні природні ресурси– ті, що здатні до самовідновлення за період господарської діяльності людини.
Відносно-відновні природні ресурси – ті, що відновлюються за достатньо великий проміжок часу.
Г
Геоекологія – це розділ екології, що вивчає взаємовідносини організмів та середовища з точки зору їх географічної приналежності.
Гідросфера – це водна оболонка Землі, яка включає Світовий океан, води суші (ріки, озера, болота, льодовики) та підземні води між атмосферою і земною корою, сукупність вод Землі: океани, моря, континентальні водойми (озера, річки) та льодові покриви.
Горизонтальна просторова структура екосистем (мозаїчність) – це нерівномірність у розподілі живих істот по біотипу (переважно залежить від ґрунтово-кліматичних умов).
Гранично-допустимі викиди (ГДВ) – це така кількість шкідливих речовин, яка не повинна перевищуватися під час викиду в повітрі за одиницю часу, щоб концентрація забруднювачів повітря на межі санітарної зони не була вищою від ГДК.
Гранично-допустима концентрація (ГДК) полютанта – це такий його вміст у природному середовищі, який не знижує працездатності та самопочуття людини, не шкодить її здоров’ю в разі постійного контакту, а також не викликає небажаних (негативних) наслідків у нащадків.
Гранично-допустимі екологічні навантаження(ГДЕН) – це сумарні обсяги забруднень, що може витримати екосистема без порушення стану природної динамічної рівноваги.
Гранично-допустимі скиди (ГДС) – це така маса речовин у стічних водах, що є максимально допустимою до відведення з установленим режимом у даному пункті водного об’єкта за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольному пункті (контрольному створі).
Ґрунт – це родючий шар земної кори, що виник внаслідок впливу атмосфери на живі організми та літосферу.
Е
Еврибіонти– це живі організми, що мають велике пристосування до змін умов довкілля.
Екоклімакс – це стан стійкої рівноваги між живими угрупованнями і середовищем системи; кінцевий результат сукцесій.
Екологізація – це поширення екологічних принципів та підходів на всі сфери життєдіяльності людського суспільства: культуру, науку, виробництво та соціальні явища.
Екологізація виробництва –це поступове розширення дії екологічних пріоритетів у виробничій діяльності, підвищення екологічної освіченості й свідомості управлінського персоналу, поступове проникнення екологічних нововведень у виробництво, екологічна модернізація виробництва.
Екологічна безпека – це такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження як його погіршення, так і виникнення небезпеки для здоров’я громадян.
Екологічна валентність – це здатність організму пристосовуватисядо змін умов середовища.
Екологічна експертизав Україні – це вид науково-практичної діяльності спеціально-уповноважених на це державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан довкілля та здоров’я людей і спрямована на підготовку висновків про відповідальність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охоронунавколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
Екологічна катастрофа – це істотне порушення екологічної рівноваги в природі, руйнування стійкого видового складу живих організмів, повне знищення або суттєве зменшення їх чисельності, порушення циклів сезонних змін біологічного кругообігу речовин та біологічних процесів.
Екологічна сукцесія – це зміна угруповань організмів і біотопу під впливом взаємодії організмів між собою та неживою природою.
Екологічний аудит – це інструмент управління, який системно охоплює всі питання екологічної оцінки діяльності підприємства, удосконалення системи регулювання впливу на довкілля та його інвестиційної привабливості.
Екологічний інжиніринг – це еколого-інженерна діяльність, що має на меті техніко-еколого-економічне обґрунтування комплексу заходів та їх виконання, які спрямовані на «зелену» мо-дернізацію виробництва.
Екологічний маркетинг – це управлінська функціональна діяльність у складі загальної системи менеджменту підприємства, спрямована на визначення, прогнозування та задоволення споживчих потреб таким чином, щоб не порушувати екологічної рівноваги навколишнього природного середовища і не впливати на стан здоров’я суспільства.
Екологічний менеджмент – це система державного управління в галузі охорони довкілля, основною метою якої є реалізація законодавства, контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості державних і громадських органів у галузі охорони довкілля.
Екологічний моніторинг – це система режимних довгострокових безперервних спостережень за станом довкілля з метою використання одержаної геоекологічної та біоекологічної інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень і складанням прогнозів динаміки екологічних ситуацій в різних регіонах планети.
Екологічний паспорт – це один з видів основної проектно-технологічної документації, в якому відображається уся природоохоронна діяльність підприємства.
Екологічними називаються піраміди, що відображають трофічні взаємовідносини (бувають піраміди – чисел, енергії, живлення).
Екологічні фактори – це всі складові природного середовища, які впливають на розвиток та існування організмів і на які живі істоти реагують реакціями пристосування.
Екологічною називається технологія, покликана на основі вивчення взаємодії суспільного виробництва з навколишнім середовищем розробляти екологічно безпечні прийоми та засоби інженерно-господарської діяльності людей.
Екологія Космосу– це розділ екології, що вивчає екологічний стан планет Сонячної системи та космічного обладнання.
Еколого-економічний принцип природокористування: критерієм ефективності господарської діяльності є одержання максимально можливої вигоди при якнайменших впливах на природне середовище.
Еколого-правова відповідальність – це юридична відповідальність за екологічне правопорушення, тобто виконання затверджених законом про охорону природи обов’язків.
Економіка природокористування – це спільний підрозділ економіки та екології, що вивчає виробничі відносини людей у процесі взаємодії суспільства і природи і займається економічними аспектами гармонізації цієї взаємодії.
Економічний принцип природокористування: критерієм ефективності господарської діяльності є одержання максимально можливої вигоди при якнайменших затратах.
Економічні збитки – це виражені у вартісній формі фактичні та можливі збитки, які завдаються об’єктам господарювання забрудненням НПС, або додаткові видатки на компенсацію цих збитків.
Екосистема– це єдиний природний комплекс, створений за довгий період живими організмами та середовищем, в якому вони співіснують і де всі компоненти тісно пов’язані обміном речовин і енергії.
Екоцид – це масове знищення рослинного і тваринного світу, отруєння повітря, води, ґрунтів, а також інші дії, здатні спричинити екологічну катастрофу.
З
Зоогенні речовини– це речовини, що складаються із залишків тваринних організмів (крейда, вапняк та інші осадові породи).
Зооценоз – це сукупність усіх видів тварин.
К
Конкуренція– це така форма взаємодії між живимиорганізмами, коли два види організмів або особини одного виду використовуютьодин і той самий подільний ресурс або намагаються витіснити один одного.
Консументи (або гетеротрофи) – організми, що одержують енергію за рахунок харчування автотрофами чи іншими консументами.
Консументи 1-го порядку – споживачі, що існують безпосередньо за рахунок продуцентів.
Консументи 2-го порядку – споживачі, що живляться консументами 1-го порядку.
Консументи 3-го порядку – організми, що живуть за рахунок консументів 2-го порядку – хижаки.
Косна (нежива)речовина – це гірські породи магматичного, неорганічного походження, що створюють земну кору, і вода.
Кругообіг речовин– це багаторазова участь речовин у природних процесах, що споконвічно відбуваються в геосферах.
Л
Ланцюг живлення(трофічний ланцюг) – це взаємовідносини між організмами під час переносу енергії їжі від джерела (зеленої рослини) через ряд організмів (шляхом поїдання) на більш високі трофічні рівні.
Літосфера – це зовнішня тверда оболонка земної кулі, що складається з осадових, вивержених і метаморфічних порід.
М
Майнова відповідальність – це такий вид відповідальності, що передбачає покладання обов’язків на підприємства, організації, установи та громадян відшкодувати збитки, заподіяні природі або екологічним правам людини, а також шкоду, завдану в результаті протиправної поведінки.
Малий (біологічний, біотичний) кругообіг – кругообіг речовин в межах малих екосистем.
Меліорація– це сукупність організаційно-господарських, технічних та біологічних заходів, спрямованих на тривале й докорінне поліпшення природних властивостей земель з метою отримання стійких врожаїв усіх сільськогосподарських та лісових культур.
Мікоценоз – це сукупність усіх видів грибів.
Мікробоценоз – це сукупність усіх видів бактерій.
Можливі збитки – це збитки, які могли б бути завдані об’єктам господарювання через відсутність природоохоронних заходів.
Моніторинг – це глобальна система нагляду і контролю за станом навколишнього середовища.
Монофаги– це організми,що живляться одним видом їжі.
Мутуалізм (співробітництво)– така форма взаємодії між живими організмами, коли при сумісному проживанні організми сприяють розвитку один одному.
Н
Невичерпні природні ресурси – ті, нестача яких не відбувається тепер і не передбачається у майбутньому (наприклад, енергія морських хвиль, вітру, сонячної радіації, морських припливів і відпливів тощо).
Невідновні природні ресурси– ті, що не відновлюються у процесі використання людиною.
Нейтралізм– така форма взаємодії між живими організмами, коли при сумісному проживанні організми не чинять один на одного ні позитивного, ні негативного впливу.
О
Опосередковані збитки – це збитки, що виникають внаслідок негативного впливу на продуктивні сили суспільства і на людину зокрема.
П
Паразитизм (хижацтво)– це така форма взаємодії між живими організмами, коли один з видів використовує організми іншого виду як трофічний ресурс.
Пасивна форма юридичної відповідальності – це такий вид відповідальності, при якій організації утримуються від виконання певних дій, які можуть призвести до екологічної шкоди, погіршення здоров’я людей тощо.
Поліфаги– це істоти, що живляться різними організмами.
Популяція– це реальна біологічна одиниця,у формі якої існують види рослин, мікроорганізмів та тварин.
Потенційні природні ресурси – ті, що поки ще не можуть бути використані людиною в народному господарстві.
Природне середовище – це все живе і неживе, що оточує організми і з чим вони взаємодіють.
Природні ресурси – це об’єкти, умови, процеси природи, які використовуються або можуть бути використані в суспільному виробництві як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення матеріальних, наукових і культурних потреб людини тощо.
Природно-господарські системи– це територіальні системи, що охоплюють різні господарські об’єкти (промислові, енергетичні, транспортні, комунальні сільськогосподарські тощо) та певну частину навколишнього природного середовища, на яку вони безпосередньо впливають.
Продуценти(абоавтотрофи) – це організми, що створюють органічну речовину за рахунок утилізації сонячної енергії, води, вуглекислого газу, мінеральних солей.
Прямі збитки – це збитки, що виникають внаслідок безпосереднього знищення матеріальних цінностей, погіршення умов господарювання або впливу на здоров’я людини.
Р
Раціональне природокористування – це збалансована взаємодія суспільства і природи, що забезпечує досягнення компромісу між соціально-економічними потребами суспільства і здатністю природи задовольняти їх без суттєвої шкоди для свого нормального функціонування.
Реальні природні ресурси – ті, що використовуються у виробництві з урахуванням сучасного рівня розвитку продуктивних сил.
Редуценти (або сапрофаги) – це мікроорганізми, що розкладають мертві залишки продуцентів і консументів до води, вуглекислого газу і мінеральних солей.
Ризик – це усвідомлена можливість небезпеки або ймовірність небезпеки, яка визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливого їх числа за конкретний період.
С
Санітарно-захисні зони (СЗЗ) – це ділянки землі навколо підприємств, що створюють з метою зменшення шкідливого впливу цих підприємств на здоров’я людей.
Санітарно-токсичний моніторинг – це система досліджень, що забезпечує нагляд за ступенем забрудненості природних ресурсів шкідливими речовинами і впливом їх на організм людини, фітоценоз і зооценоз.
Соціоекологічний принцип природокористування: критерієм ефективності господарської діяльності є одержання максимально можливої економічної вигоди при обов’язковому збереженні динамічної рівноваги геоекосистем, що досягається неперевищенням антропогенними навантаженнями гранично-допустимих меж.
Соціоекологія– це розділ екології, що вивчає відношення суспільства і навколишнього природного середовища.
Сталий розвиток– це процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення гарантованого задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження й поетапноговідтворення цілісності навколишнього природного середовища, створенняможливостей для рівноваги між його потенціалом і вимогами людей всіх поколінь.
Стенобіонти– живі організми, що мають незначне пристосування до змін умов середовища.
Т
Техноекологія– це розділ екології, що вивчає взаємодію природних і техногенних процесів.
Тимчасово погоджені викиди або скиди (ТПВ/ТПС) – це кількість забруднюючих речовин, що викидається або скидається у навколишнє середовище з окремого джерела забруднення за одиницю часу, яка встановлюється на відповідний строк – до досягнення гранично-допустимих викидів або скидів.
Ф
Фактичні (розрахункові) збитки – це фактичні втрати, збитки, які завдаються об’єктам господарювання внаслідок забруднення навколишнього середовища.
Фітогенні речовини – це речовини, що складаються з рослинних залишків (кам’яне вугілля, бітум, горючі гази, нафта, торф, ґрунтовий гумус).
Фітоценоз – це сукупність популяцій усіх видів рослин.
Хімічне перетворення газів– це спалювання або каталітичне перетворення газів, внаслідок чого шкідливі газоподібні речовини трансформуються у нешкідливі, які викидаються в атмосферу або використовуються у виробництві.
- Державна податкова служба україни
- Isbn 978-966-337-263-1
- Тема 1. Предмет, завдання та значення екології 14
- Тема 2. Наукові засади раціонального природокористування
- Тема 3. Екологічний моніторинг і система екологічної інформації 88
- Зміст програми курсу «екологія»
- 2.3. Поняття про природокористування
- Тема 1 Предмет, завдання та значення екології
- 1.1. Вступ
- 1.2. Екологія: означення, мета і завдання екології як науки
- 1.3. Напрями екологічних досліджень
- 1.4. Основні методи екологічних досліджень
- 1.5. Основа сучасної екології – вивчення модельної системи «Людина – економіка – біота – середовище»
- 1.6. Системні закони макроекології (аксіоми б. Коммонера)
- 1. Усе пов’язано з усім
- 2. Все повинно кудись подітися
- 3. Ніщо не дається даремно
- 4. Природа знає краще, що робити, а люди повинні вирішити як зробити найкраще
- Усі наші біди – від напівосвіченості…
- Екологічні фактори та їх класифікація
- 2.1.2. Абіотичні та біотичні фактори
- 2.1.3. Дія екологічних факторів на організми та пристосування до дії цих факторів
- Популяції: означення та параметри
- 2.1.5. Структури популяцій Просторові структури популяцій
- Внутрішньопопуляційна структура
- 2.1.6. Динаміка популяцій
- 2.1.7. Популяція як об’єкт використання, моніторингу та управління
- 2.2. Угруповання та екосистеми План
- Література
- Синекологія – наука про екосистеми. Екосистеми та їх характеристика
- Структури екосистем Видова структура екосистем
- Просторова структура екосистем
- Функціональна структура екосистем
- Розвиток екосистем: сукцесії та екологічний клімакс
- 2.2.2. Загальна характеристика біосфери
- Структура атмосфери
- Функції атмосфери
- Склад атмосферного повітря
- 2.2.3. Вчення академіка в.І. Вернадського про біосферу
- Основні положення теорії про біосферу
- Функції живої речовини
- Склад і особливості біосфери
- 2.2.4. Еволюція біосфери
- 2.2.5. Основні екологічні закони
- 2.3. Поняття про природокористування План
- Література
- 2.3.1. Періоди антропогенного впливу на нпс
- Характеристика періодів антропогенного впливу на нпс
- 2.3.2. Природні ресурси та їх класифікація
- 2.3.3. Принципи природокористування
- 2.3.4. Основні джерела забруднення довкілля
- Вплив джерел забруднення на стан навколишнього природного середовища та здоров’я населення
- 2.3.5. Глобальні екологічні проблеми сучасності
- Тема 3 Екологічний моніторинг і система екологічної інформації План
- Література
- 3.1. Екологічна безпека територій, екосистем та людини
- 3.2. Екологічно прийнятий ризик
- 3.3. Екологічний моніторинг як метод екологічних досліджень
- 3.4. Поняття про екологічне нормування
- Гдк полютантів у питних водах
- Гдк полютантів у ґрунтах (гост 3034-84, 3210-85, 42-128-4433-87)
- Тема 4 Техноекологія. Сучасні види науково-практичної діяльності в галузі охорони нпс План
- Література
- 4.1. Екологічна технологія
- 4.2. Екологічна експертиза
- 4.3. Екологічна паспортизація виробничих обۥєктів
- 4.4. Екологічний менеджмент
- 4.5. Екологічний маркетинг
- 4.6. Екологічний аудит
- 4.7. Екологічний інжиніринг
- Тема 5 Економічний механізм управління природокористуванням та охороною нпс План
- Література:
- 5.1. Економіка природокористування та її основні завдання
- 5.2. Екологічні податки
- Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення
- Ставки податку за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти
- Ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах
- Коефіцієнт до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі
- Порядок обчислення податку
- Податок за викиди в атмосферне повітря
- Податок за скиди у водні об’єкти
- Податок за розміщення відходів
- Порядок подання податкової звітності та сплати податку
- 5.3. Досвід економічно розвинених країн у сфері екологічного оподаткування
- Тема 6 Економічна та соціальна ефективність природоохоронної діяльності План
- Література
- 6.1. Розрахунок економічних збитків від забруднення природного середовища. Види збитків
- 1. Збитки від забруднення атмосфери За (в грн).
- 4. Загальноекономічні збитки від забруднення довкілля залежно від концентрації полютантів
- 6.2. Ефективність природоохоронної діяльності
- 6.3. Основні еколого-економічні принципи природоохоронних заходів
- Тема 7 Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони нпс План
- Література
- 7.1. Міжнародна діяльність у галузі збереження біосфери і цивілізації
- 7.2. Концепція стійкого розвитку (конференція оон у Ріо-де-Жанейро, 1992 р.). Принципи екорозвитку
- 7.3. Основні міжнародні і громадські екологічні організації та рухи
- Тема 8 Екологічні проблеми України План
- Література
- 8.1. Сучасний стан природного середовища України. Причини виникнення і розростання екологічної кризи
- 8.2. Стан природних ресурсів в Україні Еколого-економічні проблеми використання земельних ресурсів України
- Еколого-економічні проблеми використання водних ресурсів України
- Екологічні наслідки забруднення атмосферного повітря України
- Еколого-економічні проблеми використання лісових ресурсів України
- 8.3. Наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції
- Тема 9 Державне управління у галузі охорони природи. Екологічне право План
- Література
- 9.1. Державне управління у галузі охорони нпс та раціонального природокористування
- 9.2. Екологічне право. Законодавчі та нормативні акти про охорону довкілля
- 9.3. Основні принципи комплексного Закону України «Про охорону нпс». Екологічні права та обов’язки громадян України
- 9.4. Відповідальність за екозлочини
- Тема 10 Екорозвиток та екологізація економіки План
- Література
- 10.1. Екологізація економіки: суть та головні складові
- 10.2. Екологізація основних галузей народного господарства
- 10.3. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів
- Словник основних екологічних термінів і понять а
- Семінарські заняття
- Література
- Семінар 2 Тема: « Екосистеми та їх характеристика. Природокористування» Питання для обговорення
- Література
- Тематика рефератів
- Або (за рішенням викладача)
- Складові змісту
- * Примітка. Мова написання – українська. Питання для самоконтролю та підсумкового контролю знань
- Список використаної та рекомендованої літератури
- Екологія