9.1. Державне управління у галузі охорони нпс та раціонального природокористування

Державна система управління охороною довкілля, раціональним природокористуванням та екологічною безпекою має на меті:

• формування і впровадження державної політики в природоохоронній сфері;

• створення наукового і технічного потенціалу;

• створення ефективного законодавства у сфері екологічної діяльності;

• створення організаційно-технологічного механізму реалізації завдань у галузі природокористування;

• вирішення питань підготовки кадрів для забезпечення природоохоронної діяльності та здійснення політики регулювання екологічної та ядерної безпеки.

Основною метою державної екологічної політики є створення ефективних правових, економічних та організаційних умов для надання регіонам можливостей використання наявних матеріальних і фінансових ресурсів для здійснення природоохоронних заходів та проведення комплексу управлінських дій щодо зміни галузевої й технологічної структури виробництва в напрямі змен­шення його впливу на стан довкілля. Реалізація цієї політики здійснюється на трьох рівнях управління: національному, регіональному та місцевому.

На національному рівні управління вирішуються такі питання:

• розроблення методологічного, нормативно-методичного та правового забезпечення (розроблення політики регулювання ядерної безпеки, проведення державної екологічної експертизи, формування економічного механізму природокористування, регулювання використання природних ресурсів та запобігання заб­рудненню навколишнього природного середовища, ліцензування екологічно небезпечних видів діяльності);

• державна політика щодо зон надзвичайних екологічних ситуацій;

• регулювання використання ресурсів державного значення;

• встановлення нормативів якісного стану природних ресурсів;

• формування та використання державних позабюджетних фондів охорони довкілля;

• державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства;

• організація взаємодії Міністерства екології та природних ресурсів України з іншими міністерствами та відомствами щодо виконання вимог природоохоронного законодавства;

• проведення єдиної науково-технічної політики щодо охорони, раціонального використання та відновлення природних ресурсів;

• проведення державної політики щодо збереження біорізноманіття;

• забезпечення екологічної безпеки як складової націо- нальної безпеки;

• реалізація міжнародних угод та підтримання міждержавних стосунків у природоохоронній сфері;

• прийняття державних рішень з урахуванням екологічних вимог (організація моніторингу, впровадження інформаційних технологій, ведення обліку забруднень, прогнозування тощо);

• екологічна освіта та виховання.

До функцій регіонального рівня управління входить вирішення таких питань:

• регулювання використання природних ресурсів місцевого значення;

• визначення нормативів забруднення природного середовища (встановлення нормативів ГДС, ГДВ та розміщення відходів);

• впровадження економічного механізму природокорис-тування;

• проведення моніторингу та обліку об’єктів природокорис­тування і забруднення навколишнього природного середовища;

• проведення державної екологічної експертизи;

• державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства;

• розроблення програм впровадження природоохоронних заходів, визначення та реалізація інвестиційної політики;

• інформування населення та зацікавлених суб’єктів з екологічних питань.

Функції місцевого рівня управління включають вирішення таких питань:

• державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства;

• проведення локального та об’єктного моніторингу;

• впровадження екологічного аудиту;

• організація розроблення місцевих екологічних програм.

Відповідно до законодавства України охорона навколишнього середовища і екологічна безпека полягають у здійсненні функцій планування, дослідження, спостереження, прогнозування, контролю, екологічної експертизи, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності, спрямованої на охорону, збереження, відтворення та раціональне використання природних ресурсів і забезпечення необхідної якості життєвого середовища для нормального функціонування природних та природно-ант­ропогенних екосистем.

Державне управління у сфері охорони довкілля здійснює Ка­бінет Міністрів України, державна адміністрація, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, а також спеціально уповноважені державні органи.

До спеціально уповноважених державних органів також належать:

• Міністерство екології та природних ресурсів України;

• органи з охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів (обласні державні управління в галузі екології та природних ресурсів, міські та районні екологічні інспекції, які входять до системи управління Мінекології та природних ресурсів України);

• міські та районні санітарно-епідеміологічні станції Міністерства охорони здоров’я України;

• органи з використання та охорони природних ресурсів.

Функції охорони й використання окремих об’єктів природи виконують відповідні міністерства та державні комітети. Координацію діяльності всіх органів у сфері природокористування здійснюють органи екологічної безпеки, Міністерство екології та природних ресурсів України, що проводить комплексне надвідомче управління в галузі охорони довкілля, державний контроль за використанням природних ресурсів і дотриманням норм екологіч­ної безпеки. Це міністерство здійснює державну екоекспертизу схем розвитку і розміщення продуктивних сил республіки, а також проектів на будівництво, реконструкцію підприємств та інших об’єктів, які негативно впливають на стан навколишнього середовища і здоров’я людини, воно може обмежити чи припинити діяльність об’єктів і підприємств, експлуатація яких здійснюється з порушенням чинного законодавства, перевищенням лімітів викидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище; подає позови до вищого господарського суду на відшкодування збитків, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону довкілля.

Контроль за дотриманням санітарних норм навколишнього середовища виконує Міністерство охорони здоров’я.

Громадські природоохоронні організації мають право:

• розробляти і пропагувати свої природоохоронні програми у засобах масової інформації;

• утворювати фонди охорони природи;

• брати участь у проведенні державними органами управління в галузі охорони НПС перевірок виконання підприємствами, установами і організаціями природоохоронних планів і заходів, дотримання вимог відповідного законодавства.

Вони можуть проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати її органам, уповноваженим приймати рішення; одержувати інформацію про стан довкілля, джерела його забруднення. Громадські природоохоронні об’єд­нання мають право вносити до відповідних органів пропозиції про організацію територій і об’єктів природно-заповідного фонду, подавати до суду позови про відшкодування шкоди, завданої здоров’ю громадян і майну громадських об’єднань порушенням природоохоронного законодавства.