3.1. Екологічна безпека територій, екосистем та людини

Згідно з Концепцією національної безпеки України екологіч­на безпека – новий важливий складовий елемент національної безпеки. Створення системи забезпечення екологічної безпеки у нашій державі є однією з підвалин, на якій ґрунтуються стратегія, оперативне мистецтво і тактика державної політики.

Екологічна безпека – стан навколишнього природного середо­вища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічного стану та виникнення небезпеки для здоров’я громадян.

Головними практичними принципами забезпечення еколо­гічної безпеки є:

1. дотримання установлених державою та органами її влади допустимих рівнів впливу на людину та природне середовище;

2. здійснення раціонального природокористування, при якому використання ресурсів рівною мірою задовольняє інтереси нинішніх та майбутніх поколінь;

3. обов’язковість компенсації завданих здоров’ю і природі втрат і взаємна відповідальність адміністративно-територіальних утворень за стан навколишнього середовища і транскордонне перенесення забруднень;

4. своєчасне виявлення і відновлення порушень стану території (акваторії), екосистем і природних компонентів;

5. збереження біологічного різноманіття;

6. дотримання норм міжнародного права, виконання дво- і багатосторонніх угод, які регламентують відносини в галузі забезпечення екологічної безпеки;

7. дотримання достатності та допустимості ризику, розвиток науково-технічного прогресу не повинен призводити до соціально-економічних і екологічних катастроф.

Темпи виходу України з економічної кризи, зростання добробуту наших людей і національна безпека держави багато у чому залежать від ефективності протидії надзвичайним ситуаціям (природного та техногенного характеру), зниження ризику їх виникнення.

Щоденно в Україні виникають надзвичайні ситуації, внаслідок яких знищуються матеріальні цінності, гинуть люди, надзвичайно ускладнюються умови виробництва і життя.