Показники здоров’я населення у віці понад 16 років в різних районах міста (на 1000 чоловік)

Розрахуйте інтеграційний індекс здоров’я населення за методикою Л.С. Полякова і Д.М.Малинського, в різних зонах міста.

ТЕМА №29. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА РОЗМІЩЕННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ ОКРЕМИХ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ЛІКАРНІ ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПРОЕКТА

МЕТА ЗАНЯТТЯ:Засвоїти гігієнічні основи розміщення лікувальних закладів та планування їх окремих структурних підрозділів за матеріалами проектів, нормативних документів та ситуаційних задач. Навчитись складати відповідні гігієнічні висновки та обґрунтовані рекомендації.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Гігієнічні вимоги до земельної ділянки лікувально-профілактичного закладу (розміри, характеристика ґрунту, зонування, відсотки забудови та озеленення).

2. Гігієнічне значення систем забудов лікарень, їх порівняльна характеристика щодо умов перебування хворих, експлуатації та праці медперсоналу.

3. Проекти забудови (реконструкції або капітального ремонту) лікувально-профілактичного закладу:

а) порядок замовлення, експертизи, узгодження та варіанти погоджень;

б) перелік та характеристика основних складових частин (альбомів) проекту;

в) порядок забудови, контролю та прийняття об’єкту до експлуатації.

ЗАВДАННЯ:

1. Занести до протоколів умовні позначки основних конструктивних елементів проектів будівництва.

2. На основі експертизи проекту забудови або вивчення змісту відповідної ситуаційної задачі скласти обґрунтовані висновки та рекомендації.

ЛІТЕРАТУРА: основна:

1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 474-484.

2. Гончарук Є.Г. та ін. Комунальна гігієна. – Київ: Здоров’я, 2003. – С.615-617, 632-657.

3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології –2-ге вид.: К.: Здоров’я, 1999. – С. 466-608.

4. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – К.: Вища школа, 1983. – С. 297-300.

або 1971 р. с. 389-412; або 1964 р. с. 412-432.

5. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1971. – С. 306-319.

6. Матеріали лекції до теми.

додаткова:

1. Никберг И.И. Гигиена больниц. – К.: Здоров’я, 1993. – Розділ 2.

2. Мороз В.М., Сергета І.В., Фещук Н.М. Охорона праці у медицині та фармації. – Вінниця: Нова Книга, 2005. – С. 222-234.

3. Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я (ДБН В.2.2.-10-2001). – К.: Держбуд України, 2001. – С. 5-12, 37-39, 77-90, 94-98, 122-136.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Становлення вітчизняної охорони здоров’я у значній мірі залежить від зміцнення її матеріально-технічної бази. Правильна забудова нових або реконструкція існуючих споруд лікувально-профілактичних закладів є основою для створення належних умов діагностики, лікування, перебування хворих та праці медичного персоналу.

За діючими вимогами будь-яке будівництво, реконструкція чи капітальний ремонт мають здійснюватись у відповідності із розробленим проектом.

Проект– це сукупність документів (розрахунків, креслень, будівельних рішень) для створення нової або ремонту чи реконструкції існуючої споруди. Як правило, проекти розробляють відповідні проектні інститути.

Початком роботи є: а) стадія замовлення. Це коли замовник (управління охорони здоров’я, головний лікар чи майбутній власник приватної медичної структури) викладає проектантам свої побажання (бачення) щодо нової забудови чи реконструкції існуючої споруди.

Продовженням роботи над наданим проектом є: б) стадія експертизи проекту.

Слід знати, що наданий проект має набути офіційної чинності лише після його експертизи та узгодження, а це має виняткове значення. Адже більш вигідно внести виправлення та зміни до проекту та досить складно щось перебудувати після завершення будівництва.

Зрозуміло, що лікарю важко сповна в деталях вивчити проект, але у його основі слід розібратись. Тут можуть допомогти знання щодо умовних позначок основних конструктивних елементів споруди та інженерно-технічного оснащення.

Занесення до протоколів умовних позначок основних конструктивних елементів проектів будівництва виконується студентами під час самопідготовки. Таких позначок в проектах безліч і вони зрозумілими залишаються тільки для фахівців інженерно-проектувально-будівельного профілю. Тому лікарю слід знати хоча б такі умовні позначки як: вікно, двері, опалювальний пристрій, туалет (унітаз, умивальник), ванна, душ, світильник і т.п. Такі позначки є у рекомендованих підручниках, а їх зменшену кількість слід дивитись у додатку І даної методичної розробки.

Проведення експертизи проекту будівництва слід здійснювати у послідовності, що базується на наявності обов’язкових складових елементів (альбомів):

1. Паспортна частина, надає інформацію про повну назву лікувально-профілактичного закладу, назву проектного інституту, перелік документів (альбомів), рік розробки проекту та ін. Стає зрозумілим, що кращим буде проект, який розроблено спеціалізованими проектними інститутами Міністерства охорони здоров’я (Гіпроздоровпроект і ін.). Має значення і рік розробки проекту (його давність). Сучасне проектування базується на нових тепло- та енергозберігаючих технологіях будівництва, впроваджені нові будівельні норми та правила, а тому до «старих» проектів слід відноситись критично.

2. Пояснювальна записка, є саме тією текстовою складовою частиною проекту, що відтінює ті особливості проекту, які не можна викласти графічно. Вона може бути або окремим (самостійним) документом або мати окреме пояснення до кожного із документів. Лікарю слід уважно вивчити цей документ, звернути увагу на пояснення щодо особливостей будівельних матеріалів, визначити, до якої кліматичної зони адаптується даний проект (адже будівля у Криму відрізняється від будівель Поділля) та ін.

3. Генеральний план земельної ділянки являє собою своєрідний вид на лікарняну територію зверху. В ході його експертизи слід звернути увагу на загальну площу та її відповідність потужності лікарні (див. додаток ІІ), наявність обов’язкового зонування, правильність розподілу території під забудову та озеленення, кількість в’їздів, функціональне розмежування та взаєморозташування зон та ін. (див. додаток ІІІ).

4. Генеральний план благоустрою лікарняної території– своєрідне продовження генерального плану, але з детальною викладкою особливостей озеленення, твердого покриття, використання малих архітектурних форм (арки, фонтани, альтанки) та ін. Можливо такий документ буде знаходитись не поруч з генеральним планом земельної ділянки, але він є обов’язковим і являє собою відчутне доповнення до задумів архітектора щодо лікарняної території.

5. Ситуаційний план, це своєрідний опис оточення земельної ділянки (лікарняної території). Під час його аналізу слід звернути увагу на відстань лікарні від об’єктів (магістралі, промислові та інші структури), які можуть негативно впливати на повітря, воду або грунт лікарні. Враховується відповідна відстань, роза вітрів місцевості та ін. Доцільно розташовувати лікарні у місцях з максимальним оточенням лісопарками та іншими природними краєвидами.

6. Фасадиявляють собою вид споруди зовні, тобто слід вивчити 4 зображення споруди: вид споруди з переду, з боків (причілків) та з тилу. Такі зображення дозволяють дізнатись, яка висота споруди, кількість та висота поверхів, особливості даху та інші архітектурні оздоблення споруди.

7. Розтини(розтини вертикальні через сходові марші)та плани поверхів(горизонтальні зрізи через вікна і двері). Такі документи надають змогу визначити висоту приміщень вікон, дверей, сходових маршів та ін. Плани поверхів містять інформацію про всі приміщення, їх площу, характер взаєморозташування, кількість вікон та дверей, їх розміри тощо. Кількість планів поверхів на проекті може відповідати кількості поверхів споруди, однак якщо планування на всіх поверхах однакове то можна обмежитись планами 1 та 2 поверхів. Саме на планах поверхів слід дізнатись, чи є передбаченим той перелік приміщень, який потрібний відповідному лікарняному відділенню або службі (додатки ІV–VIII).

8. Плани санітарно-технічногооснащення(штучне освітлення, водопостачання, водовідведення, опалення, санітарно-технічне обладнання вбиралень, душових, вентиляція та ін.).

9. Плани інженерно-технологічного та технічного оснащення споруди (ліфти, телефонізація, комп’ютеризація, пожежна та охоронна сигналізація, централізована подача кисню тощо) та окремих лікарняних структур (оснащення діагностичних центрів, рентгенкабінетів, стоматкабінетів, автоклавних, операційних, стерилізаційних, прозекторських тощо).

10. Кошторис(вартість) будови, її благоустрою, оздоблення та оснащення і, на кінець,узагальнена вартість.

Вивчаючи зміст кожного документу (альбому) проекта лікар має постійно звірятись із відповідними Державними будівельними нормами України (ДБН В.2.2.-10-2001) та із дотриманням проектантами санітарних норм і правил. Виявлені недоліки мають увійти до змісту варіантів узгоджень.

Навіть якщо наданий проект повністю задовольняє замовника, це ще не дає підстав вважати його офіційним документом та розпочинати будівництво, тому що слід здійснити: в) стадію узгоджень проекту із місцевою СЕС, інспекціями пожежного нагляду, охорони праці, охорони природи, енергопостачальними організаціями тощо. Лише після цього замовник викладаєваріант узгоджень у слідуючій (можливій) редакції:

1. «Погоджено» – якщо проект відповідає всім побажанням замовника та гігієнічним нормам.

2. «Погоджено за умови» – якщо є можливість виправити недолік. В цьому випадку замовник викладає свої претензії (побажання) письмово, офіційно скріплює текст печаткою.

3. «Відмовлено у погоджені» – при цьому слід дати коротке викладення причин відмови.

Необхідно також знати, що проекти бувають:

а) типові – тобто такі, що використовуються багаторазово і це не є окрасою у нашому містобудуванні, коли всі споруди одинакові (одинакові мікрорайони, вулиці, села, лікарні тощо). Такий проект не завжди відповідає сучасним вимогам до лікарень і, особливо, сучасним медичним технологіям.

б) за індивідуальним замовленням, тобто індивідуальні. Вони сповна відтінюють вимоги до сучасних лікувально-профілактичних закладів, та й самі споруди мають своє обличчя та індивідуальність.

Після узгодження проекту та отримання дозволу (рішення місцевої влади) наступає г) стадія будівництва та контролюза його відповідністю до запроектованого тад) стадії контролю робочих комісій(від СЕС, пожежної інспекції, інспекції з охорони праці та ін.) тає) стадія роботи державної комісіїз прийняття об’єкту до експлуатації. Якщо така послідовність буде дотримана, а замовник проявить відповідну принциповість та контроль, то можна вірити, що у такій лікарняній споруді будуть створені належні умови перебування хворих та праці лікарів і медперсоналу.