Методика інтегральної оцінки стану навколишнього середовища

Методика інтегральної оцінки стану навколишнього середовища передбачає проведення якісного та кількісного аналізу його забруднення.

Зміст якісного аналізу стану навколишнього середовища полягає у порівнянні результатів інструментального або лабораторного дослідження з гігієнічними нормативами та наступною їх оцінкою.

Оцінка може бути:

• в межах норми;

• на рівні граничнодопустимих рівнів, концентрацій;

• перевищує граничнодопустимі рівні, концентрації;

• кратність перевищення ГДР, ГДК (в скільки разів).

Це є традиційна оцінка стану навколишнього середовища.

За її результатами можна “прогнозувати” зміни в рівні здоров’я населення.

І, навпаки, за характером змін в рівні здоров’я населення можна давати прогноз, оцінку перевищення граничнодопустимої концентрації (ГДК) забруднювача.

Так, наприклад, якщо ми знаємо кратність перевищення ГДК атмосферних забруднювачів:

• в 1 раз: характерно те, що зміни в стані здоров’я відсутні;

• в 2-3 рази: спостерігаються зміни в стані здоров’я за деякими функціональними показниками;

• в 4-7 разів: визначаються виражені фізіологічні зміни;

• в 8-10 разів: характерним є збільшення специфічної та неспецифічної захворюваності;

• в 100 разів: реєструються гострі отруєння;

• в 500 разів і більше: будуть летальні отруєння.

Подібні оціночні таблиці є для води, ґрунту, шуму.

Такий метод простий, доступний, але основний недолік методу – він не дає уяви про приоритетні забруднювачі.

Саме тому і проводять кількісну оцінку (аналіз) стану навколишнього середовища.

Існує дві методики такої кількісної оцінки:

Перша: Розрахунок інтегрального індексу забруднення за його кратністю перевищення ГДК.

Друга: Оцінка в балах (бальна оцінка).