Методика виконання самостійної роботи

Одним із провідних розділів комунальної гігієни є гігієна планування населених місць що спрямована на забезпечення гідних умов життя та охорону здоров’я мешканців міст і сіл.

Таке планування об’єднує комплекс вирішення соціально-економічних, архітектурно-планувальних, інженерно-будівельних, санітарно-гігієнічних питань тощо.

Досягнення гідних умов проживання населення можливе завдяки раціональному розселенню людей та розташуванню виробничих комплексів, функціональному зонуванню території поселень, надійному комунальному обслуговуванню та ін. Адже саме належні житлові умови та сприятливе екологічне оточення є основою збереження здоров’я людини на основі комплексної розробки архітектурно-планувальних, інженерно-будівельних та еколого-гігієнічних заходів.

В нашій країні напрацьовано відповідний ряд законів та нормативних документів, що регламентують питання містобудування, забудови сільських поселень, охорони довкілля і здоров’я населення, серед яких закони:

• “Про охорону навколишнього природного середовища” (1991 р.);

• “Про основи містобудування України” (1992 р.);

• “Основи законодавства України про охорону здоров’я” (1992 р.);

• “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення України” (1994 р.);

• “Державні будівельні норми України. Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92”;

• “Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів” (1996 р.).

Слід відмітити, що для нашої країни сьогодні не є характерним створення нових населених пунктів, міст чи сіл. Однак із економічним зростанням на Україні все більшого розмаху набуває житлове будівництво, розробляються генеральні плани реконструкції та забудови існуючих міст та сіл. Нажаль, абсолютна більшість сільських населених пунктів, селищ міського типу та й окремих міст ще не мають генеральних планів, а тим паче, перспективного планування забудов. За таких умов не дотримується обов’язкове розмежування зон у населених пунктах. Особливо багато порушень здійснюється при забудові житлових зон і, зокрема, мереж торгівлі та побутового обслуговування. Внаслідок чого погіршується їх санітарний стан, якість атмосферного повітря, зменшуються площі зелених насаджень, зростає рівень комунального шуму тощо.

Зрозуміло, що така негативна екологічна ситуація погіршує стан здоров’я дитячого та дорослого населення, патогенез хвороб цивілізації набуває все більшого розмаїття, а тривалість життя зменшується.

Розміщення, проектування і будівництво міських та сільських населених пунктівв цілому, чи окремих їх частин, здійснюється на основі наступних документів:

• регіональна схема розвитку і розміщення продуктивних сил України;

• схема розвитку та розміщення галузей народного господарства та галузей промисловості;

• схема та проекти районного планування (регіону, області);

• схема територіально-виробничих комплексів;

• схема курортних районів та територіальні комплексні схеми охорони природи;

• генеральні плани міст та сільських поселень в т.ч.:

• проекти розміщення будівництва;

• проекти приміських і курортних зон;

• проекти планування промислових зон та вузлів;

• проекти окремих будівель та споруд;

• схеми і проекти інженерного обладнання та благоустрою населених пунктів (водопостачання, каналізація, санітарна очистка, енергозабезпечення та ін.).

Всі питання розміщення і проектування міських чи сільських поселень мають вирішуватись з урахуванням викладених вище законодавств, а також законодавств “Про охорону атмосферного повітря”, Земельного, Лісового, Водного кодексів та інших документів щодо санітарних та природоохоронних вимог.

Знання основ законодавств стосовно гігієнічних вимог до планування та забудови, чи реконструкцій населених місць, є обов’язковими не тільки для санітарного а й родинного лікаря, адже він має врахувати середовищні умови проживання сімей у міській чи сільській місцевості.

Загальною основою планування чи реконструкції населених місць є:

• вивчення особливостей земельної ділянки;

• аналіз природно–кліматичних умов з комплексною оцінкою сонячної радіації, вологості, температурного режиму та „рози вітрів”, здатності ґрунтів до самоочищення (табл.1);

• відповідність навколишнього середовища гігієнічним нормативам і, особливо, забезпечення радіаційної безпеки території для проживання населення;

• можливість організації озеленення, централізованого водопостачання та водовідведення, а також знешкодження промислових та побутових відходів;

• вивчення та оцінка природних та штучних біогеохімічних провінцій, тобто наявності надлишку, чи відсутність у ґрунті макро-, або мікроелементів;

Окрім цього слід врахувати, що малопридатними в санітарно–гігієнічному відношенні є території що затоплюються, підтоплюються, мають високий рівень ґрунтових вод тощо.

Не допускається забудова житлово-громадських об’єктів на території з щільністю радіоактивного забруднення ізотопами цезію понад 5 Кі/км²; стронцію – понад 0,15 Кі/км² та плутонію – понад 0,01 Кі/км².

Таблиця 1