002_IR2

Характеристика періодів антропогенного впливу на нпс

Період	Межі періоду	Характеристика
Перший (прадавній)	від 2 млн років до 3–4 тис. років до н.е.	Накопичення знань про природу, пристосування людини до природи. Виникнення примітивних знарядь праці. Дуже незначний антропогенний вплив на НПС.
Другий (давній)	від 4 тис. років до н.е. – до 17 ст. н.е.	Збільшення кількості населення (до 500 млн осіб); розвиток землеробства, скотарства; активне використання людиною природних ресурсів. Вплив людини на природу збільшується завдяки виникненню фарб, кислот, мідного купоросу, створенню штучних пожеж для полювання, господарської діяльності людей
Третій (середній)	18 століття – перша половина 20 століття	Стрімкий розвиток фізики, техніки, хімії; винайдення парового двигуна, електромотора, атомної енергії; зростання чисельності населення (понад 3,5 млрд осіб) Це – період розвитку локальних і регіональних криз, воєн, хижацької експлуатації всіх природних ресурсів (панування принципу невичерпності природних ресурсів)
Четвертий (новий)	післявоєнний період	Розвиток глобальної екологічної кризи, виникнення і посилення парникового ефекту, озонової «діри», кислотних дощів; період характеризується суперіндустрілізацією, супермілітаризацією, суперхімізацією, суперспоживанням і суперзабрудненням усіх сфер, зростанням чисельності населення (до 5,7 млрд осіб), виникненням та поширенням громадського руху за охорону природи в усіх розвинених країнах світу; активним міжнародним співробітництвом у галузі охорони довкілля (ООН)

Четвертий період поділяють на три етапи:

перший (1945–1970 рр.) – характеризується нарощуванням гонки озброєнь, знищенням природних ресурсів у всьому світі;
другий (1971–1980 рр.) – характеризується зростанням забрудненості вод Світового океану та космічного простору,широкої хімізації, максимального світового виробництва пластиків, розвиткуглобального мілітаризму, реальної загрози глобальної катастрофи, виникнення руху за спасіння життя на планеті;
третій (з 1981 р.) – характеризується зміною ставлення людей до природи, всебічним розвитком екологічної освіти у всіх країнах, широким громадським рухом за охорону довкілля, виникнення «зелених» організацій, появою і розвитком альтернативних джерел енергії, розвитком дехімізації та ресурсозбереження, прийняттям нових національних і міжнародних законів про охорону природи.

Содержание