25. Кадри управління в ресторанному господарстві, їх класифікація і сучасні вимоги.

Незалежно від змісту виконуваних функцій всі працівники, зайняті управлінською працею, належать до кадрів управління.

Поділ управлінської праці в підприємствах, організаціях є основою класифікації її управлінського персоналу.

В відповідності з Єдиною номенклатурою посад апарат управління в залежності від виконуваних функцій ділиться на три категорії: керівники, спеціалісти, службовці (технічні виконавці).

Керівники закладів ресторанного господарства за складом колективів, які вони очолюють, поділяються на лінійних (керівники підприємств, організацій, їх замісники) і функціональних (начальники функціональних відділів, їх замісники).

Головну роль в управлінні підприємством харчування відіграє керівник, який очолює відповідний колектив, наділений необхідними повноваженнями прийняття рішень з конкретних видів діяльності підприємства і несе повну відповідальність за результати роботи колективу. В діяльності керівників переважають творчі операції (до 60%).

До лінійних керівників належать працівники, що діють на основі єдиноначальності, відповідальні за стан та розвиток підприємства або його підрозділів (директор, зав. виробництвом, начальники цеху, майстер, бригадир).

Функціональні керівники відповідають за визначену сферу управління, вони очолюють функціональні підрозділи (відділи постачання, маркетингу, комерційний тощо).

Лінійний керівник здійснює безпосереднє управління підприємством, функціональний – допомагає йому виконувати функції управління виробничими підрозділами. Лінійні та функціональні органи утворюють систему управління підприємством, яка реалізується через організаційну структуру управління, що включає склад, взаємодію та підпорядкованість елементів управління.

Спеціалісти – це працівники, які виконують визначені функції управління. Вони аналізують зібрану інформацію і готують варіанти рішень для керівників відповідного рівня.

До фахівців належать інженери-технологи, маркетологи, економісти, бухгалтери, юристи та ін.

Головна особливість їхньої діяльності полягає в тому, що вони працюють в умовах жорстких обмежень: наказів і розпоряджень керівників, техніко-технологічних нормативів і організаційних регламентів діяльності, чітких кваліфікаційних вимог щодо спеціальних знань.

В діяльності спеціалістів переважають логічні операції (до 50%).

Службовці (технічні виконавці) – це працівники, які обслуговують діяльність спеціалістів і керівників і виконують інформаційно-технічні операції, звільняючи спеціалістів і керівників від цією трудомісткої роботи.

Це секретарі, друкарки, кур’єри та ін. Специфіка їхньої діяльності полягає у виконанні стандартних процедур і операцій, що переважно піддаються нормуванню. У роботі технічних працівників домінують логічні і технічні операції.

За вертикальним поділом праці та місцем у системі управління організації, підприємства виділяють керівників трьох рівнів: вищого, середнього, нижчого.

Досягнення цілей підприємства, організації залежить не тільки від використання сучасної техніки і технології, розробки оптимальних управлінських рішень, але і від уміння управлінців мобілізувати зусилля колективу на реалізацію стратегії розвитку. За оцінкою американських експертів, успіх роботи підприємства на 85 % визначається діяльністю менеджменту і на 15 % від технічних і інших факторів.

Керівники вищої ланки – це представники вищого рівня управління, що мають найбільшу владу і несуть відповідальність за діяльність підприємства. Вони визначають загальні напрями функціонування і розвитку підприємства в цілому, приймаючи ключові рішення щодо поточних справ і майбутнього підприємства.

Діяльність керівників вищого рівня характеризується масштабністю, різноманітністю рішень, що приймаються змістовністю.

Керівники середньої ланки проводять у життя політику вищого керівництва, виконують його накази, розпорядження; представляють інтереси колективу перед вищими керівниками, вносять пропозиції щодо поліпшення її діяльності; спрямовують, координують і контролюють діяльність керівників нижчої ланки.

Керівники нижчої ланки представляють інтереси безпосередніх працівників перед керівниками, вносять пропозиції щодо поліпшення діяльності колективу, умов праці підлеглих.