32. Стиль керівництва, його сутність та різновидності.
Керівники закладів ресторанного господарства в управлінській діяльності виконують службові обов'язки у певному, властивим тільки йому стилі.
Стиль керівництва – це сукупність характерних методів, прийомів і дій менеджера відносно підлеглих у процесі управління.
Прийнятий стиль керівництва служить характеристикою якості діяльності менеджера і значною мірою сприяє ефективній роботі закладів ресторанного господарства.
Формування стилів керівництва менеджерів визначається об'єктивними і суб'єктивними факторами.
Об'єктивні фактори включають загальні вимоги до керівника колективу, особливості колективу, що очолюється і розв'язуваних задач на визначеному етапі розвитку підприємства.
До суб'єктивних відносяться фактори, що залежать від особистості менеджера. Це особисті і ділові якості менеджера, знання і звички управлінської діяльності, манера поведінки, специфіка психічного складу особистості.
У теорії управління класифікація стилів керівництва відбувається по двох ознаках:
по характеру відносин між керівником і підлеглим (поведінковий підхід);
по ставленню керівника до людини і виробництва.
За першою ознакою розрізняють авторитарний, демократичний і ліберальний стилі керівництва.
Авторитарний (автократичний) стиль керівництва характеризується надмірною централізацією влади керівником, що переважає використанням наказових методів у керівництві, одноособовим рішенням завдань із усіх питань виробничо-господарської діяльності закладів ресторанного господарства.
Автократ звичайно максимально централізує повноваження, структурує роботу підлеглих і майже не дає їм свободи в прийнятті рішень. Не звертає уваги на стосунки в колективі. Спілкування з підлеглими спеціально обмежує, тримається від них на відстані.
Демократичний керівник уникає нав'язування своєї волі підлеглим, намагається вирішувати справи, радячись із ними, особливо в складному становищі, охоче прислухається до думки інших, багато питань виносить на обговорення колективу, а одноосібно вирішує лише термінові, оперативні проблеми. До підлеглих такий керівник частіше звертається з проханням, за порадою, рекомендаціями, рідше - наказує. Вимогливий, але справедливий, намагається встановити добрі стосунки між людьми в колективі, а коли потрібно - відстоює їхні інтереси. У спілкуванні з підлеглими завжди ввічливий і доброзичливий, регулярно сповіщає їм про труднощі, про становище в колективі, на критику звичайно не ображається, а прислухається до неї. Підлеглі беруть активну участь у прийнятті рішень і користуються широтою свободи у виконанні поставлених перед ними завдань.
Демократичний стиль керівництва найбільш сприятливий для роботи в закладах ресторанного господарства. При такому керівницт-ві в колективі складається сприятливий соціально-психологічний клімат, тому що керівник прагне до створення обстановки взаєморозуміння і сприяє цьому особистими прикладами у відношенні до підлеглих. Порівняльна характеристика авторитарного і демократичного стилів керівництва представлені на рис. 8.3.
Ліберальний стиль характеризується тим, що керівник не приймає активної участі у виробничій діяльності підлеглих. Такий керівник дає підлеглим повну волю при виконанні задач. Ліберальний керівник визначає задачі підлеглим, повідомляє необхідну інформацію, поставляє документи і матеріали, вказує основні напрямки роботи, надаючи працівникам самостійно досягати кінцевого результату роботи. Роль керівника зводиться до координації дій працівників.
Керівник ліберального типу не виявляє чітко виражених організаторських здібностей, нерегулярно контролює підлеглих і, як наслідок, вирішення проблем підприємства не відрізняється достатньою результативністю.
Разом з тим, він не прагне до службової кар’єри, тому посаду керівника займає тимчасово. Існування типу керівника-ліберала пояснюється особистими рисами характеру. Переважно такі керівники є нерішучими, уникають суперечок і конфліктів. Крім того, вони часто недооцінюють загальне значення ефективності діяльності колективу і свого обов’язку перед ним. Такий керівник може виявитись високотворчою особистістю, але без організаторського таланту, внаслідок чого обов’язки адміністратора виявляються для нього складними.
Як видно, демократичний стиль керівництва є більш комфортним для підлеглих, що виявляють більше ініціативи, у результаті чого справа тільки виграє. Однак демократичний стиль керівництва не при всіх умовах застосуємо. Він успішно спрацьовує при наступних умовах:
стабільному, сталому колективі;
високої кваліфікації працівників;
наявності активних, ініціативних, нестандартно думаючих і діючих працівників (нехай навіть у невеликій кількості);
неекстремальних виробничих умовах;
можливості здійснення вагомих матеріальних витрат.
Авторитарний стиль доречний при наявності принаймні двох умов:
а) того вимагає виробнича ситуація;
б) персонал добровільно й охоче погоджується на авторитарні методи керівництва.
При всіх «витратах» авторитарному стилю характерні і немаловажні достоїнства:
забезпечує чіткість і оперативність керування;
створює єдність управлінських дій для досягнення поставлених цілей.
- 1. Характеристика підприємства ресторанного господарства, їх види, функції і задачі
- 2. Сутність і особливості менеджменту у ресторанному господарстві.
- 3. Цілі і задачі менеджменту у "сторанному господарстві.
- Характеристика основних функцій менеджменту
- 5. Господарські товариства, їх види і організація управління.
- 6. Асоціації, їх види і характеристика
- 7. Характеристика франчайзингових корпорацій, умови їх створення.
- 8. Сутність і задачі психології управління.
- 9. Соціально-психологічний клімат в колективі та фактори, що впливають на його формування
- 10. Конфлікти, їх види, і методи попередження в закладах ресторанного господарства.
- 11. Психологічні особливості праці в ресторанному господарстві.
- 12. Сутність управлінських рішень, їх значення та вимоги до них.
- 13. Класифікація управлінських рішень.
- 6). За способом прийняття:
- 7. За характером:
- 14. Етапи прийняття управлінських рішень.
- 15. Методи розробки і критерії оцінки управлінських рішень.
- 16. Фактори, що впливають на ефективність управлінських рішень.
- 1. Особисті якості й цінності керівника.
- 2. Дотримання ієрархії в прийнятті рішень.
- 3. Обмеження інформації.
- 4. Використання безпосередніх (прямих) горизонтальних зв'язків.
- 5. Централізація керування.
- 6. Взаємозв'язок рішень.
- 17. Інформація, її види і вимоги до неї.
- 18. Комунікація в управлінні, її види.
- 19. Інформаційне забезпечення процесів уі правління і його удосконалення в умовах ринкових відносин.
- 21. Документи, їх види та вимоги до них.
- 22. Організація діловодства в ресторанному господарстві.
- 23. Організація документообігу в закладах ресторанного господарства та його удосконалення в сучасних умовах
- 24. Особливості і характер управлінської праці.
- 25. Кадри управління в ресторанному господарстві, їх класифікація і сучасні вимоги.
- 26. Методи добору і розстановки управлінських кадрів.
- 27. Особливості підготовки управлінських кадрів для роботи в умовах ринку.
- 29. Менеджер, вимоги до його особи.
- 30. Функції менеджера закладів ресторанного господарства.
- 31. Характеристика ділових та Чистих якостей менеджера.
- 32. Стиль керівництва, його сутність та різновидності.
- 33. Характеристика стилів керівництва та "решітці менеджера".
- 34. Авторитет менеджера та його значення для ефективного управління закладами ресторанного господарства
- 35. Влада керівника, її різновидності. Лідерство і влада.
- 36. Принципи і задачі наукової організації управлінської праці.
- 1. Економічні задачі:
- 2. Соціальні задачі:
- 3. Психофізіологічні задачі:
- 37. Напрямки наукової організації управлінської праці.
- 38. Розподіл і кооперація управлінської праці.
- 39. Методи нормування управлінської праці, їх характеристика.
- 42.Удосконалення організації робочих місць в апараті управління та умов праці.
- 43. Планування особистої праці керівника.
- 44. Організація особистої праці менеджера.
- 45. Методи абв-аналізу та Ейзенхауера в ор-ції особ. Праці керівника.
- 46. Компетенція та повноважена керівника, права та обов'язки.
- 47. Делегування повноважень в роботі керівника.
- 48. Переговори в процесі управління, методи їх проведення.
- 49. Ділові наради, їх види та організація приведення.
- 1. За цілями:
- 2. За способом проведення:
- 3. За ступенем підготовленості:
- 4. За періодичністю:
- 6. За складом учасників:
- 50. Конкретні функції інженера-технолога