9. Соціально-психологічний клімат в колективі та фактори, що впливають на його формування
Соціально-психологічний клімат – це результат сумісної діяльності людей, їх міжособисті взаємовідносини. Він проявляється в таких групових ефектах, як настрій і думка колективу, індивідуальне самопочуття і оцінка умов роботи особи в колективі. Ці ефекти виражаються в результаті у взаємовідносинах, пов’язаних з процесом праці і вирішенням загальних задач колективу. Менеджер колективу має великий вплив на соціально-психологічний клімат як своїми особистими якостями, так і стилем керівництва.
Вплив керівника на соціально-психологічний клімат може бути прямим, коли він пред’являє вимоги до людей, вирішує проблеми міжособистих відносин, і непрямим, коли керівник організує оптимальні умови праці і виховання кадрів.
Стан соціально-психологічного клімату - один з ведучих показників роботи керівника. Він залежить від гарних, доброзичливих відносин, підсилюється позитивною мотивацією, взаємоповагою, успішним керівництвом, гарними комунікаціями, співробітництвом, взаємодопомогою.
Найважливішими ознаками сприятливого соціально-психологічного клімату є:
довіра і висока вимогливість членів групи один до одного;
доброзичлива і ділова критика;
вільне вираження власної думки під час обговорення питань, що стосуються всього колективу;
відсутність тиску керівників на підлеглих і визнання за ними права приймати окремі значимі для групи рішення;
задоволеність приналежністю до колективу;
високий ступінь взаємодопомоги в ситуаціях, що викликають стан фрустрації в кого-небудь із членів колективу;
При формуванні трудового колективу керівник повинен враховувати, крім особистих психологічних оцінок членів колективу наступні фактори, що впливають на його соціально-психологічний клімат (рис. 10.2).
Фактори, що впливають на соціально-психологічний клімат
1. Чисельний склад колективу. В теорії управління є таке поняття, як норма управляємості - оптимальна кількість підлеглих у керівника для ефективного управління. Норма управляємості залежить від рівня управління. Так, у керівника вищого рівня така норма складає 6-8 чол., середнього - 10-13, нижчого - 15-17 чол.
2. Склад колективу за станом та віком. З психологічної точки зору в колективі для утворення нормальних взаємовідносин повинні бути різні за станом та віком працівники. Це дає можливість створити в колективі обстановку взаємодопомоги, піддержки в різних ситуаціях. Наявність в колективі людей різного віку та стану з різним стажем роботи, професійною майстерністю сприяє кращій організованості, взаємодопомоги і розповсюдженню досвіду. В таких колективах більш висока дисципліна, швидке професійне зростання молодих працівників і найбільш благодійний соціально-психологічний клімат.
3. Психологічна сумісність працівників. Психологічна сумісність - це здатність членів групи до нормальної взаємодії при виконанні виробничих функцій. При утворенні колективу необхідно враховувати не тільки індивідуальні психологічні якості, але і можливі ефекти від їх поєднання.
4. Характер трудового процесу. Для ефективної роботи члени трудового колективу повинні мати можливість спілкуватись один з одним та зняти напругу протягом робочого дня. Це досягається не у всіх колективах. Якщо трудовий процес безперервний, можливість для спілкування обмежена, тому керівники повинні використовувати різні прийоми, щоб працівники змогли спілкуватись (удосконалити планування робочого місця, запровадити короткочасні перерви та ін.).
5. Характер керівництва та стиль взаємовідносин між керівником і підлеглими. В керівництві колективом необхідно використовувати такий стиль роботи, щоб він сприяв утворенню обстановки довіри між керівником та підлеглими. Це може бути демократичний стиль керівництва, або адаптивний, що враховує умови діяльності колективу та конкретну ситуацію, що потребує вирішення.
6. Неформальна структура колективу. Неформальна структура утворюється в усіх колективах і базується на основі взаємних симпатій, інтересів тощо. В таких групах виділяється неформальний лідер, який є впливовою особою в колективі. Керівник повинен використовувати діяльність неформальних груп та їх лідерів для досягнення цілей підприємств.
Роль неформальної структури в колективі дуже велика. Вона вносить в ділові стосунки гнучкість і дає змогу обмежитись при формуванні формальної структури тільки основними питаннями. Неформальні відносини регулюють поведінку членів колективу відповідно до прийнятих норм. Залежно від цих групових норм робітник може або сприяти адміністрації, або перешкоджати. Великий вплив на членів неформальних груп мають неформальні лідери. Тому офіційний керівник повинен знати про неформального лідера і використовувати його в своїх цілях.
- 1. Характеристика підприємства ресторанного господарства, їх види, функції і задачі
- 2. Сутність і особливості менеджменту у ресторанному господарстві.
- 3. Цілі і задачі менеджменту у "сторанному господарстві.
- Характеристика основних функцій менеджменту
- 5. Господарські товариства, їх види і організація управління.
- 6. Асоціації, їх види і характеристика
- 7. Характеристика франчайзингових корпорацій, умови їх створення.
- 8. Сутність і задачі психології управління.
- 9. Соціально-психологічний клімат в колективі та фактори, що впливають на його формування
- 10. Конфлікти, їх види, і методи попередження в закладах ресторанного господарства.
- 11. Психологічні особливості праці в ресторанному господарстві.
- 12. Сутність управлінських рішень, їх значення та вимоги до них.
- 13. Класифікація управлінських рішень.
- 6). За способом прийняття:
- 7. За характером:
- 14. Етапи прийняття управлінських рішень.
- 15. Методи розробки і критерії оцінки управлінських рішень.
- 16. Фактори, що впливають на ефективність управлінських рішень.
- 1. Особисті якості й цінності керівника.
- 2. Дотримання ієрархії в прийнятті рішень.
- 3. Обмеження інформації.
- 4. Використання безпосередніх (прямих) горизонтальних зв'язків.
- 5. Централізація керування.
- 6. Взаємозв'язок рішень.
- 17. Інформація, її види і вимоги до неї.
- 18. Комунікація в управлінні, її види.
- 19. Інформаційне забезпечення процесів уі правління і його удосконалення в умовах ринкових відносин.
- 21. Документи, їх види та вимоги до них.
- 22. Організація діловодства в ресторанному господарстві.
- 23. Організація документообігу в закладах ресторанного господарства та його удосконалення в сучасних умовах
- 24. Особливості і характер управлінської праці.
- 25. Кадри управління в ресторанному господарстві, їх класифікація і сучасні вимоги.
- 26. Методи добору і розстановки управлінських кадрів.
- 27. Особливості підготовки управлінських кадрів для роботи в умовах ринку.
- 29. Менеджер, вимоги до його особи.
- 30. Функції менеджера закладів ресторанного господарства.
- 31. Характеристика ділових та Чистих якостей менеджера.
- 32. Стиль керівництва, його сутність та різновидності.
- 33. Характеристика стилів керівництва та "решітці менеджера".
- 34. Авторитет менеджера та його значення для ефективного управління закладами ресторанного господарства
- 35. Влада керівника, її різновидності. Лідерство і влада.
- 36. Принципи і задачі наукової організації управлінської праці.
- 1. Економічні задачі:
- 2. Соціальні задачі:
- 3. Психофізіологічні задачі:
- 37. Напрямки наукової організації управлінської праці.
- 38. Розподіл і кооперація управлінської праці.
- 39. Методи нормування управлінської праці, їх характеристика.
- 42.Удосконалення організації робочих місць в апараті управління та умов праці.
- 43. Планування особистої праці керівника.
- 44. Організація особистої праці менеджера.
- 45. Методи абв-аналізу та Ейзенхауера в ор-ції особ. Праці керівника.
- 46. Компетенція та повноважена керівника, права та обов'язки.
- 47. Делегування повноважень в роботі керівника.
- 48. Переговори в процесі управління, методи їх проведення.
- 49. Ділові наради, їх види та організація приведення.
- 1. За цілями:
- 2. За способом проведення:
- 3. За ступенем підготовленості:
- 4. За періодичністю:
- 6. За складом учасників:
- 50. Конкретні функції інженера-технолога