27. Особливості підготовки управлінських кадрів для роботи в умовах ринку.

Підготовка і підвищення кваліфікації управлінських кадрів у ринкових умовах повинна носити безупинний характер і проводитися протягом усієї трудової діяльності.

У сучасному динамічному світі кар'єра менеджера, ефектив­ність його діяльності багато у чому залежать від рівня його про­фесіоналізму, інформованості, широти світогляду, загальної еру­диції.

Важливість безупинної освіти обумовлюють наступні чинники:

• впровадження нової техніки, технології виробництва, ріст комунікаційних можливостей, що потребує нових знань для ефективного управління процесами виробництва на підприємствах;

• високий рівень конкуренції в галузі і на міжнародному рівні;

• зміни у всіх сферах життя. Швидкі зміни в технології і інформації вимагають безупинного навчання управлінських кадрів.

Усю різноманітність методів навчання менеджерів можна об'єд­нати у дві групи: первинна професійна підготовка і післядипломне навчання.

Первинна професійна підготовка має масовий характер та здійс­нюється організовано за стандартними навчальними планами і про­грамами; проводиться за освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст (неповна вища освіта); бакалавр (ба­зова вища освіта); спеціаліст і магістр.

Післядипломне навчання реалізується за великої кількості різ­них форм, методів, програм тощо. Традиційно окремо розглядають два види післядипломного навчання: підвищення кваліфікації та перепідготовку. Але це дуже умовний поділ, який, в першу чергу, відбиває потреби статистики. Фактично будь-яка перепідготовка теж сприяє підвищенню кваліфікації працівника, хоча формально у документах це не фіксується, а зміна професії чи спеціальності закріплюється у певному кваліфікаційному документі.

Перепідготовка як спосіб набуття другої професії чи спеціаль­ності може здійснюватись по-різному. Поширеним варіантом в Україні є здобуття людиною другої вищої освіти з метою кращого працевлаштування чи поліпшення досягнутого посадового статусу за місцем роботи, виконання складніших посадових обов'язків.

Другу вищу освіту в Україні надають університети, академії, інститути, спеціалізовані факультети при вищих навчальних за­кладах III-IV рівнів акредитації.

Підвищення кваліфікації відбувається з метою вдосконалення, поглиблення знань, умінь, навичок і способів службового спілку­вання у зв'язку зі зростанням вимог виробництва до працівника чи підвищення його у посаді.

Залежно від конкретної мети і фінансових можливостей на­вчання менеджерів може відбуватися всередині організації (внут­рішньовиробниче) і поза нею (позавиробниче).

Виділяють наступні основні види навчання, що забезпечують його безперервність.

1. Систематичне навчання (самоосвіта) здійснюється за індивідуальним планом менеджера повністю.

Самоосвіта може здійснюватись менеджером повністю автоном­но і за власний кошт. Основні форми самоосвіти: опрацювання фахової літератури, постійне відстежування новинок, передплата фахових періодичних видань, формування і поповнення спеціаль­ною літературою домашньої бібліотеки, відвідування без відриву від виробництва курсів, лекцій, семінарів, виставок, участь у кон­ференціях, пошук потрібної інформації в мережі Інтернет тощо.

Результативною є самоосвіта менеджера у рамках програми його ділової кар'єри, коли організація бере участь у визначенні цілей, форм, методів, термінів окремих етапів навчання, бере на себе частину витрат, створює відповідні організаційні умови тощо.

2. Короткострокове навчання (підвищення кваліфікації) як правило проводиться з відривом від роботи до трьох тижнів або з частковим відривом від виробництва тривалістю до шести місяців. Навчальні плани і програми для короткострокового навчання розробляються підприємствами або навчальними закладами, що організують даний вид навчання керівників і фахівців.

3. Стажування здійснюється на передових вітчизняних і закордонних підприємствах з метою освоєння і впровадження кращого високоефективного досвіду організації праці у певному виді спеціальної підготовки.

Індивідуальну програму і план проведення стажування розробляє фахівець, що направляється на стажування разом з керівником стажування.

Виходячи з цілей стажування визначається конкретна її тривалість. Про результати стажування працівників звітують за місцем роботи безпосередньому керівнику.

4. Аспірантура і докторантура. По тематиці, що сприяє рішенню проблем на підприємстві, керівники і фахівці можуть направлятися в цільову аспірантуру і докторантуру.

5. Перепідготовка. В процесі науково-технічного і соціального прогресу отримана фахівцем базова освіта, що потребує зміни. Відповідні навчальні заклади здійснюють перепідготовку керівників і фахівців з метою оволодіння новою спеціальністю.