5.7. Екосистеми луків

За думкою В.В. Альохіна (1925), луки належать до азональних природних екосистем. Це означає, що в їх формуванні провідну роль відіграє не клімат, а рельєф та ґрунт. Типові луки розвиваються в заплавах річок, і їх називають заплавними. Вигляд заплавних лук у багатьох випадках визначається характером річкових відкладів.

Заплавні луки розміщуються в різних кліматичних зонах. Уздовж течії північних річок вони сягають зон тайги та тундри, уздовж течії південних рік – степів та пустель. Залежно від положення в самій заплаві екосистеми луків можуть розміщуватися на дуже родючому або дуже бідному ґрунті. Відповідно такі біотопи можуть бути або сухими, або перезволоженими. Стосовно цього в заплавах розрізняють три основні частини:

1) прируслова частина з крупно піщаних відкладів з низькою родючістю та швидким висиханням субстрату; 2) центральна частина заплави з родючими мулистими відкладами; 3) притерасна заплава з дрібномулистими відкладами, перезволожена або навіть заболочена.

Ґрунти луків дернові, лугові. У заплавах степових річок вони засолені. У таких випадках виникають солончакові луки з ячменем короткоостим, подорожником та ситником Жерара.

Неабияке значення для лугових екосистем має режим розливу рік. У річок, що мають витоки на рівнинах, повінь відбувається весною, а в ріках, що стікають з гір, – у середині літа, коли починається сходження снігу. На ріках України через масове вирубування лісів повені стали малими, а в деякі роки взагалі не спостерігаються.

Рослинний покрив луків формується з багаторічних дводольних трав та злаків. У прирусловій заплаві ростуть довгокоре-невищні види (стоколос безостий, пирій, куничник наземний). У центральній частині заплави звичайно розвивається багатий травостій з дернових злаків, бобових та різнотрав’я. У притерасній заплаві переважають осоки, очерет та комиш. Згідно з ДЯ. Афанасьевым (1965), на луках Дніпра травостій має такий склад: багаторічні трави – 69%, дворічні та багаторічні трави -1,3%, типові дворічні—6,7%, однорічні та дворічні види – 3,6%, однорічні трави – 19%. Залежно від кліматичної зони, в якій розташовані луки, до їх складу можуть входити тундрові, лісові або степові види.

Фауна луків не відрізняється специфічністю, їх у багатьох випадках складають окремі зональні фауністичні комплекси. На луках часто оселяються кроти, полівки.

Значна частина екосистем луків є результатом діяльності людини, яка вирубує ліс, сприяє формуванню луків. В Україні суходільні луки не займають великих площ. Усього в Україні налічується 6,8 млн. га природних луків. Лугові екосистеми відрізняються одна від одної залежно від зонального положення. На території України чітко виділяються луки заплав у лісовій зоні, луки заплав середньої течії Дніпра та Сіверського Дінця, луки заплав лісостепових річок, луки заплав плавнів Дніпра, Дунаю та Дністра.

За даними Ю.Р. Шеляг-Сосонка, в Україні налічується 54 формації природних луків. Існує 6 основних класів формацій луків:

1. Справжні мезофітні луки.

2. Остепнені ксеромезофітні луки.

3. Пустошні луки.

4. Болотяні луки з гідромезофітним рослинним покривом.

5. Торф’янисті луки.

6. Галофітні луки.

Разом з тим лукові екосистеми диференційовані від одної залежно від зонального положення.

Луки скрізь використовуються у сільському господарстві й дають у середньому 12-14 ц/га сіна або 6-8 ц/га пасовищного корму на рік. До складу флори лук України входить більш ніж 500 видів судинних рослин.

Заплавні луки здавна використовують як сіножаті і для випасу худоби, їх природний характер із цієї причини значною мірою втрачений.