logo
376083_4F426_zlobin_yu_a_kochubey_n_v_zagalna_e

14.9. Економічні критерії в екології

Використання економічних критеріїв в екології має бути спрямоване на реалізацію головного принципу: не максимізація прибутків підприємців або держави, а досягнення стійкого розвитку шляхом збалансованого природокористування, щоб розвиток матеріального виробництва в будь-якому регіоні забезпечував стійкість екосистем. Економічне забезпечення збереження здорового природного середовища різноманітне і включає в себе:

а) державне фінансування заходів з охорони природи;

б) ліцензування;

в) нормування;

г) створення екологічних фондів;

д) систему плати за користування природними ресурсами та додатково за ресурси, що вилучаються;

є) економічні санкції (платежі і штрафи) за забруднення природного середовища;

є) економічне стимулювання зниження забруднення, пільгові кредити для реалізації екологічних робіт і впровадження екологічно чистих технологій;

ж) пільгове оподаткування підприємств, що впроваджують безвідходні технології та отримують чисту продукцію, у тому числі й сільськогосподарську продукцію;

з) право на продаж екологічно чистої продукції за підвищеними цінами.

На сучасному рівні розвитку суспільства на перший план висувається система екологічних чинників. У багатьох країнах вона полягає в оплаті збитків, завданих природному середовищу даним підприємством, і карного штрафу. Ця система ефективно працює в багатьох країнах світу. З 1991 року в Україні введено плату за забруднення навколишнього середовища.

Нормативи плати встановлюються за викид в атмосферу забруднюючих речовин, скидання у водні об’єкти забруднюючих речовин, розміщення твердих відходів. За викиди забруднюючих речовин у природне середовище і розміщення відходів установлюються два види нормативів плати:

Нормативи плати служать вихідною базою для визначення розмірів плати за забруднення природного середовища для підприємств. Нормативи плати за розміщення відходів встановлюються залежно від їх значення як сировинного ресурсу для задоволення потреби галузі, наявності напрямків і технологій використання, витрат на поховання і знешкодження відходів з урахуванням їх відносної небезпеки, характеру облаштованості і місця розташування відвалів, кар’єрів і т.п.

На основі отриманих від підприємств зведень за всіма видами розміщуваних відходів визначається склад відходів, за які буде стягуватися плата, залежно від екологічної ситуації в регіоні, а також значення відходів як сировинних ресурсів розробляються регіональні ліміти розміщення відходів і економічні нормативи плати. Лімітом розміщення відходів є різниця між планованими обсягами утворення відходів і планованими обсягами їх використання. Річний розмір плати підприємства за викид усіх забруднюючих речовин в атмосферу і водні джерела, за розміщення відходів визначається як підсумок відповідних плат по всіх видах забруднення природного середовища.

Плата за забруднення навколишнього природного середовища стягується беззаперечно з підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, на яких вони засновані, включаючи спільні підприємства за участю іноземних юридичних осіб і громадян, яким надано право ведення виробничо-господарської діяльності.

Внесення плати за забруднення не звільняє природокористу-вачів від виконання заходів щодо охорони навколишнього середовища, а також сплати штрафних санкцій за екологічні правопорушення і відшкодування збитків, заподіяних забрудненням

навколишнього природного середовища народному господарству, здоров’ю і майну громадян.

Коли підрозділи і філії підприємств, розташовані на відокремлених від головних підприємств територіях, не є юридичними особами, не мають розрахункових рахунків, плату за забруднення цими підрозділами і філіями вносять підприємства. Платежі надходять в екологічні фонди тих територій, де розташовані зазначені підрозділи, і використовуються на природоохоронні цілі. У разі потреби розмір платежів коректується вбік зниження з урахуванням екологічних умов і економічних можливостей підприємств.

При аварійному забрудненні природного середовища встановлюються штрафи (до десятикратного розміру тарифу) до нормативних плат за викиди (скидання, розміщення відходів) забруднюючих речовин.

Дана система платежів по мірі переходу до ринкової економіки і створення необхідної правової бази для її застосування має вдосконалюватися. При цьому необхідно виходити з того, що платежі за забруднення природного середовища є найважливішими елементами загальної системи регулювання стану навколишнього середовища. Вони повинні мати суворо цільове призначення і бути тісно ув’язані з екологічними обмеженнями і регламентаціями режимів природокористування та виступати як економічні важелі реалізації цілей екологічних програм.

Складовою економічного механізму природокористування є плата за користування природними ресурсами. Значення цієї складової визначається й тим, що вона має відігравати все більшу роль у формуванні стабільної державної фінансово-економічної системи. У даний час питання плати за користування природними ресурсами регулюється законодавчими актами з окремих видів, що не забезпечує єдиної методологічної бази формування і стягнення плати за природні ресурси.

Плата за забруднення являє собою форму відшкодування економічних збитків від викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, а також за розміщення відходів на території Росії. Ця плата відшкодовує витрати на компенсацію впливу викидів і скидів забруднюючих речовин і стимулювання зменшення або підтримання викидів і скидів у межах нормативів, утилізацію відходів, а також витрати на проектування і будівництво природоохоронних об’єктів.

Установлюються два види базових нормативів плати: за викиди, скиди забруднюючих речовин, інші види шкідливого впливу в межах припустимих нормативів; за викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу в межах установлених лімітів (тимчасово погоджених нормативів).

Поряд з економічною відповідальністю при штатному забрудненні навколишнього середовища природокористувачі несуть юридичну відповідальність, що настає при здійсненні екологічних правопорушень, і однією з її форм є відшкодування збитку, завданого елементами навколишнього середовища в результаті аварій.

Тринадцять країн Європи, США і Канади ввели також споживчу плату – це плата за те, що за дорученням державних органів певні підприємства збирають, зберігають і знешкоджують відходи тих виробництв, які не налагодили таку систему самі.

Відомо три основні підходи до економічної компенсації екологічних збитків: