logo
376083_4F426_zlobin_yu_a_kochubey_n_v_zagalna_e

Словник основних понять і термінів екології

Автотрофне харчування – харчування живих організмів, при якому вони самостійно синтезують органічні речовини з неорганічних.

Агроекологія – розділ, загальної екології, що вивчає сільськогосподарські екосистеми.

Агроландшафт – ландшафт, в якому основну його частину складають посіви, пасовища і косовиці.

Агросфера – частина біосфери планети, перетворена в результаті сільськогосподарської діяльності людини.

Агрофітоценоз – сукупність культурних рослин та інших живих організмів на тому чи іншому полі сівозміни.

Адаптація – пристосування живих організмів до середовища існування.

Алелопатія – вплив живих організмів один на одного за посередництвом хімічних речовин, які вони виділяють у навколишнє середовище.

Ареал – область поширення того чи іншого виду живих організмів.

Бентос – сукупність живих організмів у придонній частині водойми.

Біогаз – сукупність газів, в якій переважає метан і яка одержується при переробці в анаеробних умовах сільськогосподарських відходів (гною, соломи і т.п.). Використовується для виробництва тепла або електроенергії.

Біоконверсія – переведення органічної речовини рослин в органічну речовину тварин.

Біом – сукупність живих організмів на тій чи іншій території, пов’язана зі своєрідністю її природно-кліматичних умов.

Біомаса – сукупність біомаси живих організмів у тій чи іншій екосистемі або на тій чи іншій території.

Біосфера – сукупність усіх екосистем земної кулі. Являє собою особливу оболонку планети, заселену живими організмами.

Викиди – разові або постійні надходження в природне середовище будь-яких забруднюючих речовин.

Випромінюваная іонізуюче – випромінювання з високою енергією, здатне відривати електрони від їхніх атомів з утворенням позитивних і негативних іонів, що мають підвищену біологічну активність.

Відходи – речовини, що утворюються як побічний продукт виробничої діяльності людини.

Вітроенергетика – одержання електричної енергії за рахунок дії сили вітру.

Гази парникові – деякі гази (вуглекислий газ, метан та ін.), прозорі для світлової енергії, але непроникні для теплового інфрачервоного випромінювання від нагрітої сонцем поверхні. У великій кількості ведуть до підвищення температури біля поверхні планети.

ГДВ – гранично допустимий викид – розмір викиду забруднюючої речовини, за якого її концентрація в природному середовищі не перевищить ГДК.

ГДК – гранично допустима концентрація забруднюючої речовини у воді або повітрі, визначена відповідними інструкціями.

Геліоенергетика – одержання тепла або електроенергії за рахунок використання сонячної енергії, яка поглинається особливими екранами.

Генна інженерія – одержання нових сортів рослин і порід тварин шляхом спрямованої зміни їх генома.

Гербіциди – хімічні препарати, використовувані для придушення бур’янистої рослинності.

Гетеротрофне харчування – харчування живих організмів з використанням готової органічної речовини.

Гідроенергетика – одержання енергії за рахунок використання енергії води.

Гідросфера – сукупність усіх вод на Землі.

Гумус – сукупність органічних речовин ґрунту. У чорноземних ґрунтах його може бути більше 10%.

Детрит – мертва органічна речовина.

Детритофаги – живі організми, що харчуються детритом. Наприклад, дощові хробаки.

Діра озонова – область в озоновому шарі атмосфери, де вміст озону знижений більш ніж на 50%, що не забезпечує затримання жорсткого космічного випромінювання.

Дощ кислотний – будь-які опади (дощ, сніг) із pH менше 5,6.

Бвтрифікація водойм – підвищення вмісту у воді водойми поживних речовин, яке супроводжується посиленим розвитком деяких груп організмів і веде в остаточному підсумку до зниження кількості кисню у воді і зменшення у водоймі біорізноманіття.

Екосистема – сукупність взаємопов’язаних за типом живлення живих організмів і умов природного середовища.

Експертиза екологічна – оцінка змін природного середовища, які виникли під впливом тієї чи іншої виробничої діяльності людини з визначенням її відповідності вимогам екологічного законодавства.

Енергія антропогенна – енергія, що вводиться людиною в ту чи іншу екосистему в ході певного виробництва.

Забруднення – наявність у природному середовищі не властивих йому речовин, випромінювання або біологічних організмів.

Забруднення антропогенне – забруднення природного середовища внаслідок діяльності людини.

Заказник – охоронна природна територія, створена для відновлення і підтримання популяції того чи іншого виду живих організмів або групи видів.

Законодавство природоохоронне – сукупність законів тієї чи іншої країни, спрямованих на збереження природного середовища.

Запас біомаси – кількість біомаси в екосистемі в той чи інший період часу.

Заповідник – природна територія, повністю виведена з господарського користування.

Зелена книга – спеціальне видання, що містить перелік фітоценозів, яким загрожує зникнення.

Імператив екологічний – система заборон на форми господарської діяльності людини, що ведуть до погіршення якості природного середовища і втрати біорізноманіття.

Інсектициди – хімічні речовини, що використовуються для контролю чисельності комах.

Кадастр – систематизований звід даних про ті чи інші компоненти природного середовища. Наприклад, земельний кадастр містить опис ґрунтів з їх економічною оцінкою.

Канцерогени – речовини, що сприяють виникненню ракових захворювань.

Конверсія екологічна – зміна характеру промислового і сільськогосподарського виробництва відповідно до екологічного імперативу.

Консументи – живі організми, що живляться готовими органічними речовинами – як живими (травоїдні тварини, хижаки), так і мертвими (детритофаги).

Криза екологічна – стан природного середовища на планеті в цілому чи в окремому районі, за якого втрачається його здатність до само-підтримання або воно містить неприпустимо велику кількість тих чи інших забруднюючих речовин.

Ксенобіотик – речовина, отримана в результаті штучного синтезу. При надходженні в екосистеми ксенобіотики порушують природні кру-гообіги речовин.

Ландшафт – природна територія, однорідна за географічними, кліматичними та іншими особливостями.

Ланцюг живлення – сукупність живих організмів, які зв’язані одне з одним за способом живлення і складають певну послідовність.

Мегаполіс – велика міська агломерація, що поєднує велике місто з його пригородами або кілька просторово і функціонально зв’язаних великих міст.

Метантенк – ємність для одержання біогазу.

Моніторинг – комплексна система спостережень, оцінок і прогнозу стану природного середовища, спрямована на його поліпшення.

Національний природний парк – охоронна природна територія, на якій не дозволена господарська діяльність, але допускається відпочинок населення і проводяться заходи щодо екологічної освіти й виховання населення.

Ноосфера – стан біосфери планети, при якому відносини людини з природою свідомо керуються людським розумом і орієнтовані на стійке збереження біосфери і людської цивілізації.

Охорона природи – система заходів щодо збереження природного середовища, екосистем і біорізноманіття на планеті.

Парниковий ефект – підвищення середньої температури біля поверхні Землі внаслідок наявності парникових газів.

Пестициди – речовини, синтезовані і використовувані для контролю чисельності небажаних живих організмів в агроекосистемах.

Піраміда біомас – співвідношення між організмами з різним типом живлення, виражене в одиницях біомаси.

Піраміда енергетична – співвідношення між організмами з різним типом живлення, виражене у кількості зв’язаної ними енергії.

Піраміда чисельності – співвідношення між організмами з різним типом живлення, виражене в кількості їх особин.

Популяція – сукупність організмів одного виду, пов’язана певними відносинами.

Потенціал природно-ресурсний – частина природних ресурсів, залучена в господарську діяльність.

Природокористування – усі форми використання природного середовища для задоволення потреб людини.

Природокористування раціональне – промислове і сільськогосподарське виробництво, яке забезпечує ощадливе використання природних ресурсів, мінімізує кількість відходів і підтримує режим відновлення відтворюваних природних ресурсів.

Прогноз екологічний — пророкування майбутніх змін у природному середовищі.

Продуценти – живі організми з автотрофним типом живлення.

Радіонукліди – ізотопи хімічних елементів, що створюють радіоактивне випромінювання.

Редуценти – живі організми, що живляться живою органічною речовиною і здійснюють її кінцеву мінералізацію. Основними редуцентами є бактерії і гриби.

Рекреація – відпочинок населення в природному середовищі.

Ресурси відновні – сукупність природних ресурсів, що можуть поповнюватися внаслідок природних процесів (наприклад, деревина).

Ресурси невідновні – сукупність природних ресурсів, запас яких на планеті обмежений і в даний час не поповнюється. Наприклад, мінеральна сировина, природний газ та ін.

Розмаїтість біологічна – розмаїтість видів рослин, тварин та інших організмів у тій чи іншій екосистемі або на тій чи іншій території.

Стійкість екосистеми – здатність протистояти антропогенним впливам без втрати основних властивостей.

Техногенез – процес зміни природного середовища під впливом технічної (головним чином промислової) діяльності людини.

Технологія безвідхідна — промислова або сільськогосподарська технологія, яка цілком виключає утворення відходів, що надходять у природне середовище. Передбачає мінімальні втрати природних ресурсів при виробництві.

Технологія ресурсозберігаюча – виробництво тих чи інших продуктів при найбільш раціональному використанні всіх видів ресурсів і енергії.

Техносфера – частина біосфери планети, змінена за рахунок техно-, логічної діяльності людства.

Толерантність – здатність живих організмів витримувати ті чи інші впливи.

Трофічний рівень – група живих організмів в екосистемі, яка має однаковий тип живлення.

Урбанізація – процес збільшення кількості міст, їх розміру або зростання чисельності населення, що проживає в містах.

Фактор антропогенний – будь-які впливи людини на природне середовище і живі організми.

Фактор лімітуючий – той чи інший екологічний фактор, що обмежує біопродукційний процес або чисельність популяції.

Фактори абіотичні – сукупність умов і ресурсів неорганічного середовища, що впливають на живі організми.

Фактори біотичні – сукупність впливів на живий організм з боку інших живих організмів.

Фітофаги – живі організми, що живляться рослинною їжею.

Фотосинтез – процес світлового живлення зелених рослин, у ході якого за рахунок сонячної енергії неорганічні речовини перетворюються в органічні.

Фунгіцид – хімічна речовина, яка використовується для придушення розвитку шкідливих грибів.

Цикл замкнений – технологічний процес, що передбачає повторне використання того чи іншого ресурсу, наприклад, води.

Червона книга – особливе видання, що містить перелік видів живих організмів, яким загрожує знищення.

Шар озоновий – частина атмосфери планети, що містить підвищену кількість озону, здатного затримувати жорстке космічне випромінювання.

Якість природного середовища – ступінь відповідності природного середовища потребам людини та інших живих організмів.

ДОДАТКОВА НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

Боков В А., Лущик A.B. Основы экологической безопасности. – Симферополь: Сонат, 1998. – 224 с.

Гриценко Ю.М. Основи заповідної справи. – Рівне: РДТУ, 2000. – 239 с

Злобин ЮА. Принципы и методы изучения ценотических популяций растений. – Казань: КГУ, 1989. – 146 с.

Злобін ЮА. Основи екології. – К.: Лібра, 1998. – 248 с.

КаракашаИМ. Экологическое право Украины. – Одесса: Латстар, 2001. – 478 с.

Крисаченко B.C. Екологічна культура: теорія і практика. – К.: Заповіт, 1996. – 108 с.

Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2000. – 500 с.

Мазур И.И., Молдованов О.И. Курс инженерной экологии. – М.: Высшая школа, 1999. – 447 с.

Масюк Н.Т. Введение в сельскохозяйственную экологию. – Днепропетровск, 1989. – 192 с.

Миркин Б.М., Наумова Л.Г. Экология. – Уфа: Восточный университет, 1998. – 256 с.

Новиков Ю.В. Экология, окружающая среда и человек. – М.: ФАИР, 1998. – 320 с.

Розанов СИ. Общая экология. – СПб.: Лань, 2001. – 288 с.

Сшепановских A.C. Экология. – М.: ЮНИТИ, 2001. – 703 с.