Апофіти – вихідці з місцевої флори.

Загальна кількість видів бур’янів, шкідників, патогенних мікроорганізмів обчислюється десятками тисяч. Бур’яни знижують потенційний урожай сільськогосподарських рослин на 10-12%, шкідники і хвороби забирають до 26% агропродукції.

Боротьба з бур’янами і шкідниками здійснюється в сучасному сільському господарстві головним чином завдяки хімічним препаратам, що отримали загальну назву пестицидів. Залежно від характеру дії пестицидів їх поділяють на гербіциди – засоби знищення бур’янів, інсектициди – препарати для боротьби а комахами, фунгіциди – речовини, що пригнічують патогенні гриби і т.п. Світовий асортимент пестицидів налічує близько 900 основних типів. В Україні застосовується більше 170 видів.

Використання хімічних речовин для боротьби зі шкідниками, хворобами і бур’янами має довгу історію. Ще Гомер писав про очисну дію препаратів сірки. Але «переможний» хід пестицидів почався а 40-50-х років XX століття. Відкрив його сумнозвісний ДДТ. Пестициди поділяються на два покоління. Пестициди першого покоління – це неорганічні речовини з вираженою токсичною дією. Пестициди другого покоління – синтетичні органічні сполуки. Вважається, що пестициди першого покоління мали широкий спектр дії, знищуючи чи пригнічуючи всі організми, і були стійкими, довго зберігалися в природному середовищі, а пестициди другого покоління менш стійкі й мають велику вибірковість дії. Але ця вибірковість не така велика, як

хотілося б. Такі препарати справді швидко розкладаються в ґрунті, та однак продукти їх розпаду інколи виявляються більш токсичними, більш стійкими, ніж вихідний пестицид. Тому ан-тиекологічність їхніх властивостей збереглася в повному обсязі. Пестицидам властиві особливості, які роблять їх масове застосування неможливим. Перша полягає в тому, що пестицидів, які б діяли лише на один вид живого організму, немає і, скоріш за все, ніколи не буде. Вони так чи інакше впливають не тільки на той вид, з яким ведеться боротьба, але й на його паразитів і конкурентів. Більшість із них тією чи іншою мірою токсичні для людини. Друга особливість полягає в тому, що внаслідок генетичного різноманіття в межах виду завжди знаходяться форми, несприйнятливі до даного пестициду. На загальному тлі пестицидних обробок такі форми швидко розмножуються і сумарна чисельність шкідників майже не знижується. Можливо, що йде мікро-еволюційний процес, який призводить до виникнення мутацій, не чутливих до даного пестициду.

Найбільш несприятливою екологічною особливістю пестицидів є здатність багатьох із них переміщатися по харчових ланцюгах і концентруватися в організмах, що знаходяться на вершині ланцюга живлення. Тому від пестициду першими і найбільшою мірою найчастіше страждають не комахи-фітофаги, проти яких спрямований пестицид, а консументи першого і другого порядку

- хижі комахи, комахоїдні птахи, тобто ті групи організмів, що є природними обмежувачами кількості шкідників у посівах. Від гербіцидів нерідко в першу чергу гинуть не бур’яни, на які спрямована дія гербіциду, а комахи-фітофаги, що харчуються цими бур’янами. Таким чином, головна шкода від пестицидів – це руйнування нормальних ланцюгів живлення в співтовариствах.

Інформації про нешкідливість пестицидів для людини поки що дуже мало. У США із загальної кількості використовуваних пестицидів тільки 10% перевірені на мутагенну активність, 30%

- на канцерогенну і 40% – на тератогенну. Решта пестицидів надходять у виробництво без усякої перевірки.

Пестициди відрізняються стійкістю. Обстеження, виконане у 1990 році в Україні, показало, що в ряді регіонів пестициди проникли у ґрунтові води на глибину до 220 м. А всього в підземних водах виявлено 40 видів залишкових кількостей пестицидів та їхніх метаболітів. До цього часу в ґрунтах і воді реєструється ДДТ, використання якого в Україні давно заборонене. Особливо схильні накопичувати залишкову кількість пестицидів агроеко-системи лісостепової зони. Обстеження продукції рослинництва в Україні показало, що 25% її містить залишкову кількість пестицидів, у тому числі 5,1% – у кількостях, які перевищують максимально допустимий рівень. Не випадково, що у світі щорічно

реєструється до 3 млн. отруєнь від пестицидів і 20 тисяч смертельних випадків.

Ще в 1930-х роках відомий вчений О.О. Любищев показав, що в сільському господарстві оцінки шкідників як абсолютно небажаних і таких, що завдають тільки шкоди, не вірні. Саморегуляція агросистем досить висока, якщо не пригнічувати її надмірно великими дозами пестицидів. Правильна агротехніка зі збереженням популяцій корисної фауни в посівах значно ефективніша, ніж застосування пестицидів. /. Павлов (1991) писав: «На мою думку, здійснення мрій деяких селекціонерів про створення сорту, непридатного в їжу комахам, шляхом вбудовування в тканини рослин спеціальних відлякуючих речовин, привело б до катастрофи. Це блокада природних трофічних ланцюгів: немає комах – гине велика кількість інших тварин і рослин».

Шкідливість і корисність бур’янів, як і шкода від комах-шкідників, визначається їх кількістю. Більш правильно говорити про контроль бур’янів і шкідників, а не про боротьбу з ними з метою повного їх знищення. Масове розмноження окремих видів у посівах зумовлене відсутністю ворогів і надлишком трофічних ресурсів. У напрямку контролю й регулювання чисельності бур’янів і шкідників лежить стратегічний успіх конструювання високопродуктивних агросистем.